Справа № 214/2096/22
1-кп/214/597/22
Іменем України
13 грудня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі, кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022041750000115 від 31.01.2022 року),-
13 грудня 2022 прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ризики які існували на момент обрання та продовження вказаного запобіжного заходу, не відпали. Рішення про тримання обвинуваченого під вартою приймалось апеляційним судом при перегляді ухвали слідчого судді. На цей час залишились ризики того, що обвинувачений може впливати на свідків, які ще не опитані, переховуватись від суду, оскільки не має тісних соціальних зв"язків, не має джерел доходу, може продовжити вчиняти правопорушення. Житло, в якому раніше проживав обвинувачений, за рішенням суду перейшло у власність банку.
Адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора , впросив суд змінити запобіжний захід, який не буде пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт. Обвинувачений мав постійне місце проживання, де раніше перебував під домашнім арештом, не мав порушень.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Суд, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).
Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченому ОСОБА_5 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній офіційно не працевлаштований, не одружений, має паспорт громадяна України для виїзду за кордон. В разі доведення вини йому загрожує міра покарання у вигляді позбавлення волі стром від 6 до 10 років, а тому побоюючись покарання обвинувачений зможе переховуватися від суду тим самим перешкоджати об'єктивному розслідуванню та встаноленню істини у кримінальному . Також у останнього відсутнє постійне джерело доходів та це спонукати продовжити злочинну діяльність.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які не допитані в суді, вчинити інше кримінальне правопорушення, що на думку суду, є підставою для продовження останьому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належну поведінку.
Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 суд на теперішній час не встановив.
Таким чином, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_5 та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченому під вартою, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли, з урахуванням ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, та приходить до висновку про необхідність продовження відносно останнього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 331, 350, 372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 10 лютого 2023 року.
У клопотанні захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПтСУ у Дніпропетровській області.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 14 грудня 2022 року о 14-10 годині
Головуючий суддя ОСОБА_1