Справа № 462/20/21 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"юк Г.В.
Провадження № 22-ц/811/2583/22 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
12 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,
за участю: секретаря Цьони С.Ю.;
адвоката Кирик Н.І. - представника позивачки ОСОБА_1 ;
адвоката Труша І.М.
- представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 16 вересня 2022 року,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у якому просила визнати ідеальні частки по 1/4 за кожним власником квартири АДРЕСА_1 (в подальшому - «спірна квартира»).
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивачка разом з відповідачами є співвласниками спірної квартири загальною площею 42,7 кв.м., яка складається з двох кімнат та комунальних вигод, а також кухні, яка знаходиться у спільному користуванні з сусідами. Стверджувалося, що відповідач ОСОБА_2 , колишній чоловік позивачки, вважає, що спірна квартира належить виключно йому та ухиляється від укладення договору між співвласниками квартири про визначення ідеальних часток кожного у цій квартирі, а тому позивачка змушена звертатися до суду з даним позовом (а.с. 2-6).
Оскаржуваним рішенням у задоволенні вищезгаданого позову відмовлено (а.с. 129-131).
Дане рішення оскаржила представник позивачки.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального права (а.с. 137-140).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідача ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд відмову у задоволенні позовних вимог мотивував тим, що «позивачем не наведено підстав, якими позивач мотивує необхідність визначення частки у спільній власності», а також тим, що у свідоцтві про право власності на спірну квартиру «не вказано на праві якої саме, спільної сумісної чи спільної часткової, сторонам належить спірна квартира».
Колегія суддів вважає, що вищенаведені висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а також зроблені з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального і матеріального права, виходячи з наступного.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77).
Судом встановлено, стверджується матеріалами справи (а.с. 13) та визнається її учасниками те, що спірну квартиру сторони даного спору (4 особи) набули у власність в порядку її приватизації згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», за змістом частини 2 статті 8 якого передача квартир в процесії їх приватизації здійснюється в спільну сумісну або часткову власність.
Частиною 1 статті 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У матеріалах справи відсутні докази про визначення часток співвласників спірної квартири у праві власності на цю квартиру, а відтак дана квартира перебуває у спільній сумісній власності її співвласників, які і є сторонами даного спору.
За змістом статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, і у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
При цьому закон не пов'язує право співвласника на визначення розміру його частки у майні, що є у спільній сумісній власності, з умовою наведення ним підстав для визначення цього розміру.
За наведених обставин те, що у свідоцтві про право власності на спірну квартиру «не вказано на праві якої саме, спільної сумісної чи спільної часткової, сторонам належить спірна квартира», не може слугувати правовою підставою для відмови співвласнику спірної квартири (позивачці) у визначені розміру її частки у цій квартирі.
Як вбачається з позовних вимог, позивачка вважає, що частка кожного із 4 (чотирьох) співвласників спірної квартири у праві власності на неї становить 1/4.
Всі 3 (три) відповідачі цю обставину визнають: наведене вбачається із наявних у матеріалах справи заяв відповідачів ОСОБА_4 (а.с. 26) та ОСОБА_5 (а.с. 39, 118), а також і Відзиву на позовну заяву відповідача ОСОБА_2 (а.с. 28).
За вищенаведених обставин у суду були відсутніми правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а тому оскаржуване рішення підлягає до скасування.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом саме своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В той же час, у матеріалах справи відсутні докази того, що інші співвласники квартири уповноважували позивачку на представництво їхніх інтересів у спорі про визначення розміру саме їхніх часток у праві власності на спірну квартиру. Навпаки: всі інші співвласники спірної квартири притягнуті позивачкою до участі у даній справі в якості відповідачів.
Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення лише частково, а саме: лише у визначенні саме за позивачкою права власності на 1/4 ідеальну частку у праві власності на спірну квартиру.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 3 і 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , частково задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 16 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимогиОСОБА_1 частково задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 ідеальну частку у квартирі АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 12 грудня 2022 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.