Справа № 206/3804/22
Провадження № 3/206/1773/22
14.12.2022 суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська Маштак К.С. в залі суду в м. Дніпро, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, -
12.11.2022 о 13 год. 45 хв. в м. Дніпро, вул. Томська, 292, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що було зафіксовано під відеофіксацію № 470325. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР. Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП були скоєні ОСОБА_1 за рік неодноразово, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, зловживаючи своїм правом на участь у розгляді справи, оскільки достовірно знав, що відносно нього складено протокол, який направлений до суду, в суд не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду він не направляв. Тому, на підставі ст. 268 КУпАП, суд вирішив розглядати справу без участі ОСОБА_1 , оскільки він належно повідомлений про розгляд справи.
Крім того, оголошення про розгляд справ містяться на офіційному веб-сайті судової влади, що дає особі можливість дізнатися про стан судового провадження.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Дії водія ОСОБА_1 про порушення ним п. 2.5 ПДР України кваліфіковані вірно, так як згідно з п. 2.5 ПДР - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винність у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 355306 від 12.11.2022; рапортом; картками обліку адміністративного правопорушення; відеозаписом з бодікамер.
Крім того, було встановлено, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 51000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, без конфіскації транспортного засобу; постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 51000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років з конфіскацією транспортного засобу Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_2 ; постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.07.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 51000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, без конфіскації транспортного засобу Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 ; постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 51000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, з конфіскації транспортного засобу.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський Суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, рапортом, картками обліку адміністративного правопорушення, постановами про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, відеозаписами та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, суддею не встановлено.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, доведеною повністю.
Приймаючи рішення, суд в повній мірі враховує характер вчиненого правопорушення, його повторність, особу порушника, ступінь його вини, та достатність обрання санкції для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд враховує явне зневажливе ставлення ОСОБА_1 до встановленого порядку керування транспортними засобами, суспільну небезпечність скоєного, що створює небезпеку і загрозу здоров'ю та життю як самого ОСОБА_1 , так і інших учасників дорожнього руху, беручи до уваги і те, що правопорушник в судове засідання не з'явився, не надав пояснень та не висловив своє ставлення стосовно вчиненого ним адміністративного правопорушення, тобто його байдужість до скоєного.
Слід зазначити, що відповідно до відомостей з ЄДРСР, ОСОБА_1 безліч разів скоював адміністративні правопорушення пов'язанні з керуванням транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однак, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та до нього обирались адміністративні стягнення у виді штрафів з позбавленням права керування транспортними засобами, з конфіскацією транспортних засобів, він продовжує скоювати нові адміністративні правопорушення пов'язанні з керуванням транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів.
Зазначене приводить суд до висновку, що призначені ОСОБА_1 стягнення у виді накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами не є достатніми для його виправлення і попередження скоєння ним нових правопорушень.
Такою зухвалою поведінкою водій ОСОБА_1 протягом тривалого часу створює загрозу не тільки для свого життя, а й для життя інших учасників дорожнього руху.
Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що ОСОБА_1 , будучи позбавленим спеціального права керування транспортними засобами, відчуваючи безкарність за допущені порушення ПДР України, продовжує керувати транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції без посвідчення водія, що тягне за собою непередбачувані наслідки.
У зв'язку з вищезазначеним, суд приходить до обґрунтованого висновку, що для достатнього виховання правопорушника ОСОБА_1 у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі, гідності інших громадян до правил співжиття, відповідальності перед суспільством, а також запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень, враховуючи, що ОСОБА_1 вже неодноразово рішеннями судів призначались стягнення у виді штрафів з позбавленнями права керування транспортними засобами, слід призначити останньому найсуворіше адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 необхідно призначити адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.
Крім того, згідно ст. 40-1 КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33-35, 130, 221, 245, 266, 276-280, 283-287 КУпАП,
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін, чи зміни постанови.
Суддя К.С. Маштак