ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.11.2022Справа № 910/22039/21
за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Архітектор"
про усунення перешкод у користуванні майном
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Токарєва К.К.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Печерська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Архітектор" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, яке є власність територіальної громади міста Києва та передане до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, шляхом поновлення доступу та виселення ОСББ "Архітектор" з нежитлових приміщень підвального поверху площею 231,7 кв.м. та приміщення площею 21,4 кв.м. в будинку №4 по вул. Городецького в місті Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 (суддя Котков О.В.) відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08.02.2022.
28.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти позовних вимог.
Протокольною ухвалою суду від 08.02.2022 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.02.2022.
Протокольною ухвалою суду від 22.02.2022 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.03.2022.
Призначене на 15.03.2022 підготовче засідання не відбулося з об'єктивних причин, що не залежали від суду.
Ухвалою суду від 25.04.2022 відкладено підготовче засідання, та ухвалено, що місце, дату та час підготовчого засідання будуть повідомлені додатково.
Ухвалою суду від 20.05.2022 призначено підготовче засідання на 16.06.2022.
Ухвалою суду від 09.06.2022 визнано необґрунтованою заяву відповідача про відвід судді Коткова О.В. від розгляду справи та передано заяву для визначення судді в порядку ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Ухвалою суду від 13.06.2022 (суддя Ярмак О.М.) відмовлено у задовленні заяви ОСББ "Архітектор" про відвід судді Коткова О.В. від розгляду справи.
Ухвалою суду від 16.06.2022 задоволено самовідвід судді Коткова О.В. від розгляду справи та передано матеріали справи на повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2022 справу передано на розгляд судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою суду від 23.06.2022 (суддя Зеленіна Н.І.) прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання на 27.07.2022.
Ухвалою суду від 27.06.2022 виправлено допущено в ухвалі суду від 23.06.2022 описку та ухвалено вважати вірною дату судового засідання - 03.08.2022.
Протокольною ухвалою суду від 03.08.2022 відкладено підготовче засідання на 31.08.2022.
Протокольною ухвалою суду від 31.08.2022 відкладено підготовче засідання на 28.09.2022.
Протокольною ухвалою суду від 28.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2022.
У зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці, судове засідання призначене на 19.10.2022 не відбулося.
Ухвалою суду від 24.10.2022 призначено судове засідання на 08.11.2022.
Протокольною ухвалою суду від 08.11.2022 відкладено судове засідання на 30.11.2022.
У судовому засіданні 30.11.2022 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та вступне слово представника відповідача, яка заперечувала проти позову.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
30.11.2022 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, згідно з додатками №1-10 до цього розпорядження, та закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" нежитлові будинки та нежитлові приміщення згідно з додатком 11 до цього розпорядження.
Відповідно до Переліку підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, що є додатком №6 до Розпорядження, станом на 01.10.2010, житловий будинок №4, літ. "А" по вул. Городецького передано до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ОСББ "Архітектор" чинить перешкоди представникам позивача та балансоутримувача згадуваного будинку у допуску до нежитловий приміщень площею 231,7 кв.м. та приміщення площею 21,4 кв.м. в будинку №4 по вул. Городецького, які є власністю територіальної громади міста Києва, шляхом зачинення дверей та встановлення решіток до даних приміщень, та встановленням огорожі навколо будинку.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що спірні приміщення є допоміжними підвальними приміщенням, які забезпечують експлуатацію житлового будинку та прибудинкової території. Відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначене положення передбачає регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.
Верховний Суд у постанові від 06.09.2019 по справі №910/7364/18 зазначив, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто, лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №926/326/21.
За приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, а також ст. 20 ГК України.
Способи захисту права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України), на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України), витребування грошей та цінних паперів (ст. 389 ЦК України), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст. 391 ЦК України), визнання права власності (ст. 392 ЦК України) тощо.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачу в здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення з неправомірно займаних нежитлових приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо). Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Отже, для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей; право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/19865/17.
У ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах належним їй майном як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 3 ст. 16 зазначеного Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", саме Київська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста розпоряджається комунальним майном, в тому числі в частині передачі майна в управління районним адміністраціям. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 26.09.2019 у справі №910/13903/18.
Згідно рішення Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва відповідно з додатком №1 та перелік об'єктів комунальної власності, які передаються до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій, згідно з додатками №2-11.
Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" припинено з 31.10.2010 шляхом ліквідації районні в місті Києві ради та їх виконавчі органи, у тому числі Печерську районну у місті Києві раду та її виконавчий орган - Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію.
Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2010 №787 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" утворено з 31.10.2010 районні у місті Києві державні адміністрації, підпорядковані Київській міській державній адміністрації.
Рішенням Київської міської ради від 28.10.2010 №183/4995 "Про окремі питання організації управління районами в м. Києві" відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ" та з метою забезпечення колективних потреб громад районів у місті Києві Київська міська рада вирішено 1) віднести до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій, утворених відповідно до п. 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2010 №787 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві", майно підприємств, організацій та установ, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад районів у місті Києві та забезпечують життєдіяльність відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сферах житлово-комунального господарства, освіти і науки, культури, фізичної культури і спорту, охорони здоров'я, без права розпорядження; виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) визначити конкретні переліки підприємств, організацій та установ, майно яких відноситься до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій згідно з пунктом 1 цього рішення, та конкретні повноваження з управління цими об'єктами за погодженням з постійними комісіями Київської міської ради з питань власності, бюджету та соціально-економічного розвитку, охорони здоров'я та соціального захисту, житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу, освіти та науки, культури та туризму.
Відповідно до ст. 7 та 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" та на виконання рішення №7/4819, Київською міською радою було прийнято рішення від 02.12.2010 №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", яким, зокрема, затверджено переліки об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, серед яких в додатку № 6 під порядковим №709 значиться нежитлове приміщення, заг. площею 321,7 кв.м. за адресою. М. Київ, вул. Городецького буд. 4.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" було затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1 - 10 до цього розпорядження.
Відповідно до п. 4.16 розпорядження, здійснюючи управління об'єктами, зазначеними у пункті 1 цього розпорядження, районні в місті Києві державні адміністрації забезпечують захист майнових та немайнових прав територіальної громади м. Києва.
Додатком 6 до розпорядження від 10.12.2010 №1112 затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, станом на 01.10.2010 до якого включено, зокрема, житловий будинок у м. Києві по вул. Городецького, буд. 4, літ. А (п. 167).
Зазначені нормативні акти на сьогодні є чинними, та у встановленому законодавством порядку недійсними не визнавались та скасовувались.
Отже, оскільки комунальне майно є власністю територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, яка і розпоряджається майном територіальної громади, то саме Київська міська рада наділена право звернутися до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном територіальної громади у порядку ст. 319 ЦК України.
Доказів наявності у Печерської районної в місті Києві державної адміністрації делегованих повноважень на звернення до суду від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва за захистом прав власника нерухомого майна до матеріалів справи не надано.
Суд вважає за необхідним зазначити, що передача об'єкта в управління ніяким чином не вказує на передання всіх повноважень власника нерухомого майна, зокрема, і права на захист речових прав в суді від імені власника чи особі, яка в силу закону здійснює його функції, у даному випадку Київської міської ради.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про недоведеність з боку позивача обставин наявності у Печерської районної в місті Києві державної адміністрації повноважень на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном на користь територіальної громади в особі Київської міської ради.
Наведені вище висновки суду вказують на відсутність правових підстав та недоцільність встановлення інших обставин, що входять до предмету доказування у спорах про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.
Як встановлено ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладається на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Архітектор" про усунення перешкод у користуванні майном.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14.12.2022.
Суддя Н.І. Зеленіна