ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.11.2022Справа № 910/20298/21
за позовом Компанії "Технекс Лімітед"
до відповідачів:
1. Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
2. Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24"
про припинення порушення майнових прав інтелектуальної власності
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Токарєва К.К.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Компанія "Технекс Лімітед" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про:
- визнання авторського права Компанії "Технекс Лімітед" на твір - робочий проект (проектно-кошторисна та проектна документація) об'єкту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Копилівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", створений за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017;
- припинення порушення майнових прав інтелектуальної власності компанії "Технекс Лімітед" шляхом скасування Висновку експертизи №20538693.05.25.0337.20 від 09.04.2020 та визнання недійсними актів готовності об'єкта "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Копилівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)" до пусконалагоджувальних робіт;
- визнання незаконними дії АТ "Укргазвидобування" ГПУ "Полтавагазвидобування" щодо використання твору - робочого проекту (проектно-кошторисна та проектна документація) об'єкту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Копилівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", створеного за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017, для отримання висновків державної експертизи, та введення в експлуатацію об'єкту на підставі вказаної проектної документації;
- заборону АТ "Укргазвидобування" ГПУ "Полтавагазвидобування" експлуатації та використання поставленого компанією "Технекс Лімітед" обладнання "Блок осушки газу моделі EHRB50NGX-6D-AUTODEW(6.3)-Asme виробництва КНР", згідно переліку, що визначений дозволом №936.19.32 від 05.04.2019, без письмової згоди на таке використання компанії "Технекс Лімітед" як власника робочого проекту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Копилівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", створеного за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017;
- заборону Державній службі України з питань праці, її територіальним органам, проводити експертизу робочого проекту (проектно-кошторисна та проектна документація) об'єкту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Копилівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", створеного за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017, та надавати відповідні висновки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12.01.2022.
10.01.2022 через відділ діловодства суду від АТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог.
Протокольною ухвалою суду від 12.01.2022 відкладено підготовче засідання на 08.02.2022.
24.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наводить аргументи на спростування заперечень відповідача.
01.02.2022 через відділ діловодства суду від АТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" надійшли заперечення.
08.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про залучення співвідповідача (ПрАТ "СМУ №24") та зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить:
- визнати авторське право Компанії "Технекс Лімітед" на твір - робочий проект (проектно-кошторисна та проектна документація) об'єкту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", створений за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017;
- припинити порушення майнових прав інтелектуальної власності компанії "Технекс Лімітед" шляхом скасування висновку експертизи №20538693.05.25.0337.20 від 09.04.2020 та висновку експертизи №20538693.05.25.1334.20 від 23.12.2020, визнати недійсними акти готовності об'єкта "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)" до пусконалагоджувальних робіт;
- визнати незаконними дії АТ "Укргазвидобування" ГПУ "Полтавагазвидобування" та ПрАТ "СМУ №24" щодо використання робочого проекту (проектно-кошторисна та проектна документація) об'єкту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", створеного за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017, для отримання висновків державної експертизи, та введення в експлуатацію об'єкту на підставі вказаної проектної документації;
- заборонити АТ "Укргазвидобування" ГПУ "Полтавагазвидобування" та ПрАТ "СМУ №24" експлуатацію та використання поставленого компанією "Технекс Лімітед" обладнання "Блок осушки газу моделі EHRB50NGX-6D-AUTODEW(6.3)-Asme виробництва КНР", згідно переліку, що визначений дозволом №936.19.32 від 05.04.2019, без письмової згоди на таке використання компанії "Технекс Лімітед" як власника робочого проекту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", створеного за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017;
- заборонити Державній службі України з питань праці, її територіальним органам, проводити експертизу робочого проекту (проектно-кошторисна та проектна документація) об'єкту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", створеного за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017, та надавати відповідні висновки.
Протокольною ухвалою суду від 08.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.03.2022.
Призначене на 02.03.2022 підготовче засідання не відбулося з об'єктивних причин, які не залежали від суду.
Ухвалою суду від 07.04.2022 призначено підготовче засідання на 25.05.2022.
Ухвалою суду від 25.05.2022 прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову від 08.02.2022, задоволено заяву про залучення до участі у справі співвідповідача та залучено до участі у справі відповідача 2 - ПрАТ "СМУ №24", відкладено підготовче засідання на 29.06.2022.
28.06.2022 на електронну пошту суду від ПрАТ "СМУ №24" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову.
Протокольною ухвалою суду від 29.06.2022 відкладено підготовче засідання на 03.08.2022.
04.07.2022 через відділ діловодства суду від ПрАТ "СМУ №24" повторно надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову.
22.07.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 03.08.2022 відкладено підготовче засідання на 31.08.2022.
23.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли заперечення.
24.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.
31.08.2022 у підготовчому засіданні від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Протокольною ухвалою суду від 31.08.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів від 22.07.2022 та відкладено підготовче засідання на 28.09.2022.
Протокольною ухвалою суду від 28.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів від 31.08.2022, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2022.
У зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці, судове засідання призначене на 19.10.2022 не відбулося.
Ухвалою суду від 24.10.2022 призначено судове засідання на 08.11.2022.
Протокольною ухвалою суду від 08.11.2022 відкладено судове засідання на 30.11.2022.
У судовому засіданні 30.11.2022 суд заслухав вступне слово представника позивача, яка підтримувала позовні вимоги, вступне слово представника відповідача 1, яка заперечувала проти позову, та вступне слово представника відповідача 2, який заперечував проти позову.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
30.11.2022 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
14.12.2017 між Компанією "Технекс Лімітед" (замовник) та ПАТ "Інжинірингово-виробниче підприємство "ВНІПІТРАНСГАЗ" (виконавець) було укладено договір №11.1708 на виконання проектних робіт, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами розробити робочий проект по об'єкту: "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області".
Відповідно до п. 1.2 договору, обсяг робіт, технічні, економічні та інші вимоги до проектної документації, які є предметом договору, вказані у технічному завданні (ТЗ) на проектування, яке оформлене як додаток №1 і є невід'ємною частиною цього договору. За виключенням робіт по проектуванню автоматизованої системи керування (АСК) УОГ вказаних в п. 12 ТЗ. В частині автоматизації проектувальнику забезпечити розміщення шаф управління та запроектувати внутрішньо-майданні комунікації.
На виконання умов договору №11.1708, виконавцем було передано замовнику результати виконання договору - створену на замовлення проектно-кошторисну документацію - робочий проект 11.1708/РП "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 1 без дозволу позивача здійснено використання об'єкту авторського права - робочого проекту, та вжито заходи щодо введення в експлуатацію та промислового використання об'єкту "Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ" на підставі робочого проекту, створеного на замовлення позивача, чим порушено майнові права позивача. З огляду на порушення відповідачем 1 авторських прав позивача, останній звернувся до суду із даним позовом.
Заперечуючи проти позову відповідач 1 зазначає, що замовлень на виконання робіт по спірному об'єкту ані позивачу, ані АТ "ІВП "ВНІПІТРАНСГАЗ" відповідачем 1 не надавалося; підрядні роботи по спірному об'єкту виконувалися на підставі договору №912/17 від 26.07.2017, укладеному з ПрАТ "СМУ №24", та запит на згоду про залучення до виконання субпідрядника - компанії "Технекс Лімітед", від підрядника не надходив; окрім того, робочий проект не є об'єктом авторського права, позивач не мав права на укладення договору на виконання проектних робіт, а спірне обладнання у відповідача 1 відсутнє.
Заперечуючи проти позову відповідач 2 зазначає, що на виконання договору №912/17 від 26.07.2017 було укладено договір з компанією "Технекс Лімітед", відповідно до якого позивач мав розробити проектно-кошторисну документацію; у зв'язку із неналежним виконанням позивачем зобов'язань за договором, відповідач 2 відмовився від договору; на виконання своїх зобов'язань за договором №912/17 відповідач 2 самостійно виконав розроблення та погодження проекту, згідно якого виконуються роботи на спірному об'єкті.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
За приписами статей 418, 420 ЦК України об'єктом права інтелектуальної власності може бути нематеріальний об'єкт, який оформлений в певну об'єктивну форму та відповідає вимогам закону.
Так, під твором слід розуміти сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли в процесі творчої діяльності автора і знайшли відображення у певній об'єктивній формі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" твір архітектури - твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів тощо).
Згідно ст. 8 зазначеного закону, об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності. Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Частиною 2 ст. 29 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначено, що об'єктами авторського права в галузі архітектури є твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, а також плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури.
Враховуючи викладене, суд погоджується із твердженнями позивача, що робочий проект "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського регіону Полтавської області)" є об'єктом авторського права, оскільки містить креслення та архітектурні рішення.
Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача 2 щодо того, що авторські права на робочий проект як твір архітектури підпадають під правову охороняються за умови отримання позитивного висновку експертизи, оскільки наявність такого висновку не впливає на форму вираження авторського задуму у проекті.
Відповідно до ст. 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Згідно приписів ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині 1 ст. 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Автором вважається особа, зазначена як автор на примірнику обнародуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права.
Відповідно до п. 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 ''Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", з огляду на приписи ст. 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: позивач повинен довести належність йому авторського права, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві покладається на відповідача.
Відповідно до п. 30.1 зазначеної постанови, у вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо.
Отже, у разі відсутності свідоцтва на твір позивач повинен довести наявність майнових авторських прав щодо твору.
Як вбачається із матеріалів справи, як на підставу виникнення авторського права позивач посилається на договір №11.1708 на виконання проектних робіт від 14.12.2017, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами розробити робочий проект по об'єкту.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право та суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Частиною 2 ст. 33 зазначеного закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди).
У зазначеному цивільно-правовому договорі на виконання проектних робіт не визначено наявність авторського права на робочий проект, договір не містить всіх необхідних умов які вказують на укладення авторського договору відповідно до ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 430 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із спірного договору, сторони не погоджували жодних умов щодо переходу прав інтелектуальної власності до замовника.
Посилання позивача на лист ПАТ "ІВП "ВНІПІТРАНСГАЗ" від 08.08.2019 судом оцінюється критично, оскільки вказаний лист не має юридичної сили договору або закону, та зі змісту листа вбачається, що позивач є власником продукції, а не прав інтелектуальної власності на результат творчої діяльності виконавця.
Дослідивши природу укладеного договору, суд встановив, що останній є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
Відповідно до ст. 888 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність", завдання на проектування - документ, у якому містяться обґрунтовані в межах законодавства вимоги замовника будівництва до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта архітектури, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і який складається відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, технічних умов.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.
З огляду на зазначене, суд погоджується із доводами відповідача 1 щодо того, що позивач не міг мати у своєму розпорядженні вихідні дані для проектування, оскільки відповідачем 1, як власником об'єкта, такі документи не передавалися.
Окрім того, відповідно до п. 3.3 договору, проектно-кошторисна документація, що розроблена виконавцем підлягає передачі замовнику після отримання позитивного письмового звіту експертної організації у повному обсязі.
Разом з тим, в матеріалах справи наявні акти здачі приймання проектно-вишукувальної продукції №4/18 та №08/19, відповідно до яких виконавцем було передано замовнику результати виконання робіт по першим двом етапам що свідчить про неповне виконання зазначеного договору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач та виконавець спільно володіють правами інтелектуальної власності на робочий проект. Іншого не доведено належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Як вбачається із заперечень відповідачів, останні не заперечують права на спірний робочий проект, який було виготовлено на замовлення позивача за договором №11.1708, що свідчить про відсутність спору щодо авторських прав на спірний робочий проект та порушення прав позивача у цій частині.
Водночас відсутність порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (не визнане, оспорюване) право та інтерес підлягають захисту. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №911/1506/17.
Щодо вимоги про визнання незаконними дії відповідачів щодо використання робочого проекту для отримання висновків державної експертизи та введення в експлуатацію об'єкту на підставі вказаної проектної документації, суд зазначає наступне.
26.07.2017 між ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (замовник) та ПрАТ "СМУ №24" (підрядник) було укладено договір будівельного підряду "Під ключ", відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, своїми силами і засобами, а також необхідними матеріалами виконати проектно-вишукувальні роботи, розробити та погодити в державній експертній організації відповідно до чинного законодавства розроблену проектно-кошторисну документацію, отримати позитивний висновок (письмовий звіт), побудувати та укомплектувати необхідним устаткуванням за завданням замовника відповідно до проектно-кошторисної документації, умов цього договору, та здати у встановлений строк об'єкт, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчений будівництвом та обладнаний об'єкт.
На виконання умов цього договору, ПАТ "СМУ №24" (в особі головного інженера Ю.В. Корсака) було розроблено робочий проект "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)" №912/17/20-ЗП.
23.12.2020 головним інженером ДП "Карпатський ЕТЦ" було затверджено висновок експертизи №20538693.05.25.1344.20 щодо відповідності проектної документації вимогам нормативно-правових актів з питань охорони праці та промислової безпеки по робочому проекту 912/17/20 "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", який надано ПрАТ "СМУ №24".
Із наявних в матеріалах справи документів суд позбавлений можливості встановити, чи є робочий проект №912/17/20 об'єктом інтелектуальної власності.
Разом з тим, враховуючи, що проектні роботи були виконанні на замовлення замовника, саме замовнику (яким є АТ "Укргазвидобування") належать права на робочий проект №912/17/20.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що робочий проект №912/17/20 виконаний позивачем.
Відповідно до п. 4.1.2 договору від 26.07.2017, підрядник має право за письмовою згодою замовника залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. На вимогу замовника, підрядник зобов'язаний надати замовнику інформацію про предмет договору, найменування та адресу субпідрядника та інформувати замовника про порядок виконання умов договору субпідрядником.
Листом за вих. №Т12 від 28.03.2017 ПАТ "СМУ №24" повідомило ПАТ "Укргазвидобування" про залучення субпідрядної організації - ПАТ "ІВП "ВНІПІТРАНСГАЗ" для виконання проектно-вишукувальних робіт.
Як вбачається із оскаржуваного позивачем висновку експерта №20538693.05.25.0337.20, висновок щодо відповідності проектної документації вимогам нормативно-правових актів з питань охорони праці та промислової безпеки по робочому проекту 11.1708/РП "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", який опрацьовано ПАТ "ІВП "ВНІПІТРАНСГАЗ" та наданий АТ "Укргазвидобування".
Тобто, матеріалами справи підтверджується, що АТ "Укргазвидобування" мало у розпорядженні робочий проект 11.1708/РП "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", який опрацьовано ПАТ "ІВП "ВНІПІТРАНСГАЗ".
Разом з тим, відомостей про виготовлення цього проекту саме на замовлення позивача за договором №11.1708 матеріали справи не містять.
Листом від 15.08.2019 позивач направив відповідачу 1 проектно-кошторисну документацію, підготовану на виконання договору між позивачем та відповідачем 2.
У відповідь на вказаний лист відповідач 1 повідомив позивача про неможливість розгляду листа.
Суд приймає до уваги твердження відповідача 1 щодо відсутності у матеріалах справи згоди на п. 4.1.2 договору від 26.07.2017, щодо залучення відповідачем 2 субпідрядної організації - компанії "Технекс Лімітед".
Матеріали справи не містять належним та допустимих доказів на підтвердження використання відповідачам робочого проекту 11.1708 "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Ковалівської сільської ради Полтавського регіону Полтавської області)", авторські права на які належать позивачу.
Відтак, позивачем не доведено порушення відповідачами майнових прав інтелектуальної власності позивача на спірний робочий проект та його використання відповідачами, а відтак вимоги про припинення порушення майнових прав та визнання незаконними дій задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги про припинення порушення прав інтелектуальної власності шляхом скасування висновків експертизи та визнання недійсними актів готовності об'єкта до експлуатації є некоректною, оскільки задоволення такої вимоги не здійснить жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин та не відновить порушене право.
Щодо вимоги про заборону експлуатації та використання обладнання, поставленого позивачем, без письмового дозволу останнього як власника робочого проекту, суд зазначає наступне.
В обґрунтування зазначеної вимоги позивач зазначає, що саме позивач поставив відповідачу 1 спірне обладнання для реалізації робочого проекту позивача.
Разом з тим, відповідач 1 стверджує, що устаткування поставлялося відповідачем 2 на підставі п. 3.5 договору №912/17 від 26.07.2017.
Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі №910/2526/19, яким встановлено, що "Дослідивши акт №1 від 29.03.2018 складений на виконання умов договору №912/17 від 26.07.2017, з огляду на те, що в акті відсутні відомості про неналежну поставку устаткування, відсутні будь-які заперечення щодо якості устаткування та враховуючи, що у даному акті зафіксовано неможливість здійснити доставку установки безпосередньо на місцезнаходження об'єкту з причин, що не залежали від відповідача (ПАТ "СМУ №24"), …, суд прийшов до висновку, що фактично поставка устаткування відбулась 29.03.2018. … Договором №912/17 від 26.07.2017 не передбачено ідентифікуючих характеристик установки осушки газу для Копилівського ГКР та як зазначено судом вище, акт №1 від 29.03.2018 складений на виконання саме умов договору №912/17 від 26.07.2017.".
Позивачем належними та допустимими доказами не спростовано встановлені зазначеним рішенням суду обставини та не доведено факт поставки обладнання відповідачу 1.
Посилання позивача на витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна суд оцінює критично оскільки зазначене у ньому обладнання не містить ідентифікуючих ознак.
У долученій до матеріалів справи ТТН від 29.03.2018 зазначено вантажоодержувачем ПАТ "СМУ №24", а не АТ "Укргазвидобування". Доказів використання обладнання відповідачем 2 матеріали справи не містять.
Дозвіл №936.19.32 виданий на ім'я ФОП Воронін Ігор Борисович на застосування перелічено у дозволі обладнання за умови додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. Будь-яких інших відомостей (як-от зазначення об'єкта, на якому дозволено використання обладнання чи ідентифікуючих ознак обладнання, тощо) у дозволі не зазначено.
Зазначений дозвіл виключно встановлює можливість використання обладнання, без зазначення конкретного об'єкта на якому може використовуватися обладнання.
Вимога позивача про заборону Державній службі України з питань праці, її територіальним органам, проводити експертизу робочого проекту та надавати відповідні висновку задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставною та необґрунтованою, оскільки судом не встановлено використання відповідачами робочого проекту №11.1708, а також спрямована на втручання у дискреційні повноваження Державної служби.
Окрім всього, суд вважає за необхідне відзначити, що враховуючи положення чинного законодавства та беручи до уваги, що саме АТ "Укргазвидобування" є замовником за договором підряду на виконання робіт по об'єкту "облаштування Копилівського ГКР. Технічне переоснащення Копилівського ТДПУ блоком осушки газу. Роботи під ключ" та власником цього об'єкту, то саме йому, як замовнику, належать авторські права на архітектурний твір (об'єкт інтелектуальної власності).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.
Як встановлено ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а позивачем не доведено порушення відповідачами його прав інтелектуальної власності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Компанії "Технекс Лімітед" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24" про припинення порушення майнових прав інтелектуальної власності.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14.12.2022.
Суддя Н.І. Зеленіна