справа №380/13580/22
14 грудня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - 7 прикордонний Карпатський загін Державної прикордонної служби України про визнання протиправним і скасування рішення,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 - 7 прикордонний Карпатський загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним і скасування рішення, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 12 серпня 2022 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг ІНФОРМАЦІЯ_1 річного віку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняте інспектором прикордонної служби 2-ї категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Краківець» (тип А) майстер сержантом Романишак Ростиславом;
- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 992,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України. Позивач з вказаним рішенням не погоджується та вважає, що останнє винесено з істотним порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Зокрема вказує на те, що він має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно довідки Косівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №779 від 02.08.2022 року, на підставі абз. 11 ч. 1. ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки має батька інваліда 2 групи. Вище викладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 29 вересня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №66525 від 20.10.2021 року), в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Згідно частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене законом, при цьому відповідний державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абзацу 11 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину ї (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини і (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи. Відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років. Поряд з тим, зокрема, згідно абзаців 2 та 3 пункту 21 Правил, перетин державного кордону може здійснюватися особою з інвалідністю І чи II групи - у супроводі одного або обох батьків, на утриманні яких перебуває така особа з інвалідністю, дружини/чоловіка, повнолітніх сина/доньки, їх дружини/чоловіка (за наявності документів, що підтверджують родинні зв'язки та інвалідність). Відповідно до абзацу 9 пункту 21 Правил, виїзд за межі України осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю чи інших осіб, які потребують постійного догляду, зазначених в абзацах третьому - шостому та восьмому цього пункту, разом із супроводжуючою особою може здійснюватися не більше ніж один раз із часу введення на території України надзвичайного або воєнного стану до його припинення чи скасування. Пункт 2-6 Правил визначає, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 га 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Наведене дає підстави для висновку про те, що станом на час виникнення спірних у цій справі відносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишання території України обмежувалось законодавством. Водночас законом передбачена і відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається військовозобов'язаним, зокрема, які мають дружину (чоловіка; із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи. При цьому така особа при перетині державного кордону на виїзд з України в пункті пропуску повинна надати, крім паспортних документів, і документи, які б підтверджували її право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та виїзд з України. Утім, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не встановлює переліку документів, якими особа, яка звільнена від мобілізації, має підтвердити свій статус.
Відповідно до частини 4 статті 37 Закону №2232-ХІІ, у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
В ході перевірки документів при перетині кордону позивачем було встановлено відсутність документу, який би посвідчував приналежність останнього до категорії осіб, які звільнені від мобілізації та підпадають під дію Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року №57 (у редакції, на час виникнення спірних відносин). Довідка Косівського РТЦК та СП відповідно до якої Позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію не є військовим обліковим документом та не може підтверджувати факту надання відстрочки. Таким чином, як норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так і норми Закону України «Про прикордонний контроль». Правил ґрунтуються на нормах, що наявність прав та обов'язків в особи має бути підтверджена певними документами, які дають уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби прийняти обґрунтоване рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, надані позивачем 12.08.2022 документи не дали змогу уповноваженими посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України прийняти рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України позивачу, тому оскаржуване рішення є правомірним.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у Косівському РТЦК та СП з 08.03.2022 року, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 .
Згідно довідки Косівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №779 від 02.08.2022 ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (має батька з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, довідка МСЕК серія 12 ААВ №324499). Термін дії довідки до 02.02.2023 року.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24.11.1988 року позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .
Згідно довідка МСЕК серія 12 ААВ №324499 від 17.11.2021 року ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності з 09.11.2021 року безстроково, загальне захворювання.
12 серпня 2022 року позивач намагався виїхати з території України через пункт пропуску для автомобільного сполучення «Краківець». Під час здійснення прикордонного контролю позивачем було надано паспорт громадянина України для виїзду за кордон номер № НОМЕР_4 виданий 23.06.2018 органом 6391, оригінал паспорту громадянина України, оригінал свідоцтва про народження позивача відповідно до якого його батьком є ОСОБА_2 , нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_2 , нотаріально засвідчену копію картки платника податків ОСОБА_2 , нотаріально засвідчену копію довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, відповідно до якої ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності, довідку Косівського РТЦК та СП відповідно до якої Позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, військовий квиток.
Проте, 12 серпня 2022 року рішенням інспектором прикордонної служби 2-ї категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Краківець» (тип А) майстер сержантом Романишак Ростиславом Гертона Юрія Леонідовича тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вищезазначений громадянин не зміг надати на прикордонний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Позивач вважає зазначене рішення протиправним, таким, що винесене з порушенням чинного законодавства, та з метою його оскарження звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» №1710-VI від 05.11.2009 (далі - Закон №1710-VI).
Частинами 1 і 2 статті 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону №1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Частиною 1 статті 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах 1, 3 статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 2 статті 14 Закону №1710-VI).
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» №3857-XII від 21.01.1994 (далі - Закон № 3857-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Частиною 1 статті 6 Закону №3857-XII встановлено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Суд зазначає, що вищевказані підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введено в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 (далі - Закон № 389-VIII, станом на момент спірних правовідносин).
Статтями 1 і 2 Закону №389-VIII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Пунктом 3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб /п.1/, а також у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" /п.3/.
Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.03.2022 №7168 затверджено Указу Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".
Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21.04.2022 №2212-IX затверджено Указ Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-IX затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 15.08.2022 №2500-ІХ затверджено Указ Президента “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 12.08.2022 №573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 (далі - Правила, станом на момент спірних правовідносин) визначено порядок перетинання громадянами України державного кордону.
Згідно з абзацом 1 пункту 2-1 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану особи з інвалідністю мають право перетинати державний кордон за наявності довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма первинної облікової документації №157-1/о) (z1509-12) або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (2109-14), «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» (1727-15), в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - документи, що підтверджують інвалідність).
Пунктом 2-6 Правил передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2 - 8 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З аналізу вищенаведених норм Правил слідує, що на період введеного воєнного стану право на перетин державного кордону України мають, зокрема, військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2- 8 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд встановив, що 12.08.2022 року ОСОБА_1 прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» з метою перетину державного кордону.
За наслідком розгляду наданих позивачем документів для здійснення перетину кордону уповноваженою особою відповідача було прийнято рішення від 12 серпня 2022 року про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України з посиланням на неподачу документів, що підтверджують право виїзду за кордон.
Згідно з вказаним рішенням, у зв'язку із вимогами Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022» громадянина ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, через відсутність підстав на право перетинання державного кордону, так як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Водночас позивач як на підставу позову покликається на пункт 2-6 Правил перетинання державного кордону України, вважаючи що він має право на перетин державного кордону.
Пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон №3543-XII, станом на момент спірних правовідносин) встановлено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 статті 23 Закону №3543-XII передбачено підстави для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані.
Відповідно до абзацу 11 цієї ж статті, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Розділ IV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає встановлення інвалідності І, ІІ та ІІІ груп.
Таким чином, якщо чоловік (дружина) військовозобов'язаного є особою з інвалідністю, тобто особою, якій встановлено інвалідність І, ІІ чи ІІІ групи, то такий військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Суд встановив, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24.11.1988 року позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 . Згідно довідки МСЕК серія 12 ААВ №324499 від 17.11.2021 року ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності з 09.11.2021 року безстроково, загальне захворювання. Згідно довідки Косівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №779 від 02.08.2022 ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (має батька з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, довідка МСЕК серія 12 ААВ №324499). Термін дії довідки до 02.02.2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - Порядок №921).
Відповідно до п. 2 Порядку №921, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Згідно п. 16 Порядку №921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:
- для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
- для військовозобов'язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Пунктом 56 Порядку №921 передбачено, що про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
Вказане кореспондується також з нормами Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого указом Президента України від 30 грудня 2016 року №582/2016.
Так, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу в розумінні зазначеного вище Положення є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Згідно з нормами вказаного Положення, у військовому квитку, серед іншого, проставляється відмітка про зняття військовослужбовця з військового обліку.
Отже, з проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регламентують порядок здійснення військового обліку, єдиними документами, що посвідчують факт зняття особи з військового обліку є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відповідною відміткою.
Судом встановлено, що для проходження паспортного контролю 12 серпня 2022 року позивач надав військовий квиток та копію довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, відповідно до якої ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності, довідку Косівського РТЦК та СП відповідно до якої Позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, військовий квиток.
На думку суду, подана позивачем довідка №779 від 08.08.2022, видана Косівським РТЦК та СП таким підтверджуючим документом не являється, оскільки в ній відсутній запис про дозвіл на перетин кордону.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль», іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Згідно абзацу 1 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану особи з інвалідністю мають право перетинати державний кордон за наявності довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма первинної облікової документації №157-1/о) (z1509-12) або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» ( 2109-14 ), «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» (1727-15 , в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Абзацом 3 пункту 2-1 Правил передбачено, що перетин державного кордону може здійснюватися особою з інвалідністю I чи II групи - у супроводі одного або обох батьків, на утриманні яких перебуває така особа з інвалідністю, дружини /чоловіка, повнолітніх сина/доньки, їх дружини/ чоловіка (за наявності документів, що підтверджують родинні зв'язки та інвалідність).
Виїзд за межі України осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю чи інших осіб, які потребують постійного догляду разом із супроводжуючою особою може здійснюватися не більше ніж один раз із часу введення на території України надзвичайного або воєнного стану до його припинення чи скасування.
З аналізу вищенаведених норм Правил суд висновує, що на період введеного воєнного стану право на перетин державного кордону України мають, зокрема, особи, які здійснюють безпосередній супровід інваліда.
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що при перетині кордону позивач не здійснював супровід батька - інваліда, якого у відповідності до абзацу 3 пункту 2-1 Правил повинен був би супроводжувати.
Відтак, оскільки ОСОБА_1 при перетині кордону не здійснював супроводу батька інваліда ІІ групи, що давало б йому можливість перетнути державний кордон в умовах воєнного стану, то винесення оскаржуваного рішення від 12.08.2022 з цих підстав здійснено відповідачем на підставі та в межах повноважень, встановлених законом.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - 7 прикордонний Карпатський загін Державної прикордонної служби України про визнання протиправним і скасування рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кухар Н.А.