Справа №751/4395/22
Провадження №4-с/751/32/22
07 грудня 2022 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого судді Карапути О.О.,
секретаря судового засідання Бобровник Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Терещенка Антона Олександровича, -
ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенка Антона Олександровича щодо відмови у скасуванні постанови державного виконавця Ленінського відділу ДВС Миколаївського управління юстиції Величко В.І. про арешт майна боржника від 24 жовтня 2012 року у виконавчому провадженні №32065750. Просить визнати їх неправомірними, зобов'язати начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенка Антона Олександровича скасувати постанову державного виконавця Ленінського відділу ДВС Миколаївського управління юстиції Величко В.І. про арешт майна боржника від 24 жовтня 2012 року у виконавчому провадженні ВП №32065750.
Скарга обґрунтована тим, що 06.04.2012 року постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС Миколаївського управління юстиції Величко В.І. було відкрито виконавче провадження № 32065750 про примусове виконання виконавчого листа № 6-4102, виданого 01.11.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу у сумі 24944,78 грн. 24.10.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника. 26.02.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу - ПАТ «Альфа-Банк» на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 606-ХІV, втратив чинність 05.10.2016 року) через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. На підставі Договору Факторингу від 20.12.2012 року АТ «Альфа-Банк» відступило права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», однак Новозаводським районним судом м. Чернігова рішення про заміну сторони у виконавчому провадженні № 32065750 з ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» або іншу особу не ухвалювалося. Строк повторного пред'явлення виконавчого листа № 6-4102 до виконання закінчився 27.02.2015 року. Виконавче провадження № 32065750 завершене, будь-які інші відкриті виконавчі провадження про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів відсутні, тому незняття протягом тривалого часу арешту на майно боржника є невиправданим втручанням держави у право особи на мирне володіння своїм майном, а отже є незаконним та необгрунтованим.
Від представника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов відзив на скаргу, у якому представник проти скарги заперечував, зазначив, що постанова про арешт майна боржника винесена у відповідності з вимогами Закону, а факт сплати боржником на рахунок стягувача у 2022 році суми боргу не є підставвою для зняття арешту з майна боржника.
Від представника скаржника до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він з доводами відзиву не погодився.
В судове засідання заявник, його представник не з'явилися, представник надіслав заяву про розгляд справи без участі скаржника та його представника. Представники державної виконавчої служби та стягувача не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до ч.2 ст. 130 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Величко В.І. від 06.04.2012 було відкрито виконавче провадження № 32065750 про примусове виконання виконавчого листа № 6-4102, виданого 01.11.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу у сумі 24944,78 грн. (а.с.47, зворот).
Постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Долини Д.В. від 24.10.2012 року у виконавчому провадженні №32065750 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 із забороною на його відчуження (а.с.46).
Постановою державного виконавця Долини Д.В. Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 26.02.2014 року у виконавчому провадженні №32065750 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.48, зворот).
Згідно довідки № 7419-39.1 від 27.01.2022 року, заборгованість перед АТ «Альфа-Банк» за укладеними на ім'я фізичної особи - ОСОБА_1 кредитними договорами/рахунками відсутня (а.с.12).
Згідно iнформацiї з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон вiдчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вiд 20.01.2022 року вбачається обтяження у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 та оголошено заборону на його вiдчуження, внесене 24.10.2012 року за реєстраційним № 13156121 реєстратором Миколаївської філії державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ України на підставі постанови державного виконавця Ленінського вiддiлу ДВС Миколаївського МУЮ від 24.10.2012 року у виконавчому провадженні № 32065750 (а.с.6).
Відповідно до листа №29889 від 19.10.2022 року начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенка А.О., постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №32065750 від 24.10.2012 року винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та скасуванню не підлягає. Факт сплати боржником у 2022 році на рахунок стягувача боргу не є підставою для зняття арешту з майна боржника. Підставою для зняття арешту є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника незалежно від того чи перебуває виконавче провадження на виконанні або завершено. Таку вимогу висунуто до скаржника, зокрема, і по іншим виконавчим провадженням, де він є боржником. (а.с.7-8).
Відповідно до ч. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до п. 10 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 № 1404-VIII скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, подані в установленому законом порядку до набрання чинності цим Законом, розглядаються у строки та порядку, що діяли до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, спірні правовідносини регулюються Законом України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон N 606-XIV), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частинами 1-2 ст. 2 Закону N 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону N 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону № 606-XIV, боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах.
Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону N 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Водночас, норми Закону № 606-XIV містять комплекс дій обов'язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець в процесі виконання рішення.
Одним із його заходів є звернення стягнення на майно боржника, яке відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно із вимогами частин 1, 2 ст. 57 Закону № 606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так само повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно із ч. 2 вказаної статті про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону № 606-XIV вбачається, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до п. 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5) в редакції діючій на момент прийняття державним виконавцем постанови, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Умовою для повернення виконавчого документу на підставі обставин, у ч. 1 ст. 47 Закону України № 606-XIV є те, що визначені вказаною частиною статті обставини повинні бути зафіксовані відповідним актом державного виконавця, складеним відповідно до приписів п. 1.5.2 Інструкції № 512/5.
Згідно із приписами статті 50 Закону № 606 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, відповідно до зазначеної статті та Інструкції № 512/5 проводяться всі інші дії державного виконавця необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження, зокрема, поверненням виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону та наслідки завершення відповідного виконавчого провадження зі зняттям арешту, що по даному виконавчому провадженю №32065750 зроблено не було .
При цьому, посилання представника ДВС на те, що факт сплати боржником у 2022 році на рахунок стягувача боргу, не є підставою для зняття арешту з майна боржника, а підставою для зняття арешту є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, у тому числі і по іншим виконавчим провадженням, де він є боржником, є безпідставними.
Водночас, ч.2 ст. 60 Закону № 606 визначено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Аналогічні приписи містить стаття 59 Закону № 1404, зокрема, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Вичерпний перелік випадків, у яких державний виконавець (виконавець) вправі чи зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, містився в ч. ч. 2-5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, що діяв до 04.10.2016, і міститься у ч. ч. 2-4 ст. 59 нині чинного Закону України «Про виконавче провадження».
Ці переліки не містять такої підстави, як повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).
Отже, суб'єкт оскарження не може задовольнити вимоги скаржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, арешт, який є об'єктом судового розгляду, перешкоджає ОСОБА_1 користуватися й розпоряджатися належною йому власністю.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, провадження № 61-18160св19.
На підставі вищевикладеного суд приходить висновку про наявність правових підстав для зняття арешту та заборони, накладених в межах виконавчого провадження №32065750. У задоволенні решти вимог скарги про визнання дій начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенка А.О., щодо незняття арешту з усього майна, належного ОСОБА_1 неправомірними, слід відмовити.
Керуючись статтями 10, 12, 19, 258-260, 448-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
Скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Терещенка Антона Олександровича - задовольнити частково.
Зобов'язати начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенка Антона Олександровича скасувати постанову державного виконавця Ленінського відділу ДВС Миколаївського управління юстиції Величко В.І. про арешт майна боржника від 24 жовтня 2012 року у виконавчому провадженні №32065750.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О.Карапута