Справа № 462/4146/21 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.
Провадження № 22-ц/811/3127/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
13 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретарка: Колич Х.Б.,
за участі в судовому засіданні представниці відповідача ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» - Талалаєвої О.Ю., позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Палюх Н.М. від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, -
рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 20 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 247043,16 грн. /двісті сорок сім тисяч сорок три гривні шістнадцять копійок/ заборгованості по заробітній платі, без урахування утримання податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Стягнуто із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати за період з жовтня 2009 року по березень 2021 рік у розмірі 116667,77 грн. /сто шістнадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень сімдесят сім копійок/, без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь на користь держави 908 грн. судового збору.
Дане рішення оскаржило ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА».
В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити і задоволенні позову у повному обсязі.
Зазначають, що позивач у своїх вимогах посилається на Галузеву угоду на 2008-2009 роки та на Міжгалузеву угоду на 2016-2020 роки. Разом з тим, в період з січня 2010 року діяла Галузева угода на 2010-2011 роки, яка діяла до прийняття Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки, що була зареєстрована 03 жовтня 2016 року №22 в Мінсоцполітнки України, тобто до жовтня 2016 року. Звертають увагу суду, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-УІІІ прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений у розмірі 1600 грн., мінімальна заробітна плата - 3200 грн. (ст.ст.7, 8 Закону). Тобто, мінімальна заробітна плата, по відношенню до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зросла вдвічі. Таким чином, розрахунковою величиною Галузевих угод на 2008-2009 роки та 2010-2011 роки є мінімальна заробітна плата, а з жовтня 2016 року - прожитковий мінімум для працездатних осіб. Зокрема, співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки в Угоді на 2008-2009 коефіцієнт становить 1.25, а в Угоді на 2010-2011 роки -1.1. Збільшення позивачем розрахункової величини коефіцієнтів призвело до хибних розрахунків. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не довів, що вищевказані угоди поширюються на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», і відповідно, покладають обов'язок на підприємство їх виконувати. До грудня 2010 року ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» підпорядковувалось Міністерству промислової політики України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром» утворено Концерн з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком». ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» входить до переліку таких підприємств. Галузеву угоду на 2010-2011 роки між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об'єдналися для ведення колективних переговорів (далі-Галузева угода) було укладено 17.02.2010. Таким чином, Галузева угода підписана до моменту утворення ДК «Укроборонпром» і останній не міг бути її підписантом. 17.11.2011р. затверджено акт приймання-передачі ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» від Міністерства промислової політики України до ДП «Укроборонпром». З урахуванням того, що ні Відповідач, ні Державний концерн «Укроборонпром» не підписували вказану позивачем Галузеву угоду на 2010-2011 роки та Міжгалузеву угоду на 2016-2020 роки, вважають, що їх норми не можуть поширюватись на правовідносини Позивача. Вказане підтверджується листами Державного концерну «Укроборонпром» від 06.07.2021 року № ІЮР 2.2-5838 та від 17.05.2021 №ІЮР 2.2-4020. ДК «Укроборонпром» повідомив, що зміст п.1.1. Галузевої угоди та Міжгалузевої угоди не поширюється на ДП ЛДЗ «ЛОРТА» в силу положень ч.І ст.9 Закону України 3356-ХІІ та п.2.6.2. Міжгалузевої угоди. Тобто, у даному випадку мова йде про трьох суб'єктів, які є підписантами Галузевої та Міжгалузевої Угоди. У випадку, якщо зі сторони профспілки таку угоду було підписано, а зі сторони роботодавця - така угода не підписана, то дія таких Угод не поширюється на діяльність Відповідача. Зважаючи на викладене, мова може йти про Галузеву угоду на 2008-2009 роки та Галузеву угоду на 2010-2011 роки в період з січня по грудень 2010 року (утворення ДП «Укроборонпром»), коли ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» знаходилось в підпорядкуванні Міністерства промислової політики України. З моменту утворення ДК'Укроборонпром» ( 29.12.2010), дія угод на підприємство припиняється. Заробітна плата позивача хоча і була меншою за розрахунки згідно Угод, проте була вищою за державні норми і гарантії з використанням зменшених коефіцієнтів. Апелянт вважає, що компенсація є неспівмірною щодо суми невиплаченої зарплати, а також, що позивач у трудових правовідносинах має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав. Позивач взагалі не звертався з вимогою про виплату недорахованої заробітної плати чи за роз'ясненнями щодо її нарахування. Зважаючи на викладене, Апелянт вважає, що позов ОСОБА_1 може розглядатись в період з жовтня 2009 по грудень 2010 року (утворення Концерну) із застосуванням пунктів 5.1.1 Галузевих угод га висновків Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці відповідача на підтримання апеляційної скарги, відповідача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також усних та письмових заяв, пояснень та розрахунків сторін, поданих у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.43 Конституції України, ст. 94, 96, 97, 233 КЗпП України, ч.1 ст.2, ст.3, абз.4 ч.1 ст.5, ст.6, ч.1 ст.14, ст.ст. 15, 22,34 Закону України «Про оплату праці», ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум», ч.2 ст.5, ч.3 ст.8, ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст.ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст.12, 16, 82 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», п.п. 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 та правовий висновок Верховного суду України, викладений у постанові №6-131цс12 від 07 листопада 2012 року та частково задовольняючи позов виходив з того, що позивач з 27.10.2009 р. працював в ДП «Львівський державний завод «Лорта» провідним інженером-технологом цеху гальванопокриття (цех 002), з 06.02.2017 року його призначено начальником технологічного бюро цеху гальванопокриття 002, а з 01.10.2018 року його переведено начальником технологічного бюро цеху друкованих плат (цех 010), що підтверджується копією трудової книжки. ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним оборонним підприємством, а тому на нього поширювалась дія Галузевої угоди на 2008-2009 роки між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об'єдналися для ведення колективних переговорів. Відповідно до 5.1.1. Галузевої угоди, сторони домовилися: установити на підприємствах мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати згідно з Додатком №1. Зберігати співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,25. Згідно п. 5.1.2. Галузевої угоди установлено мінімальний посадовий оклад техніка без категорії на рівні місячної тарифної ставки робітника третього розряду третьої сітки відповідних галузей. Відповідно до п. 5.1.3. Галузевої угоди установлено мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців підприємств до посадового окладу техніка згідно з Додатком №2 до Угоди. Додатком №1 до Угоди на 2008-2009 роки встановлено мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці виробничих об'єднань і підприємств машинобудування до законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати - для робітників, зайнятих на інших роботах, безпосередньо не зв'язаних з основним характером діяльності підприємства, даний коефіцієнт становить 1,25. Додатком № 2 до Угоди на 2008-2009 роки встановлено мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців підприємств машинобудування до посадового окладу техніка - згідно якої коефіцієнт для провідного інженера-технолога становить 1,82. Судом також встановлено, що з вересня 2016 року на ДП «ЛДЗ «Лорта» діяла Міжгалузева угода у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіолектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 рр. Згідно з п. 5.1.1. даної Міжгалузевої угоди сторони домовилися установити на підприємствах, на період до законодавчого встановлення реального прожиткового мінімуму, співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,5. Установлено на підприємствах мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати згідно з Додатком №1 до угоди. Відповідно до п. 5.1.2 Міжгалузевої угоди установлено мінімальний посадовий оклад техніка без категорії на рівні місячної тарифної ставки робітника третього розряду третьої сітки відповідних галузей. Відповідно до п. 5.1.3 установлено мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців підприємств до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до угоди. Додатком №1 до Угоди на 2016-2020 роки встановлено мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці на підприємствах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, легкої та текстильної промисловості до законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати для робітників, зайнятих на інших роботах, безпосередньо не зв'язаних з основним характером діяльності підприємсва, даний коефіцієнт становить 1,5. Додатком № 2 до Угоди на 2016-2020 роки встановлено мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців на підприємствах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, легкої та текстильної промисловості до посадового окладу техніка, згідно якої коефіцієнт для провідного інженера-технолога становить 1,82, а коефіцієнт для начальника бюро становить 1,73. Суд не взяв до уваги покликання відповідача, що зазначені коефіцієнти слід застосовувати по відношенню до прожиткового мінімуму, який є розрахунковою величиною при визначенні посадового окладу позивача, а не мінімальної заробітної плати. Суд звернув увагу на те, що як в Галузевій угоді на 2008-2009 р. і Міжгалузевій угоді на 2016-2020 р., так як і у всіх додатках до них, зазначено співвідношення між встановленими коефіцієнтами та мінімальною заробітною платою. Розмір прожиткового мінімуму щороку затверджується Верховною Радою України у Законі України «Про Державний бюджет» на відповідний рік. На час виникнення спірних правовідносин і на даний час законодавством не визначено поняття «реальний прожитковий мінімум» і не встановлено його розмір, як це передбачено п.5.1.1 Міжгалузевої угоди. Таким чином розрахунковою величиною при визначені посадового окладу позивача є мінімальна заробітна плата, а покликання відповідача про застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму є необґрунтованим. Взявши до уваги розміри мінімальної заробітної плати, яка була встановлена ЗУ «Про Державний бюджет України» на 2009-2021 роки та з врахуванням наданого позивачем розрахунку різниці в заробітній платі згідно Галузевих угод та фактично нарахованою заробітною платою за період 2009-2021 р., судом встановлено, що ДП «ЛДЗ «Лорта» неправомірно нараховувало заробітну плату позивача за спірний період, чим було порушено його трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством. Заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2009 р. по березень 2021 р., згідно наданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачем, становить 247043,16 грн. Взявши до увагий долучений до матеріалів справи позивачем розрахунок компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату за період з жовтня 2009 року по березень 2021 рік, який також не спростований відповідачем, а також враховуючи межі заявлених позивачем позовних вимог, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату в розмірі 116667,77 грн.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, однак зроблені без повного та всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи; частина обставин, які суд вважав встановленими не відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а тому рішення суду підлягає зміні.
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА», в якому просив:
- стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 не нараховану та не виплачену заробітну плату в сумі 274043,16 грн. з урахуванням ПДФО і військового збору;
- стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з жовтня 2009 р. по березень 2021 р. станом на квітень 2021 р. в сумі 116667,77 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що він з 27.10.2009 р. працював провідним інженером-технологом цеху гальванопокриття (цех 002), з 06.02.2017 року - начальником технологічного бюро цеху 002, а з 01.10.2018 року і по даний час - начальником технологічного бюро цеху друкованих плат (цех 010) на ДП «Львівський державний завод «Лорта». Відповідач з 2009 року і по цей час порушує його право на заробітну плату, встановив йому посадовий оклад, який є значно нижчим, ніж гарантований галузевою угодою. ДП «ЛДЗ «Лорта» створено відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 р. №261 на базі майна госпрозрахункових структурних підрозділів Державного концерну «Лорта» і входить до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації. Оскільки ДП «ЛДЗ «Лорта» державне оборонне підприємство, то на нього поширюється дія Галузевої угоди, а саме Галузевої угоди на 2008-2009 роки між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об'єдналися для ведення колективних переговорів. Мінімальний посадовий оклад провідного інженера-технолога, у випадку позивача, з 27 жовтня 2009 р. по вересень 2016 р., відповідно до вище вказаної Галузевої угоди мав бути розрахований таким чином: мінімальна заробітна плата X 1.25 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) X 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком №1 до Галузевої угоди) X 1,82 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу провідного інженера-технолога до посадового окладу техніка згідно з Додатком №2 до Галузевої угоди). З вересня 2016 року на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» діє Міжгалузева угода у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіолектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 рр. Мінімальний посадовий оклад провідного інженера-технолога з вересня 2016 р. по 05 лютого 2017 р., відповідно до Міжгалузевої угоди мав бути розрахований таким чином: мінімальна заробітна плата X 1.5 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) X 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком №1 до Міжгалузевої угоди) X 1,82 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу провідного інженера-технолога до посадового окладу техніка згідно з Додатком №2 до Галузевої угоди). Мінімальний посадовий оклад начальника бюро з 06 лютого 2017 р. по даний час, відповідно до Міжгалузевої угоди мав бути розрахований таким чином: мінімальна заробітна плата X 1.5 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) X 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком №1 до Міжгалузевої угоди) X 1,73 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу начальника бюро до посадового окладу техніка згідно з Додатком №2 до Галузевої угоди). Отже, відповідач не нарахував і не виплатив позивачу заробітну плату за період з жовтня 2009 по квітень 2021 рр. в сумі 274043,16 грн., що є також підставою для нарахування позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням відповідачем термінів їх виплати. Розрахунок суми компенсації здійснено відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 і становить 116667,77 грн. станом на квітень 2021 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 27.10.2009 р. працював в ДП «Львівський державний завод «Лорта» провідним інженером-технологом цеху гальванопокриття (цех 002), з 06.02.2017 року його призначено начальником технологічного бюро цеху гальванопокриття 002, а з 01.10.2018 року його переведено начальником технологічного бюро цеху друкованих плат (цех 010), що підтверджується копією трудової книжки.
Згідно матеріалів справи «ЛДЗ «Лорта» (далі по тексту-підприємство) є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності відповідно до наказу Мінпромполітики України від 29 липня 1998 року №261 «Про створення підприємства «ЛДЗ «Лорта» та передане в управління Державного концерну «Укроборонпром (далі по тексту ДК «Укроборонпром»). Дата державної реєстрації підприємства 21 вересня 1998 року. Регулювання, контроль та координація діяльності підприємства здійснюється Концерном як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.
ДК «Укроборонпром» є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до постанови КМУ від 29 грудня 2010 року № 1221, з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком.
Відповідно до абз.2 пункт 1 Статуту ДК «Укроборонпром» затвердженого КМУ від 31 серпня 2011 року № 993 «Деякі питання ДК «Укроборонпром» функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює КМУ.
Львівський державний завод «Лорта» включено до Переліку державних підприємств, що включені до складу ДК «Укроборонпром», який є Додатком до постанови КМУ від 29 грудня 2010 року №1221, згідно з постановою КМУ від 06 квітня 2011 року № 374 «Про внесення змін до постанови КМУ від 29 грудня 2010 року № 1221.
У 2004 році на підприємстві укладений Колективний договір ДП «ЛДЗ «Лорта» на 2004-2006 роки, який діяв до укладення нового колективного договору.
25 травня 2016 року на конференції трудового колективу укладений новий Колективний договір ДП «ЛДЗ «Лорта» на 2016-2020 роки, який зареєстровано департаментом економічної політики ЛМР за реєстровим номером №159 від 21 червня 2016 року.
Звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 свої вимоги мотивував тим, що в період з 2008 року і до 2016 року на підприємстві діяла Галузева угода на 2008-2009 роки, відповідно до положень якої мінімальний посадовий оклад з 27 жовтня 2003 року по вересень 2016 року повинен був розраховуватися таким чином: мінімальна заробітна плата X 1.25 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) X 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком №1 до Галузевої угоди) X 1,82 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу провідного інженера-технолога до посадового окладу техніка згідно з Додатком №2 до Галузевої угоди).
З вересня 2016 року на ДП «ЛДЗ «Лорта» діє Міжгалузева угода у сферах промислових галузей ( далі по тексту Міжгалузева угода).
Відповідно до пункту 5.1.1 міжгалузевої угоди, сторони домовилися, щоб встановити на підприємствах на період до законодавчого встановлення реального прожиткового мінімуму, співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менше як 1 до 1,5.
Тому, згідно даних позивачем розрахунків, відповідач не нарахував і не виплатив йому заробітну плату за 2009-2021 роки із врахуванням відповідного коефіцієнта.
Із доводами позовних вимог суд апеляційної інстанції не повністю погоджується, оскільки Галузеві угоди протягом спірного періоду переукладалися, зокрема у 2008 році, у 2010 році, яка діяла на 2010-2011 роки. У пункті 5.1.1 Галузевої угоди на 2010-2011 роки встановлено співвідношення між законодавчо встановленою заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менше як 1 до 1,1.
У 2016-2020 роках діяла Галузева угода, яка зареєстрована МСП, р.н. 22 від 3 жовтня 2016 року.
В розрахунках посадового окладу відповідач застосовував відповідні коефіцієнти.
Позивач у своїх розрахунках застосовував коефіцієнт 1,25 в період з 2009 по 2016 роки, що призвело до розбіжностей у нарахуванні відповідачем та було неправильно з боку позивача.
При звірці розрахунків, які надали представниця відповідача - адвокатка Талалаєва О.Ю. та позивач такі сходяться у розмірах невиплаченої заробітної плати.
Позивач ОСОБА_1 погоджується з розрахунком відповідача щодо зміни розміру стягнення невиплаченої заробітної плати та відповідно компенсації.
Так, загальна сума невиплаченої заробітної плати у відповідача складає - 40104,34 грн. та компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати 61168,79 грн.
З матеріалів справи, також, встановлено, що 23 січня 2017 року роботодавцем ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» видано наказ № 6 «Про впровадження Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки та збільшення заробітної плати», яким з метою виконання Міжгалузевої угоди та збільшення розміру заробітної плати, впроваджено з 01 січня 2017 року нові тарифи та схеми посадових окладів працівників заводу.
11 січня 2018 року видано Наказ №6 «Про збільшення заробітної плати у 2018 році», яким з метою виконання Міжгалузевої угоди та збільшення розміру заробітної плати у державі, впроваджено з 01 січня 2018 року нові тарифні ставки та схеми посадових окладів працівникам заводу.
Аналіз змісту Міжгалузевої угоди, а також двох Галузевих угод свідчить, що Міжгалузева угода поширює свою дію на суб'єктів, які перебувають у сфері дії (належать до сфери управління), а Галузеві угоди на підприємства, незалежно від форми власності, які за кваліфікацією видів економічної діяльності відносяться до відповідної галузі.
Оскільки відповідач, починаючи з грудня 2010 року не перебуває у сфері дії сторін Міжгалузевої угоди, з огляду на те, що його управління здійснюється Кабінетом Міністрів України через Державний концерн «Укроборонпром», положення Міжгалузевої угоди не діють, а відтак не є обов'язковими для ДП «ЛДЗ «Лорта».
Тому, висновки суду про те, що спірні відносини сторін, починаючи з 2016 року регулювалися положеннями Міжгалузевої угоди є неправильними.
Враховуючи галузеву приналежність ДП «Львівський державний завод «Лорта» за видами здійснюваної ним економічної діяльності, на нього поширюється дія Галузевих угод, укладених на відповідні періоди.
За Галузевою угодою (2008-2009) коефіцієнт становив 1,25, а за Галузевою угодою (2010-2017) - 1,1, а з 01.01.2017 року - 1,5 визначений Міжгалузевою угодою ( але з мінімального прожиткового мінімуму доходів громадян).
Щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних громадян для визначення мінімального посадового окладу з 1.01.2017 року, то порядок визначення заробітної плати, періодичність її виплати, формування визначається Законом України «Про оплату праці».
При розрахунку посадового окладу за період до 2017 року застосовувався розмір мінімальної заробітної плати.
В подальшому, Законом України від 06.12.2016 року № 1774-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 6 Закону України «Про оплату праці» була викладена в новій редакції, де тарифна сітка ( схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок ( посадових окладів). Схема посадових окладів ( тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій , що фінансуються з бюджету, формується на основі:1) мінімального розміру посадового окладу ( тарифної ставки) встановленого КМУ; 2) міжпосадових ( міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів ( тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.
Мінімальний посадовий оклад ( тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 01 січня календарного року. У п.5 Закону України від 06.12.2016 року № 1774-УІІІ, який набрав чинності з 01.01.2017, зазначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів.
Різниця між фактично нарахованою заробітною платою позивача та заробітною платою, яка нараховується у зв'язку з розглядом даної справи становить 40104,34 грн.
Щодо міжгалузевої угоди 2016-2020 років, яка підписана Міністерством економічного розвитку і торгівлі, така не може поширюватися на діяльність ДК «Укроборонпром» і, зокрема, на ДП «ЛДЗ «Лорта», що підтверджується листом від 20.01.2022 року.
Відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» - колективний договір-угода, яка укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Колективні договори ДП «ЛДЗ «Лорта» реєструвалися Департаментом економічної політики Львівської міської ради.
На ДП «ЛДЗ «Лорта» діяло два колективні договори за період 2004-2006 років та на 2016-2020 роки. Останній колективний договір був зареєстрований департаментом економічної політики ЛМР за № 159 від 21 червня 2016 року.
З огляду на наведене підтверджено, що Міжгалузева угода 2016-2020 років не поширювала свою діяльність на ДП «ЛДЗ «Лорта».
У п.3.3 Колективного договору на 2016-2020 роки на ДП «ЛДЗ «Лорта» зазначено, що конкретні розміри тарифних ставок (посадових окладів) встановлюються штатним розписом, виходячи із міжкваліфікаційних співвідношень для встановлення рівня тарифних ставок робітникам згідно з Додатком №1 до Галузевої угоди між Міністерством промислової політики та профспілкою робітників радіоелектроніки та машинобудування України. Тобто, колективний договір відсилає на коефіцієнти, які визначені у Галузевих угодах, а не у Міжгалузеві угоді 2016-2020 років.
Зважаючи на вказане, позивач неправильно здійснював розрахунок свого посадового окладу з урахуванням положень Міжгалузевої угоди 2016-2020 року. Однак, навіть, із застосуванням коефіцієнту 1,5, який вказаний у Міжгалузевій угоді, такий має застосовуватися до мінімального прожиткового мінімуму, а не до мінімальної заробітної плати. Відповідно до Розрахунку, наданого відповідачем у суді апеляційної інстанції різниця в заробітній платі згідно ОСОБА_2 угод та фактично нарахованою заробітною платою за період 2008-2021 роки становить 40104,34 грн., про що йшлося.
Враховуючи те, що позивачем неправильно застосовано коефіцієнт та неправильно визначено суму посадового окладу, первинно розрахований та доданий до позовної заяви розмір компенсації також є неправильним.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000року № 2050-ІІІ» (далі по тексту Закон) підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У статті 2 Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків ії виплати ( далі по тексту-компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Стаття 3 Закону містить положення, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць ( після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу ( інфляція місяця, за який виплачується дохід до уваги не береться).
Постановою КМУ № 159 від 21 лютого 2001 року був затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць ( після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін ( індекс інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації поділений на 100.
Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом ( Абзац 2 п.4 із змінами, внесеними згідно з постановами КМ № 430 від 31.03.2003 № 355).
У п.9 такого Порядку зазначено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Згідно наданого відповідачем Розрахунку компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з жовтня 2009 року по березень 2021 року становить 61168,79 грн., про що теж йшлося вище
Із зазначеною сумою компенсації позивач ОСОБА_1 на даний час згоден, просив її стягнути.
Колегія суддів вважає, що компенсацію грошових коштів слід стягнути на користь позивача, враховуючи тривалий період недорахування заробітної плати, що призвело до знецінення грошових коштів, які у відповідний період належали позиваці.
Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги слід вважати частково обґрунтованими, та таку слід задовольнити частково, рішення ж суду першої інстанції слід змінити, виклавши резолютивну частину рішення таким чином: «Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації витрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - задовольнити частково. Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 40104,34 грн. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати в розмірі 61168,79 грн. В задоволенні решти позову - відмовити.» При цьому із наведених сум не підлягають стягненню податки та інші обов'язкові платежі, оскільки такі окремо вирахувані у додаткових розрахунках наданих відповідачем, які не оспорювались сторонами та відповідно такі податки і інші обов'язкові платежі підлягають до сплати за рахунок відповідача при нарахуванні і виплаті позивачу вказаних вище сум.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.3, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» - задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 липня 2021 року - змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
«Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - задовольнити частково.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 40104,34 грн. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати в розмірі 61168,79 грн.
В задоволенні решти позову - відмовити.»
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2022 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра