Провадження №2-з/748/41/22
Єдиний унікальний № 748/2724/22
12 грудня 2022 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі
головуючого судді Хоменко Л.В.,
секретаря Базарної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Міністерство оборони України про визнання права на 1/4 частину одноразової грошової допомоги, виплаченої у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, перерозподіл та стягнення такої допомоги -
Позивач ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому просить визнати за малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на ј частину одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_5 , який був мобілізований та проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , загинув при виконанні військового обов'язку 13 березня 2022 року, здійснити перерозподіл грошової допомоги у зв'язку із його загибеллю, а саме - стягнути з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на користь малолітнього ОСОБА_4 по 1 250 000 грн 00 коп з кожного.
У цілях забезпечення позову позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить накласти арешт на всі банківські рахунки відповідачів та на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В обгрунтування зазначає, що у встановлений законом строк, діючи в інтересах сина ОСОБА_4 вона звернулась із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю його батька - військовослужбовця ОСОБА_5 . Одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн. виплачено у повному розмірі, окрім неї батькам загиблого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 5 000 000 грн. кожному, а син ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю свого батька не отримав. Відповідачі по справі, на неодноразове звернення позивача на перерозподіл зазначеної допомоги за взаємною згодою відмовляються, а тому для забезпечення виконання рішення суду просить суд накласти арешт на банківські рахунки та все нерухоме майно відповідачів, що на її думку зможе реально забезпечити виконання рішення суду у цій справі.
Ухвалою Чернігівського районного суду від 12 грудня 2022 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до положень ч.1 ст. 153 ЦПК України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальної техніки відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Виходячи з аналізу статей 151, 152 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1. ч. 1. ст. 150 ЦПК України).
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Предметом даного спору є грошові вимоги про стягнення коштів. Зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами наявний спір, сума позовних вимог є досить значною - 1 250 000 грн. та носить, зокрема, майновий характер.
Заява про забезпечення позову містить достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову. Також існує наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права позивача та поновлення його порушених прав та інтересів у випадку задоволення позовних вимог.
А тому з урахуванням викладеного, підстав позову, його ціни, суд вбачає наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову) та предметом спору, співмірність цих заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому, накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежити розміром ціни позову та можливих судових витрат, суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року у справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року у справі № 923/560/17.
За статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
ЄСПЛ у рішенні «Продан проти Молдови» наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, має вважатися невіддільним складником «судового розгляду», передбаченого у статті 6.
При цьому сфера зобов'язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом (рішення у справі «Кудла проти Польщі»). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (рішення ЄСПЛ у справі «Міфсуд проти Франції» та у справі «Пантелеєнко проти України»).
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (пункт 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30 січня 2003 року у справі № 1-12/2003).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та підстави позову та приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід у вигляді накладення арешту на нерухоме майно майно та на грошові кошти відповідачів, спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд вважає за необхідне накласти арешт на грошові кошти відповідачів у справі, які знаходяться на будь-яких банківських рахунках, що належать відповідачам, відкритих у банківських установах України, у межах ціни позову 1 250 000 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити захист порушених прав та інтересів дитини, в інтересах якої діє позивач, чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.151-153, 353-354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_1 ), які знаходяться на будь-яких банківських рахунках, що належать ОСОБА_2 , відкритих у банківських установах України, у межах ціни позову 1 250 000 грн. 00 коп .
Накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ), які знаходяться на будь-яких банківських рахунках, що належать ОСОБА_3 , відкритих у банківських установах України, у межах ціни позову 1 250 000 грн. 00 коп .
Накласти арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_1 ) на праві власності.
Накласти арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) на праві власності.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Копію ухвали надіслати особам, щодо яких вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Хоменко Л.В.