про залишення позовної заяви без руху
14.12.2022 Справа №607/17991/22
Провадження №2/607/3872/2022
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради про захист прав споживачів шляхом припинення правовідношення та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, в якому просить винести судове рішення, яким припинити правовідносини між ОСОБА_1 / ОСОБА_2 та Комунальним підприємством теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради із надання послуг централізованого опалення за квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради припинити нарахування за послуги централізованого опалення за квартирою за адресою: АДРЕСА_1 належної на праві власності ОСОБА_1 / ОСОБА_2 .
Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно п.п. 4, 5, 6, 8 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Крім цього, ч. 5 ст. 177 ЦПК України визначає, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За змістом ч.1, 2, 4 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. ст.175, 177 ЦПК України, зокрема:
1. В порушення вимог п. 4 ч.3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивачем у позовній заяві не чітко зазначено зміст позовних вимог, зокрема у п. 2 прохальної частини позивач просить припинити правовідносини між сторонами, не конкретизуючи яким саме чином таке правовідношення має бути припинене (шляхом розірвання договору тощо).
Окрім цього, позивач просить припинити правовідносини між ОСОБА_2 та Комунальним підприємством теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, який не є стороною у даній справі.
2. В порушення вимог п. 8 ч.3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивачем не додано до позовної заяви доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та не зазначено підстав з яких такі докази не можуть бути подані разом із позовною заявою.
Так, позивач зазначає, що вона разом з ОСОБА_2 придбали квартиру за адресою АДРЕСА_1 , після чого почали процедуру встановлення у ній індивідуального (автономного) опалення, у зв'язку із чим уклали із ПП «Тернопіль Тепло - Комфорт» Договір на проведення робіт з влаштування автономної (індивідуальної) системи теплопостачання. Однак, на початку жовтня 2022 року на адресу їй фактичного проживання від відповідача надійшов рахунок із зазначенням наявності заборгованості за період з 01.11.2010 до 30.09.2022 у сумі 39165,03 грн.
Разом з тим, вказані докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема Договір купівлі - продажу квартири, Договір на проведення робіт з влаштування автономної (індивідуальної) системи теплопостачання та рахунок заборгованості за період з 01.11.2010 до 30.09.2022 у сумі 39165,03 грн до позовної заяви позивачем не додано та не зазначено підстав з яких такі докази не можуть бути подані разом із позовною заявою.
3. В порушення вимог п. 6 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено, чи вживались заходи досудового врегулювання спору, зокрема шляхом звернення до відповідача з метою з'ясування підстав нарахування вказаної у позові заборгованості та результати вжиття цих заходів.
4. В порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивачем до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас, у позовній заяві позивач зазначає, що звільнена від сплати судового збору, на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, за змістом ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Відтак, позивач, вважаючи себе споживачем, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку з цим, суд вважає, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на відносини, які виникають, зокрема, із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо, при цьому застосування його норм до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови договору, порушення умов виконання договору, та інше, що пов'язане з виконанням укладеного договору.
Водночас, системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених цим Законом.
Всупереч вищевказаних вимог закону позивачем у позові не викладено обставин щодо того, яке її право як споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», водночас із змісту позовної заяви вбачається, що позивач, у відповідності до п. 39 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, відмовилась від послуг теплопостачальної організації, тобто фактично припинила бути споживачем послуг, які надає відповідач.
За таких обставин, суд вважає, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру: припинити правовідносини між сторонами та зобов'язати вчинити дії.
Розміри ставок судового збору визначені у частині другій статті четвертої Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до вимог п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб (992,40 грн.).
Таким чином, за вимоги припинити правовідносини між сторонами та зобов'язати вчинити дії, які є вимогами немайнового характеру, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 992,40 гривень за кожну (1984,80 грн).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення вищевказаних недоліків, зокрема:
1.подати позовну заяву у новій редакції у якій: конкретизувати зміст позовних вимог; зазначити, чи вживались заходи досудового врегулювання спору та результати вжиття цих заходів.
Позовну заяву подати у кількості: для суду та відповідно до наявних учасників справи та долучити до них належним чином засвідчені копії усіх документів, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, або ж зазначити підстави з яких такі докази не можуть бути подані разом із позовною заявою.
2. сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру: про припинення правовідносини між сторонами та зобов'язання вчинити дії у розмірі 992,40 гривень за кожну (1984,80 грн), або ж надати суду докази, які б підтвердили наявність між сторонами правовідносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», що є підставою для звільнення від сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , до Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради про захист прав споживачів шляхом припинення правовідношення та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків.
У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
СуддяН. Р. Кунець