Справа № 216/1328/22
Провадження № 2/216/1926/22
іменем України
14 листопада 2022 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Гулковського О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Кривого Рогу в особі виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що 04.07.1963 укладений договір про надання ОСОБА_2 в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право приватної власності житловою, з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір підписаний сторонами та нотаріально посвідчений. 20.02.1973 рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради народних депутатів затверджено акти готовності індивідуальних житлових будинків, зокрема і ОСОБА_2 . У березні 1973 року ОСОБА_2 видано реєстраційне посвідчення, згідно з яким за ним зареєстроване право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору, посвідченого ІV нотаріальною конторою 01.08.1963 і акту готовності будинку, посвідченого виконкомом райради народних депутатів Центрально-Міського району від 20.02.1973. 12.06.2017 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,0674 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1211000000:08:720:0003. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.07.2017. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому за життя майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку, яка розташована за вказаною адресою. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, інших спадкоємців не має. При зверненні до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що існують розбіжності в адресі розташування житлового будинку в правовстановлюючому документі та документах, де зазначена реєстрація нерухомого майна. У зв'язку з тим, що вона позбавлена можливості оформити спадщину, що залишилася після смерті батька в нотаріальній конторі, вона вимушена звернутися до суду з відповідним позовом. За таких обставин, позивач просить суд: визнати за нею право власності на житловий будинок з господарчими побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку літ. А, загальною площею 53,1 кв.м, житловою площею 36,4 кв.м, літньої кухні-гаражу Б, сараю В, вбиральні Г, сараю Е, сараю Ж, огорожі №1, воріт №2, огорожі №3, огорожі №4, водоколонки І, замощення ІІ, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином, надала суду заяву, в якій просила розглянути заяву за її відсутності, зазначивши, що при вирішенні позовних вимог покладається на думку суду.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Так, судом встановлено, що 04.07.1963 укладений договір про надання ОСОБА_2 в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право приватної власності житловою, з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір підписаний сторонами та нотаріально посвідчений. 20.02.1973 рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради народних депутатів затверджено акти готовності індивідуальних житлових будинків, зокрема і ОСОБА_2 .
У березні 1973 року ОСОБА_2 видано реєстраційне посвідчення, згідно з яким за ним зареєстроване право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору, посвідченого ІV нотаріальною конторою 01.08.1963 і акту готовності будинку, посвідченого виконкомом райради народних депутатів Центрально-Міського району від 20.02.1973.
12.06.2017 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,0674 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1211000000:08:720:0003.
Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.07.2017. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому за життя майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку, яка розташована за вказаною адресою.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи №243/2021 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заведеної Першою криворізькою державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, звернулась донька ОСОБА_1 . З заявою про відмову на спадщину звернулась донька ОСОБА_4 . Більше з заявами про прийняття або про відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався.
Зі змісту постанови нотаріуса Першої криворізької державної нотаріальної контори від 08.02.2022 вбачається, що спадкове майно складається з житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У документах, що підтверджують право власності на спадкове майно існують розбіжності, а саме: в договорі про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, посвідченого 01.08.1963 Першою криворізькою державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстром №1-3134, адреса будинку зазначена як: АДРЕСА_2 ; згідно з реєстраційного посвідчення, виданого Бюро технічної інвентаризації адреса зазначена: АДРЕСА_1 . Відповідно до технічного плану, виданого КП ДОР «Бюро технічної інвентаризації» 21.07.2021 адреса зазначена як: АДРЕСА_3 . Також, згідно з довідкою виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Ради №8/29-2338 від 09.07.2021, АДРЕСА_4 , але рішення щодо уточнення (присвоєння) адреси житловому будинку на АДРЕСА_2 на АДРЕСА_5 виконкомом районної у місті ради не приймались.
У зв'язку з вищевикладеним, нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
З листа комунального підприємства «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 11.11.2022 вбачається, що реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 проведена на підставі двох документів, а саме: договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, посвідченого 01.08.1963 Четвертою криворізькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №1-3134, а також акту прийняття в експлуатацію, затвердженого рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради депутатів трудящих від 20.02.1973. Як вбачається з вищевказаного акту прийняття в експлуатацію, житловий будинок розташований на садибі АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснювалось на підставі вищезазначеного договору.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Вирішення питання визнання права власності в судовому порядку є крайнім засобом захисту права власності особи за відсутності інших можливих заходів захисту речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 334 ЦК України якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Позивач є спадкоємцем за законом першої черги. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. У даному випадку позивач прийняла спадщину, шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу, суд вважає за можливе задовольнити позов та визнати право власності за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 328, 334, 368, 392, 1216, 1217, 1218, 1226, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до територіальної громади м. Кривого Рогу в особі виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарчими побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який складається з: житлового будинку літ. А, загальною площею 53,1 кв.м, житловою площею 36,4 кв.м, літньої кухні-гаражу Б, сараю В, вбиральні Г, сараю Е, сараю Ж, огорожі №1, воріт №2, огорожі №3, огорожі №4, водоколонки І, замощення ІІ, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 ;
-відповідач: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради Дніпропетровської області, місце знаходження: м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27, ЄДРПОУ 04052560
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ