вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" листопада 2022 р. Справа№ 910/18482/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Владимиренко С.В.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового зсідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022
у справі № 910/18482/21 (суддя: Мандриченко О.В.)
за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда спецбуд монтаж"
про стягнення 325 274,64 грн
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда спецбуд монтаж" про стягнення 325 274,64 грн.
Мотивуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем не повернуто надмірно сплачені грошові кошти у сумі 325274,64 грн за завищені обсяги будівельних робіт над фактично виконаними.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/18482/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що заявлені до стягнення кошти були перераховані на підставі спірного договору підряду та за виконані роботи, а доказів того, що такі роботи не були прийняті позивачем або прийняті із зауваженнями до суду не надано. Наголосив, що сам лише аудиторський звіт Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є підставою для стягнення з відповідача визначених у вказаному звіті сум та не звільняють сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами. Зауважив, що позивачем не доведено завищення відповідачем вартості робіт або порушення зобов'язань за договором підряду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити; ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/18482/21 та задовольнити позовні вимоги КП "Спецжитлофонд".
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує, що умовами договору передбачене безумовне повернення підрядником коштів замовнику в сумі вияленого контролюючим органом завищення обсягів та вартості виконаних робіт.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022, апеляційна скарга у справі № 910/18482/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/18482/21; розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/18482/21 призначено на 31.10.2022; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
У зв'язку з повітряною тривогою, задля збереження життя і здоров'я та убезпечення відвідувачів, суддів та працівників апарату суду, враховуючи розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 № 3, судове засідання, призначене на 31.10.2022, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/18482/21 призначено на 21.11.2022.
У межах встановленого судом строку відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2022 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Відповідач в судове засідання 21.11.2022 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому процесуальним законом порядку.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 24.07.2017 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Варда спецбуд монтаж» було укладено договір підряду № 118-Т на виконання будівельно-монтажних робіт (далі-договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання у 2017 та 2018 роках будівельно-монтажних робіт із завершення будівництва дошкільного навчального закладу на вул. Бахмацькій, 35 у Святошинському районі м. Києва (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Об'єктом будівництва (виконання робіт) є дошкільний навчальний заклад на вул. Бахмацькій, 35 у Святошинському районі м. Києва (далі - об'єкт). Основні параметри об'єкта виконання робіт - загальна площа 3905,60 м кв. (п.п. 1.2, 1.3. договору).
Відповідно до п. 1.4 договору, склад та обсяг робіт визначені технічним завданням, документацією конкурсних торгів, розробленою на підставі проектної документації, яка є невід'ємною частиною договору, які можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектної документації та можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Пунктом 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 7 від 13.02.2019 визначено, що строк виконання робіт: з моменту підписання цього договору до серпня 2020 року.
Пунктом 3.1 договору визначено, що договірна ціна цього договору є динамічною та визначається у приблизному кошторисі (додаток № 2) (договірна ціна), що є невід'ємною частиною цього договору і складає разом 54 211 876,71 грн.
Динамічна договірна ціна підлягає зміні у таких випадках: замовник змінює в процесі виконання робіт проектні рішення, що призводить до зміни обсягів робіт та вартісних показників; виникають обставини непереборної сили - надзвичайні обставини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладення договору; змінюється законодавство з питань оподаткування та з інших питань, обов'язкове застосування положень якого призводить до зміни вартості робіт; при встановленні меншої ціни на вказані роботи згідно з висновком про вартість виконаних робіт та/або висновком комплексної державної експертизи та/або іншими документами відповідних компетентних та уповноважених органів; в інших випадках, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі». Здійснювати коригування актів при встановленні іншої ціни на вказані роботи згідно з висновком про вартість виконаних робіт та/або висновком комплексної державної експертизи та/або іншими документами відповідних компетентних та уповноважених органів (п. 3.3, 4.4.12 договору).
Відповідно до п.п. 11.1 - 11.4, 11.7 договору, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2-в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3) з урахуванням вимог розділу ХІ цього договору. Документи про обсяги виконаних робіт та їх вартість, зазначені у п. 11.1. цього договору, складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику до 18 числа поточного місяця. Замовник перевіряє ці документи протягом 10 календарних днів та в раз відсутності зауважень підписує їх. Після підписання відповідних документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. У разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті. Розрахунки здійснюються на підставі: актів приймання виконаних будівельних робіт (Примірна форма № КБ-2-в); довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма № КБ-3). Оплата виконаних робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті (гривні) на розрахунковий рахунок підрядника, вказаний у розділ XX цього договору, протягом 185 (сто вісімдесят п'ять) календарних днів, після підписання сторонами документів, вказаних у п. 11.3. цього договору. Кінцеві розрахунки між замовником та підрядником здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації акта про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката, в тому числі щодо пускових комплексів та черг.
Приймання-передача виконаних робіт проводиться у порядку встановленому чинним законодавством України, шляхом підписання та скріплення печатками сторін документів вказаних в п. 11.3. цього договору (з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461). У разі виявлення в процесі приймання-передачі виконаних робіт недоліків, допущених з вини підрядника, він у визначений замовником строк зобов'язаний усунути їх. Якщо підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, замовник може у порядку, передбаченому договором, попередньо повідомивши підрядника, усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. Витрати, пов'язані з усуненням виявлених недоліків компенсуються підрядником ( пункти 12.1, 12.2 договору).
Пунктами 16.1-16.3 договору визначено, що зміна або розірвання договору здійснюється відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України, з урахуванням положень цього договору та з урахуванням вимог іншого законодавства України. Зміна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткового договору. Додатковий договір є невід'ємною частиною цього договору. Якщо зміна умов договору зумовлена обставинами, що залежать від діяльності однієї із сторін, а інша сторона внаслідок цього понесе збитки, вона має право на їх відшкодування у встановленому порядку. Внесення змін у договір чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін. У разі відсутності такої згоди заінтересована сторона має право звернутися до суду.
Строк дії договору, з урахуванням додаткової угоди № 7 від 13.02.2019, сторонами погоджено пунктом 17.1 відповідно до якого цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими було визначено ціну договору, розмір сплачених замовником сум та вартість виконаних підрядником робіт та джерела фінансування робіт: № 2 від 28.08.2017, № 3 від 14.12.2017, № 4 від 31.01.2018, № 6 від 28.12.2018, № 7 від 13.02.2019.
Додатковою угодою № 5 від 05.02.2018 сторони доповнили договір пунктом 4.4.14., відповідно до якого встановили, що безумовно повертаються кошти замовнику в сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт.
Додатковою угодою № 8 від 02.05.2019 сторони домовились про дострокове розірвання Договору за взаємною згодою сторін, ціна якого становить 45176563,92, крім ПДВ 20 % - 9035312,79, всього з ПДВ - 54211876,71 грн, та вважають зобов'язання сторін припиненими з дня набрання чинності цією додатковою угодою. Сторони погодили, що у 2018 році за договором належним чином було виконано та оплачено робіт на суму 1375649,57 грн, крім того ПДВ 20% - 275129,91 грн, всього з ПДВ - 1650779,48 грн. Сторони погоджують, що у 2019 році за договором належним чином було виконано та оплачено робіт на суму 1482063,63 грн, крім того ПДВ 20% - 296412,73 грн, всього з ПДВ - 1778476,36 грн. У зв'язку з достроковим розірванням договору, сторони не вважають себе пов'язаними взаємними правами та обов'язками за договором. Сторони підтверджують, що на момент підписання додаткової угоди, жодних претензій майнового та фінансового характерів за договором одна до одної не мають та не заявлятимуть в майбутньому. У зв'язку з достроковим розірванням договору, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором, до моменту його розірвання. (Пункти 1-5 додаткової угоди.)
Як вірно вказав суд першої інстанції, належних та допустимих доказів того, що позивачем заявлялись претензії щодо обсягу виконаних робіт, їх вартості та якості виконаних робіт в порядку обумовленому договорами підряду комунальним підприємством не надано, а також не заперечується факт прийняття робіт без зауважень та застережень, окрім того додатковою угодою № 8 від 02.05.2019 сторони погоджують про відсутність один до одного претензій та зауважень з приводу належного виконання договору та ціни виконаних робіт.
Як зазначає позивач, Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено аудит діяльності позивача під час виконання робіт з будівництва дошкільного навчального закладу на вул. Бахмацькій, 35 у Святошинському районі м. Києва у 2018-2021 роках, яким встановлено завищення вартості виконаних відповідачем робіт у розмірі 325 274,64 грн.
Позивач звернувся до відповідача з листом № 056/24-2258 від 06.10.2021, в якому викладено вимоги щодо повернення коштів на бюджетний рахунок відповідно до п. 4.4.12 договору.
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" з посиланням на приписи статті 22 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України наголошує на тому, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання з безумовного повернення коштів в сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів вартості виконаних робіт.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати в установлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не установлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.
Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються у договорі підряду.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не установлено договором (ч. ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).
Сторони у Договорі узгодили тверді договірні ціни на виконання підрядних робіт та підписали відповідну кошторисну документацію.
В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення зайво сплачених бюджетних коштів, вказуючи на те, що за результатами перевірки було встановлено завищення вартості виконаних робіт на суму 325 274,64 грн.
Однак, зазначені кошти були перераховані на підставі спірного договору підряду та за виконані роботи.
Як зазначалсь вище, доказів того, що такі роботи не були прийняті позивачем, або прийняті із зауваженнями ні до суду першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції надано не було.
Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Більше того, відповідно до частини 2 статті 845 ЦК України визначено, що якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що в даному випадку вказаних обставин перед судом не доведено, як і не подано доказів коригування сум за участю підрядника.
У якості доказу завищення вартості виконаних робіт за вказаними вище договорами позивач вказує на аудиторський звіт (без номеру та дати) Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до Положення про Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради №151/151 від 18.09.2014 (в редакції на час проведення перевірки), Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним та підконтрольним Київському міському голові та Київській міській раді.
Згідно п. 1.8 згаданого вище Положення, Департамент діє в інтересах територіальної громади міста в особі Київської міської ради, є органом оперативного контролю та не підміняє контрольних функцій будь-яких державних органів.
Департаменту підпорядковується Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київекспертиза" (п. 1.11).
Відповідно до п. 2.1. Положення, основним завданням Департаменту є надання незалежних висновків та рекомендацій за результатами здійснення контролю за ефективністю діяльності та дотриманням законодавства структурними підрозділами Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підприємствами, установами та організаціями комунальної форми власності територіальної громади міста Києва та районів міста Києва, іншими суб'єктами в частині використання ними відповідних комунальних ресурсів (майна, коштів та іншої комунальної власності), спрямованих на забезпечення ефективного і результативного управління комунальними ресурсами.
Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю підконтрольних суб'єктів створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.
У відповідності до Статуту Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 777 від 19.04.2001, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" створене рішенням Київської міської ради № 217/1194 від 01.03.2001 "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" та підпорядковується Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Таким чином, Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проводить внутрішній аудит комунальних підприємств, в тому числі Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", для ефективного управління комунальними ресурсами, є органом оперативного контролю та не підміняє контрольних функцій будь-яких державних органів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аудиторський звіт Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є належним доказом факту завищення вартості виконаних за договорами підряду на виконання вишукувальних та проектних робіт на загальну суму 325 274,64 грн, оскільки вказаний аудит є внутрішнім аудитом позивача, який не створює ніяких наслідків для третіх осіб суб'єктів господарювання.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідними актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд вірно відхилив звіт Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як належний та допустимий доказ на підтвердження завищення вартості робіт на заявлену суму 325 274,64 грн, виконаних за договором № 118-Т від 24.07.2017.
Разом з тим, документів на підставі яких представниками Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначено суму завищення вартості робіт матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.
Обгрунтовуючи наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття рішення про задоволення позовних вимог, апелянт вказує на те, що Додатковою угодою № 5 від 05.02.2018 сторони погодили доповнити Договір підряду №118-Т від 24.07.2017 абзацом 4.4.14 про те, що підрядник зобов'язаний безумовно повернути кошти замовнику в сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт.
Вказані доводи скаржника, на переконання суду апеляційної інстанції, є необгрунтованими з огляду на наступне.
Так, колегія суддів, із врахуванням наведних вище правових позицій Верховного Суду, вважає за необхідне зауважити, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Крім того, 02.05.2019 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № 8 до Договору підряду №118-Т від 24.07.2017, якою визначили, що у зв'язку із достроковим розірванням Договору, сторони не вважають себе пов'язаними взаємними правами та обов'язками за договором. Сторони підтверджують, що на момент підписанння цієї Додаткової угоди, жодних претензій майнового чи фінансового характерів за Договором одна до одної не мають та не заявлятимуть у майбутньому.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідачем в повній мірі виконано свої зобов'язання за спірним договором, а посилання позивача на положення Додаткової угоди № 5 не свідчать про наявність правових пістав для стягнення з ТОВ «Варда спецбуд монтаж» заявлених ним коштів за встановлених вище обставин.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, установлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання унаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це установлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
У відповідності до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Обов'язок з відшкодування збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або унаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі докази в сукупності з обставинами справи, колегія суддів погоджується з виисновком суду першої інтанції, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 325 274,64 грн оскільки не доведено саме вини відповідача у їх понесенні позивачем.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/18482/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/18482/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/18482/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".
4. Справу № 910/18482/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.12.2022.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді С.В. Владимиренко
О.М. Гаврилюк