Справа № 214/2120/22
1-кп/214/599/22
Іменем України
29 листопада 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
за участю захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
за участю обвинувачених - ОСОБА_6 ,ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12022041750000257 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України, суд, -
Прокурором у судовому засіданні подано клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 60 днів.
В обґрунтування клопотань зазначено наступне. 05.04.2022 відносно ОСОБА_6 слідчим суддею Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Оскільки справа в суді дотепер не розглянута, виникла необхідність у продовженні строку дії вказаного запобіжного заходу. Відповідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ - в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ - строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , достовірно знаючи про введення воєнного стану в Україні, 03.04.2022 близько 08:00 години, спільно з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували в приміщенні храму «Преподобного Сергія Радонезького УПЦ», що розташований за адресою вулиця Дмитра Донського, 25, в Саксаганському районі міста Кривого Рогу, де маючи спільний злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи таємно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, будучи впевненими, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, скориставшись відсутністю належної уваги збоку потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вільного доступу здійснили крадіжку належного потерпілій жіночого рюкзака вартістю 499 гривень, в якому знаходився мобільний телефон «Samsung» моделі «Galaxy J3 2017», золотистого кольору вартістю 7500 гривень, грошові кошти в сумі 6000 гривень, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданого на ім'я ОСОБА_8 . Після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, обернувши його на власну користь, та в подальшому розпорядилися ним на власний розсуд. Внаслідок умисних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_8 було спричинено матеріальний збиток на загальну суму 13999 гривень. Зазначає, що у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта неповна середня, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, не працює, раніше судимий у 2012 році Жовтневим судом за ст. 185ч.2,185ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнився у серпні 2016 року по відбуттю строку покарання, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу суд повинен враховувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним та обвинуваченим кримінального правопорушення. Вказує, що в ході проведеного досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні зібрано доказову базу, яка є достатньою, належною та допустимою, на підставі якої є цілковита обґрунтованість обвинувачувати ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення. Зазначає, що обвинувачення ОСОБА_6 у вчинені вказаного кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту потерпілої ОСОБА_8 ; свідків ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_6 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання з потерпілою ОСОБА_8 , на якому впізнає ОСОБА_6 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання з потерпілою ОСОБА_8 , на якому впізнає ОСОБА_7 ; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності. Відповідно до положень ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу необхідно враховувати, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік і стан здоров'я підозрюваного; репутацію підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; міцність соціальних зв'язків підозрюваного у місці постійного проживання; наявність судимостей у підозрюваного та ін. Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки санкція частини ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Обвинувачений ОСОБА_6 раніше вже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України. Наполягав, що такий факт вказує на певну схильність у обвинуваченого вчиняти кримінальні правопорушення, також на не можливість і не бажання жити відповідно до норм, які існують в суспільстві та в державі, не вчиняючи інші злочини. Зазначав, що вивченням особистості ОСОБА_6 встановлено, що останній: не має постійного місця роботи та джерел доходу, що свідчить про фінансову неспроможність та неможливість забезпечувати себе у законний спосіб; у зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, які б могли стримати останнього не покидати межі м. Кривого Рогу або території України. Наполягає, що вказані обставини свідчать про високу ймовірність настання таких ризиків, як переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень. Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, зокрема, правовим позиціям, викладеним у п. 35 Рішення ЕСПЛ «Летельє проти Франції», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Вирішуючи питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом повинно бути враховано, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Виходячи з принципу презумпції невинуватості особи, приймаючи до уваги наявність існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зважуючи всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу та публічний інтерес щодо обставин кримінальних правопорушень, зокрема, встановлені ст. 41 Конституції України гарантії, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності та право приватної власності є непорушним, враховуючи їх в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи, а також існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, вважає, що застосування саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 є обґрунтованим. Вказує, що зазначені вище обставини, дають змогу беззаперечно стверджувати, що запобігти встановленим ризикам, шляхом застосуванням більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою - неможливо. Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його особливостей та конкретних обставин. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на принцип презумпції невинуватості, переважають правило про забезпечення права на свободу, закріплене в ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності її продовжуваного тримання під вартою (п.п. 98, 99 рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України», «Смирнова проти Росії»). Зазначав, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, про що останньому повідомлено про підозру 04.04.2022, та підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.
Також зазначив, що 05.04.2022 відносно ОСОБА_7 слідчим суддею Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Оскільки справа в суді дотепер не розглянута, виникла необхідність у продовженні строку дії вказаного запобіжного заходу з огляду на наступне. Відповідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ - в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ - строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , достовірно знаючи про введення воєнного стану в Україні, 03.04.2022 близько 08:00 години, спільно з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували в приміщенні храму «Преподобного Сергія Радонезького УПЦ», що розташований за адресою вулиця Дмитра Донського, 25, в Саксаганському районі міста Кривого Рогу, де маючи спільний злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи таємно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, будучи впевненими, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, скориставшись відсутністю належної уваги збоку потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вільного доступу здійснили крадіжку належного потерпілій жіночого рюкзака вартістю 499 гривень, в якому знаходився мобільний телефон «Samsung» моделі «Galaxy J3 2017», золотистого кольору вартістю 7500 гривень, грошові кошти в сумі 6000 гривень, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданого на ім'я ОСОБА_8 . Після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, обернувши його на власну користь, та в подальшому розпорядилися ним на власний розсуд. Внаслідок умисних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_8 було спричинено матеріальний збиток на загальну суму 13999 гривень. Зазначав, що у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Сингаї Житомирської області, українець, громадянин України, освіта середньо-спеціальна, одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, не працює, раніше судимий у 2017 році Дніпропетровським Апеляційним судом за ст. 309ч.1 КК України, звільнився у 2019 році, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу суд повинен враховувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним та обвинуваченим кримінального правопорушення. Вказує, що в ході проведеного досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні зібрано доказову базу, яка є достатньою, належною та допустимою, на підставі якої є цілковита обґрунтованість обвинувачувати ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення. Зазначає, що обвинувачення ОСОБА_7 у вчинені вказаного кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту потерпілої ОСОБА_8 ; свідків ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_6 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання з потерпілою ОСОБА_8 , на якому впізнає ОСОБА_6 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання з потерпілою ОСОБА_8 , на якому впізнає ОСОБА_7 ; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності. Відповідно до положень ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу необхідно враховувати, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік і стан здоров'я підозрюваного; репутацію підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; міцність соціальних зв'язків підозрюваного у місці постійного проживання; наявність судимостей у підозрюваного та ін. Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_7 відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки санкція частини ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Обвинувачений ОСОБА_7 раніше вже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України. Такий факт вказує на певну схильність у обвинуваченого вчиняти кримінальні правопорушення, також на не можливість і не бажання жити відповідно до норм, які існують в суспільстві та в державі, не вчиняючи інші злочини. Вказує, що вивченням особистості ОСОБА_7 встановлено, що останній: не має постійного місця роботи та джерел доходу, що свідчить про фінансову неспроможність та неможливість забезпечувати себе у законний спосіб; перебуває у зареєстрованому шлюбі, але з родиною не мешкає, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, які б могли стримати останнього не покидати межі м. Кривого Рогу або території України. Наполягав, що вказані обставини свідчать про високу ймовірність настання таких ризиків, як переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень. Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, зокрема, правовим позиціям, викладеним у п. 35 Рішення ЕСПЛ «Летельє проти Франції», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Вирішуючи питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом повинно бути враховано, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Наполягає, що таким чином, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України наявні ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Виходячи з принципу презумпції невинуватості особи, приймаючи до уваги наявність існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зважуючи всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу та публічний інтерес щодо обставин кримінальних правопорушень, зокрема, встановлені ст. 41 Конституції України гарантії, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності та право приватної власності є непорушним, враховуючи їх в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи, а також існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, вважає, що застосування саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 є обґрунтованим. Наполягає, що зазначені вище обставини, дають змогу беззаперечно стверджувати, що запобігти встановленим ризикам, шляхом застосуванням більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою - неможливо. Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його особливостей та конкретних обставин. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на принцип презумпції невинуватості, переважають правило про забезпечення права на свободу, закріплене в ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності її продовжуваного тримання під вартою (п.п. 98, 99 рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України», «Смирнова проти Росії»). Зазначав, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, про що останньому повідомлено про підозру 04.04.2022, та підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.
Обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що заперечує проти задоволення клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Захисники, кожен окремо, підтримали думку обвинувачених. При цьому захисник ОСОБА_5 просить змінити запобіжний захід ОСОБА_7 на домашній арешт та зазначив, що ризики не доведені.
Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить продовжити. При цьому суд враховує наступне.
Як передбачено ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відносно кожного з обвинувачених, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначений під час досудового розслідування та продовжений судом строк тримання обвинувачених під вартою спливає 29 листопада 2022 року. До спливу цього продовженого строку судове провадження не може бути закінченим, так як по справі досліджені не всі докази.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд також враховує, що кожен з обвинувачених визнав вчинення злочину, в якому обвинувачується, що є вагомим доказом обґрунтованості обвинувачення.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, за вчинення вказаного кримінального правопорушення, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років. Обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, не має постійного місця роботи та джерел доходу, що свідчить про фінансову неспроможність та неможливість забезпечувати себе у законний спосіб; у зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, які б могли стримати останнього не покидати межі м. Кривого Рогу або території України. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_6 , побоюючись покарання, може переховуватися від суду по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою. Інший, більш м'який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, за вчинення вказаного кримінального правопорушення, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років. Обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, не має постійного місця роботи та джерел доходу, що свідчить про фінансову неспроможність та неможливість забезпечувати себе у законний спосіб; перебуває у зареєстрованому шлюбі, але з родиною не мешкає, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, які б могли стримати останнього не покидати межі м. Кривого Рогу або території України. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_7 , побоюючись покарання, може переховуватися від суду по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою. Інший, більш м'який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.
З урахуванням викладеного суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходжу обвинуваченому ОСОБА_7 не вбачається , а тому у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 належить відмовити.
Суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченим належить продовжити, згідно ст.197 КПК України, строком на 60 днів. Зважаючи на те, що юридичне значення ухвали про продовження строку тримання під вартою є в продовженні строку, який закінчується, то юридично значима дія цієї ухвали, починається з дня закінчення строку тримання під вартою, та вказані 60 днів необхідно відраховувати з 29 листопада 2022 року і продовжити строк тримання під вартою до 27 січня 2023 року.
Вирішуючи питання про те, з якого часу належить відраховувати вказані 60 днів, суд бере до уваги також наступне. Як зазначено у «Словнику української мови» в 11 томах (том 8, 1977р., стор.171.), тлумачення значення слова «продовжувати», визначено таким чином: «Робити довшим за часом, збільшувати строк чого-небудь».
Отже продовження строку починається з часу, коли такий строк закінчується, і такий строк необхідно збільшити, а не з часу, коли такий строк, ще продовжує тривати.
Відлік часу, з якого починає діяти продовжений строк тримання під вартою, з моменту винесення такої ухвали, а не з часу закінчення раніше продовженого строку є нелогічним і суперечить наведеному вище, науковому тлумаченню слова «продовжити». При такому розумінні відліку продовженого строку, строк тримання продовжується не на 60 днів, а на фактично менший строк.
Керуючись ст.ст. 369-372, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
У задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 - відмовити.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , продовжити до 27 січня 2023 року.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , продовжити до 27 січня 2023 року.
На ухвалу на протязі п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду.
Головуючий суддя: ОСОБА_1