ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.12.2022Справа № 910/10667/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС+», м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни, м. Київ
про стягнення 223 395,71 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДДС+» (далі - ТзОВ «ДДС+»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни (далі - ФОП Мельник І.В./відповідач) про стягнення 223 395,71 грн, у тому числі: 168 775,50 грн - основного боргу, 17 699,15 грн - інфляційних втрат, 2 427,40 грн - 3% річних та 34 493,67 грн - пені, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки №К419 від 01.06.2016.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.10.2022 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.12.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ФОП Мельник І.В. заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що останній звертався до позивача з листом, в якому просив забрати нереалізований товар на умовах договору поставки №К419 від 01.06.2016, проте ТзОВ «ДДС+» безпідставно відмовляється прийняти повернення товару.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДДС+» (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Мельник Інною Володимирівною укладено договір поставки №К419, відповідно до якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари - алкогольні напої, згідно із замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору.
Згідно п. 1.1. договору покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та діючої на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляється за цим договором, та їх ціни.
В п. 2.13. договору сторони погодили, що право повернути товари постачальникові надається покупцеві у таких випадках: угода між сторонами; під час перевірки у момент продажу товари виявилися неякісними; закінчення терміну реалізації. Повернення товару здійснюватиметься в усій кількості за останньою ціною, за якою прийнято товари.
Відповідно до п. 3.2. договору оплата партії товару виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту поставки товару.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 6 договору будь-яка із сторін вважатиметься такою, що не несе відповідальність за невиконання своїх зобов'язань за цим договором в тій мірі, в якій затримку чи перешкоду виконанню таких зобов'язань спричинено виникненням і дією обставин непереборної сили (форс-мажор). Належним доказом виникнення форс-мажору та строку їхньої тривалості для сторін цього договору визначатимуться відповідні документи, видані Торгово-промисловою палатою України, а також іншими уповноваженими державними органами (у разі можливості отримання такого підтвердження). Сторона, виконанню зобов'язань якої за цим договором перешкоджають обставини форс-мажору, зобов'язана не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту настання таких обставин у письмовій формі повідомити іншу сторону про виникнення, характер та можливу тривалість таких обставин. Сторона, виконанню зобов'язань якої за цим договором перешкоджають обставини форс-мажору, у випадку виконання умов, передбачених цим договором, має право перенести строки виконання своїх зобов'язань за цим договором (цілком або частково) на період дії зазначених обставин та не несе відповідальності за їх несвоєчасне виконання.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31.12.2022 включно в частині поставок, а в частині оплат - до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 8.1. договору в редакції додаткової угоди №5 від 13.12.2021).
30.12.2021 та 23.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 168 775,50 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №43-0043380 від 30.12.2021 на суму 4 945,70 грн, №43-0043381 від 30.12.2021 на суму 10 293,60 грн, №43-0043382 від 30.12.2021 на суму 1 405,63 грн, №43-0043383 від 30.12.2021 на суму 6 680,65 грн, №43-0043384 від 30.12.2021 на суму 4 353,26 грн, №43-0043385 від 30.12.2021 на суму 7 159,10 грн, №43-0043387 від 30.12.2021 на суму 2 859,90 грн, №43-0043388 від 30.12.2021 на суму 13 436,64 грн, №43-0043389 від 30.12.2021 на суму 8 739,89 грн, №43-0043390від 30.12.2021 на суму 17 905,68 грн, №43-0043391 від 30.12.2021 на суму 7 319,39 грн, №43-0043392 від 30.12.2021 на суму 2 207,02 грн, №43-0043393 від 30.12.2021 на суму 13 916,63 грн, №43-0006374 від 23.02.2022 на суму 6 495,91 грн, №43-0006375 від 23.02.2022 на суму 25 540,45 грн, №43-0006378 від 23.02.2022 на суму 19 449,96 грн, №43-0006395 від 23.02.2022 на суму 16 066,09 грн.
Крім того, поставка товару підтверджується товарно-транспортним накладними на переміщення алкогольних напоїв від 30.12.2021 та від 23.02.2022, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Проте, відповідач за поставлений товар не розраховувався, внаслідок чого у ФОП Мельник І.В. виникла заборгованість перед ТзОВ «ДДС+» в сумі 168 775,50 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ФОП Мельник І.В. борг у розмірі 168 775,50 грн, а також пеню в сумі 34 493,67 грн, 3% річних у розмірі 2 427.40 грн та інфляційні втрати в сумі 17 699,15 грн, нараховані за період з 30.03.2022 по 13.10.2022.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Судом вище встановлено, що 01.06.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №К419, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 168 775,50 грн, що підтверджується видатковими накладними №43-0043380, №43-0043381, №43-0043382, №43-0043383, №43-0043384, №43-0043385, №43-0043387, №43-0043388, №43-0043389, №43-0043390, №43-0043391, №43-0043392, №43-0043393 від 30.12.2021 та №43-0006374, №43-0006375, №43-0006378, №43-0006395 від 23.02.2022.
Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, відповідно у ФОП Мельник І.В. утворилась заборгованість в сумі 168 775,50 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 3.2. договору оплата партії товару виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту поставки товару.
Судом встановлено, що відповідач за поставлений товар з позивачем не розрахувався.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Разом з тим, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, що у нього відсутній обов'язок з оплати за поставлений товар з підстав звернення останнього до позивача з листом, в якому просив забрати нереалізований товар, оскільки ФОП Мельник І.В. не надано суду доказів звернення до ТзОВ «ДДС+» з таким листом.
Судом також не приймаються до уваги доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин у зв'язку із введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, з огляду на наступне.
Так, 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX.
Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 19.02.2023.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також, згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Так, у відповідності до п. 6 договору сторона, виконанню зобов'язань якої за цим договором перешкоджають обставини форс-мажору, зобов'язана не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту настання таких обставин у письмовій формі повідомити іншу сторону про виникнення, характер та можливу тривалість таких обставин. Сторона, виконанню зобов'язань якої за цим договором перешкоджають обставини форс-мажору, у випадку виконання умов, передбачених цим договором, має право перенести строки виконання своїх зобов'язань за цим договором (цілком або частково) на період дії зазначених обставин та не несе відповідальності за їх несвоєчасне виконання.
З наведеного вбачається, що п. 6 договору передбачено обов'язок сторони, яка має намір послатися на форс-мажорні обставини, письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин не пізніше 10 календарних днів з моменту настання таких обставин, проте відповідачем не надано суду доказів на підтвердження повідомлення останнім позивача про настання форс-мажорних обставин.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що ФОП Мельник І.В. порушено умови договору поставки №К419 від 01.06.2016 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 168 775,50 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 34 493,67 грн, 3% річних у розмірі 2 427.40 грн та інфляційні втрати в сумі 17 699,15 грн, нараховані за період з 30.03.2022 по 13.10.2022.
За змістом ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій здійснюється за шість місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, та встановив, що позивачем допущено арифметичну помилку, проте, заявлена сума пені підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки її розмір не перевищує суми, обчисленої судом.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд також перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що заявлені до стягнення суми обчислено арифметично вірно, відповідно ці вимоги також підлягають задоволенню.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС+» задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС+» (49000, місто Дніпро, провулок Біологічний, будинок 2А, ідентифікаційний код 40334224) заборгованість в сумі 168 775 (сто шістдесят вісім тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн 50 коп., пеню у розмірі 34 493 (тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто три) грн 67 коп., 3% річних у розмірі 2 427 (дві тисячі чотириста двадцять сім) грн 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 699 (сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн 15 коп. та судовий збір у розмірі 3 350 (три тисячі триста п'ятдесят) грн 94 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Бондарчук