ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
13 грудня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/3563/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Кратковський Р.О.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест»
на рішення Господарського суду Одеської області від „06” червня 2022р., повний текст якого складено та підписано „06” червня 2022р.
у справі №916/3563/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнія-Транс»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест»
про стягнення заборгованості у розмірі 2 186 286,55 грн.,
головуючий суддя - Шаратов Ю.А.
місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнія-Транс» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест», в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест» на свою користь заборгованість за Договором перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.08.2020 № 20 у розмірі 2 186 286,55 грн., з якої: 1 418 910,88 грн. сума основного боргу, 380 490,86 грн. пеня, 303 047,89 грн. інфляційні втрати, 83 836,92 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.08.2020 № 20, відповідачем належним чином не виконано свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого позивачем нараховано пеню, відсотки річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2021р. у справі №916/3563/21 (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнія-Транс» 1 252 200,94 грн. суму основного боргу, 209 076,67 грн. пені, 44 528,81 грн. 3 % річних, 146 449,69 грн. інфляційних втрат, витрати на сплату судового збору в розмірі 24 783,85 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. Відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Юнія-Транс» до ТОВ «Будівельна фірма Паритетбудінвест» в частині стягнення 166 709,94 грн. суми основного боргу, 171 414,19 грн. пені, 39 308,11 грн. 3 % річних та 156 598,20 грн. інфляційних втрат.
Задовольняючи частково позов місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.08.2020 № 20 в частині своєчасності оплати наданих послуг та врахувавши часткову оплату задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 1 252 200,94 грн.
Крім того, судом було здійснено власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, за результатами якого задоволено 209 076,67 грн. пені, 44 528,81 грн. 3 % річних, 146 449,69 грн. інфляційних втрат.
Також, суд врахувавши завдання господарського судочинства, особливості предмету спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, а також час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) здійснив розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню та стягненню з відповідача у загальному розмірі 50 000,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2022 у справі №916/3563/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юнія-Транс» до ТОВ «Будівельна фірма Паритетбудінвест» в повному обсязі.
Апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким що підлягає скасуванню, з огляду на наступне:
- сума основного боргу складає не 1 252 200,94 грн., як зазначено в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення, 1 219 386,51 грн. як зазначено у розрахунку (таблиці);
- розмір нарахованих штрафних санкцій підлягає коригування, а саме: 202 487,29 грн. - пеня та 42 459,26 грн. 3% річних;
- сума витрат на професійну допомогу, яка визначена судом першої інстанції, є неспівмірною із складністю справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест» строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест» на рішення Господарського суду Одеської області від „06” червня 2022р.у справі №916/3563/21; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від „06” червня 2022р., у справі №916/3563/21; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест» до розгляду на 10 листопада 2022 року об 11:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 продовжено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест» на рішення Господарського суду Одеської області від „06” червня 2022р.у справі №916/3563/21 на розумний строк. Призначено апеляційну скаргу скарги Державного підприємства «Одеське лісове господарство» на 13 грудня 2022 року о 10:00 год.
05.12.2022 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника. Крім того позивач просив апеляційну скаргу ТОВ «Будівельна фірма Паритетбудінвест» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання 13.12.2022 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 20.08.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнія-Транс» (Перевізник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест» (Замовник) було укладено Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 20, відповідно до умов якого перевізник за умовами даного договору зобов'язався власними силами та/або орендованими засобами приймати і доставляти до пунктів призначення за маршрутом, визначеним на підставі погоджених сторонами заявок, вантаж, який замовник та/або за його вказівкою інший вантажовідправник надає перевізнику до перевезення. Вартість послуг, які надає перевізник замовнику (провізна плата), вказується у рахунках та в актах виконаних робіт (наданих послуг). За вимогою будь-якої зі сторін чи додаткового погодження передбачено підписання специфікацій/додатків в іншій прийнятній формі із зазначенням договірних цін. У всіх інших випадках підтвердженням згоди замовника з цінами перевізника є оплата виставленого рахунку та надання вантажу до перевезення з подальшим підписанням актів виконаних робіт (наданих послуг) (п.п.1.1, 2.1 Договору від 20.08.2020).
Згідно із пунктами 2.4, 2.6 Договору від 20.08.2020 загальна вартість послуг за цим договором визначається сумою всіх актів виконаних робіт (наданих послуг). Замовник сплачує вартість послуг (провізну плату) в безготівковому порядку на поточний рахунок перевізника протягом 7-ми (семи) банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт (надання послуг). Сторони додатково передбачають можливість за попередньої домовленості здійснення частково чи повної передплати на перевезення вантажу. В такому випадку передплата здійснюється в безготівковому порядку на поточний рахунок перевізника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення перевізником рахунку. У випадку здійсненням перевізником будь-яких додаткових платежів в інтересах та за завданням (чи з відома) замовника, замовник зобов'язаний компенсувати такі витрати протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання від перевізника відповідного листа з обґрунтуванням платежів та відповідних підтверджуючих документів.
Відповідно до пункту 5.5 Договору від 20.08.2020 у випадку прострочення оплати наданих перевізником послуг, замовник сплачує за вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.
На виконання умов Договору від 20.08.2020 позивачем надані відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 2 795 807,48 грн., що підтверджується актами надання послуг, підписаними та скріпленими печатками сторін, а саме: 332 814,43 грн. від 31.08.2020 № 80 ;135 989,28 грн. від 16.09.2020 № ОУ-0000001;151 361,28 грн. від 30.09.2020 № ОУ-0000003;244 103,38 грн. від 01.10.2020 № ОУ-0000006;395 045,28 грн. від 16.10.2020 № ОУ-0000007;292 316,64 грн. від 27.10.2020 № ОУ-0000008;142 678,44 грн. від 31.10.2020 № ОУ-0000009;92 200,92 грн. від 03.11.2020 № ОУ-0000018;258 730,92 грн. від 31.11.2020 № ОУ-0000010;426 601,34 грн. від 30.11.2020 № ОУ-0000019;61 160,94 грн. від 04.12.2020 № ОУ-0000011;262 804,63 грн. від 24.12.2020 № ОУ-0000022; від 29.06.2021 № ОУ-0000074 на суму 8 500,32 грн. та від 12.07.2021 № ОУ-0000082 на суму 158 209,92 грн.
Відповідачем частково сплачено за надані послуги в розмірі 1 543 606,54 грн., що підтверджується банківською випискою за рахунком Позивача, а саме:100 000,00 грн. від 07.09.2020;50 000,00 грн. від 08.09.2020;150 000,00 грн. від 23.09.2020;100 000,00 грн. від 25.09.2020;300 000,00 грн. від 04.11.2020; 125 000,00 грн. від 01.12.2020;378 606,54 грн. від 21.01.2021;50 000,00 грн. від 28.05.2021;150 000,00 грн. від 28.07.2021;70 000,00 грн. від 03.08.2021;70 000,00 грн. від 05.08.2021.
Загальна сума оплачених наданих послуг відповідачем за розрахунком позивача становить 1 543 606,54 грн. При цьому, заборгованість згідно умов договору та підписаних актів виконаних робіт становить 1 418 910,88 грн.
Крім того, у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань за Договором від 20.08.2020 позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, які складаються із:
-пені за несвоєчасне виконання за період з 05.09.2020 по 08.11.2021, яка еквівалентна подвійній обліковій ставці НБУ та становить 380 490,86 грн.;
-інфляційних (втрат) збитків за період з 05.09.2020 по 08.11.2021 у розмірі 303 047,89 грн.;
- 3% річних за період з 05.09.2020 по 08.11.2021, що складає 83 836,92 грн.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором перевезення № 20 від 20.00.2020р. перед позивачем і стало підставою для останнього звернутись до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 пп. 5, 8 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Як встановлено господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, на виконання умов Договору від 20.08.2020 позивачем надані відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 2 795 807,48 грн., що підтверджується актами надання послуг, підписаними та скріпленими печатками сторін, а саме: 332 814,43 грн. від 31.08.2020 № 80 (а.с. 18); 135 989,28 грн. від 16.09.2020 № ОУ-0000001 (а.с. 20);151 361,28 грн. від 30.09.2020 № ОУ-0000003 (а.с. 22);244 103,38 грн. від 01.10.2020 № ОУ-0000006 (а.с. 24);395 045,28 грн. від 16.10.2020 № ОУ-0000007 (а.с. 26);292 316,64 грн. від 27.10.2020 № ОУ-0000008 (а.с. 28);142 678,44 грн. від 31.10.2020 № ОУ-0000009 (а.с. 30);92 200,92 грн. від 03.11.2020 № ОУ-0000018 (а.с. 32);258 730,92 грн. від 30.11.2020 № ОУ-0000010 (а.с. 33);426 601,34 грн. від 30.11.2020 № ОУ-0000019 (а.с. 35);61 160,94 грн. від 04.12.2020 № ОУ-0000011 (а.с. 37);262 804,63 грн. від 24.12.2020 № ОУ-0000022 (а.с. 39).
Разом з тим в матеріалах справи відсутні акти надання послуг, про які зазначено у позовній заяві, а саме: від 29.06.2021 № ОУ-0000074 на суму 8 500,32 грн. та від 12.07.2021 № ОУ-0000082 на суму 158 209,92 грн.
Як зазначалось вище, відповідач частково розрахувався за надані послуги в розмірі 1 543 606,54 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за Договором від 20.08.2020 складає 1 252 200,94 грн. (2 795 807,48 1 543 606,54 = 1 252 200,94).
Докази оплати відповідачем заборгованості за Договором від 20.08.2020 у вищезазначеному розмірі в матеріалах справи відсутні, а тому господарським судом підставно задоволено суму основного боргу в розмірі 1 252 200,94 грн.
Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 5.5 Договору від 20.08.2020 у випадку прострочення оплати наданих перевізником послуг, замовник сплачує за вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.
Отже сторони не передбачили більший термін нарахування штрафних санкцій ніж шість місяців відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що пеня за прострочення оплати за Договором від 20.08.2020 за періоди з 10.09.2020 по 08.11.2021, складає суму в розмірі 209 076,67 грн.
Перевіривши розрахунок суми пені, здійснений господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що його було зроблено арифметично правильно, а решта заявлених позовних вимог про стягнення суми пені в розмірі 171 414,19 грн. (380 490,86 209 076,67 = 171 414,19) не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 3 % річних за прострочення оплати за Договором від 20.08.2020 за періоди з 10.09.2020 по 08.11.2021, складають суму в розмірі 44 528,81 грн.
Перевіривши розрахунок суми 3% річних, здійснений господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що його було зроблено арифметично правильно, а решта заявлених позовних вимог про стягнення суми 3 % річних в розмірі 39 308,11 грн. (83 836,92 44 528,81 = 39 308,11) не підлягають задоволенню.
Інфляційні нарахування на суму боргу сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом встановлено, що інфляційні втрати за прострочення оплати за Договором від 20.08.2020 за періоди з 10.09.2020 по 08.11.2021, складають суму в розмірі 149 923,91 грн.
Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, здійснений господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що його було зроблено арифметично правильно, а решта заявлених позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 156 598,20 грн. (303 047,89 146 449,69 = 156 598,20) не підлягають задоволенню.
Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за Договором від 23.06.2017 за періоди з 22.07.2017 по 13.02.2018 складають суму в розмірі 63 554,81 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено правильність розрахунку виконаного позивачем.
З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що з урахуванням факту несплати суми основного боргу у добровільному порядку, доведеністю позовних вимог, не спростування їх відповідачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 252 200,94 грн. суми основного боргу, 209 076,67 грн. пені, 44 528,81 грн. 3 % річних, 146 449,69 грн. інфляційних втрат.
Наведені скаржником розрахунки сум пені, процентів річних та втрат від інфляції судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки останній не був позбавлений права подати їх під час розгляду справи в суді першої інстанції, а
позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Посилання скаржника про те, що сума витрат на професійну допомогу, яка визначена судом першої інстанції, є неспівмірною із складністю справи до уваги колегією суддів також не приймається, оскільки господарським судом було враховано особливості предмету спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, а також час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Паритетбудінвест» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2022р. у справі №916/3563/21залишити без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено „14” грудня 2022 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький