Справа № 362/3036/18
Провадження № 2/362/91/22
26 листопада 2022 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Ковбеля М.М.,
при секретарі - Сілецькій М.О.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому провить визнати набуте ОСОБА_2 під час проживання з нею у зареєстрованому шлюбі спільною сумісною власністю подружжя в період починаючи з 14.01.2005 року; визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1828 га, кадастровий номер 3221483001:01:013:0049 та стягнути з відповідача на її користь Ѕ частину вартості автомобіля марки ГАЗ-31105, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 91470 гривень.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що між нею та відповідачем 14.01.2005 року було зареєстровано шлюб, проте фактично разом вони проживали ще з 2001 року. В 2004 році ОСОБА_2 зареєстрував право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , нею як його дружиною надавались кошти на будівництво вказаного нерухомого майна, зокрема і від продажу належного їй будинку. Крім того, за час перебування у шлюбі у 2007 році ними був придбаний автомобіль.
Третя особа ОСОБА_3 звернулася до суду з самостійними вимогами, в яких просить визнати спільною суміцсною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно визнати за нею та відповідачем по Ѕ частині права власності на нього, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що вказаний обєкт нерухомого майна було побудовано ними за час перебування в шлюбі, будівництво вказаного будинку було розпочато ще в 1993 році.В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити повністю.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, подавши заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не зявився, подавши письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просив відмовити повністю, свої заперечення обгрунтував подавши відповідні відзиви.
Представник третьої особи в судове засідання не зявився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені самостійні вимоги щодо предмету спору підтримав в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
За ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений шлюб 19.01.1980 р. в Печерському відділі ЗАГС м. Києва, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , який було розірвано 11.11.2004 p., що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 02.06.2005 p.
Рішенням виконавчого комітету Здорівської сільської ради народних депутатів № 15 від 24 березня 1993 року ОСОБА_5 була надана земельна ділянка в АДРЕСА_1 під будівництво індивідуального житлового будинку та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на наданій земельній ділянці.
24.11.2004 року ОСОБА_2 здійснена державна реєстрація вказаного нерухомого майна та отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 .
14.01.2005 року між ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 , було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 .
Тобто заявлені позивачем вимоги про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 спільним майном подружжя не підлягають до задоволення, оскільки право власності відповідачем на вказане нерухоме майно набуте ним до реєстрації шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 . Позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу з 2001 року, позивачем ОСОБА_6 не заявлялися.
Що стосується посилань відповідача на здійснення будівництва вказаного будинку в тому числі і за її кошти внаслідок чого його вартість істотно збільшилася, то суд виходить з наступного.
У постанові Великої Палати Верхового Суду від 22.09.2020 по справі № 214/6174/15-ц зроблено наступні висновоки:
«Велика Палата Верховного Суду вважає, що істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт не зазнав і не можна вважати иі перетворення такими, що істотно збільшили вартість майнаж
«Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв'язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об'єктів нерухомості, інфляційних та інших об'єктивних процесів, не пов'язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу».
Отже, при посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя на спірний будинок, ОСОБА_1 мала довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність».
Проте, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вартість спірного будинку істотно збільшилася внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат ОСОБА_7 , остання не надала.
При цьому, як вбачається з Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , 03.10.2007 року за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки ГАЗ -31105, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Таким чином, набуття вказаного рухомого майна за час перебування сторін у шлюбі підтверджується вказаними доказами, що є підставою для визнання вказаного автомобіля спільним сумісним майном подружжя.
Одночасно з цим позивачем на час прийняття рішення не надано суду належних та допустимих доказів вартості вказаного транспортного засобу, та не заявлялося клопотання про призначення товарознавчої експертизи, що позбаляє суд можливості стягнути з відповідача на користь позивача Ѕ частину вартості вказаного транспортного засобу, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Що стосується заявлених самостійних вимог третьої особи ОСОБА_3 про визнання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; про поділ вказаного будинку між нею та ОСОБА_8 , то суд виходить з наступного.
Як встановлено судом між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений шлюб 19.01.1980 р. в Печерському відділі ЗАГС м. Києва, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , який було розірвано 11.11.2004 p., що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 02.06.2005 p.
Будівництво спірного житлового будинку було розпочато за час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у шлюбі, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Здорівської сільської ради народних депутатів № 15 від 24 березня 1993 року, яким ОСОБА_5 була надана земельна ділянка в АДРЕСА_1 під будівництво індивідуального житлового будинку та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на наданій земельній ділянці.
Державна реєстрація вказаного нерухомого майна, була здійснена ОСОБА_2 26.11.2004 року, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , тобто фактично через 15 днів після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , що дає суду підстави вважати, що на час розірвання між ними шлюбу готовність будинку була 100%.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи 07.12.2004 року ОСОБА_9 було здійснено письмову заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суровим В.В., зареєстровано в реєстрі за № 2787, згідно якої ОСОБА_9 не претендує на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 , набутого нею та ОСОБА_2 під час зареєстрованого шлюбу за спільні кошти.
Суд критично ставиться до посилань ОСОБА_3 , що вказана заява не є підставою для відмови її від спільного майна, оскільки у вказаній заяві вказано будинок АДРЕСА_1 , а предметом позову є будинок АДРЕСА_2 .
Таким чином, враховуючи що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 добровільно вирішено питання поділу їх спільного майна, вимоги позову ОСОБА_3 не підлягають до задоволення.
Відповідно до положень ч.ч.2 і 4 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України у справі №6-1568цс16 від 07.12.2016, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тож при вирішенні питання щодо визнання право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому відповідно до ст. 66 цього Кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Положеннями ст. 69 СК України встановлено, що чоловік та дружина мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу, а відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.
У відповідності до статті 64 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які незаборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. ст. 11, 12, 15, 20 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. ст. 76-77, 80, 83 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року ухвалив постанову у справі № 6-135цс13, згідно правового висновку якої вбачається що, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
Таким чином, дослідивши всі матеріали справи, надавши належну оцінку наданим доказам, а також виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, враховуючи, що сторони визнають, що спірний будинок було побудовано за час перебування у шлюбі ОСОБА_2 ОСОБА_10 ), позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині до задоволення не підлягають, так як і не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3 , оскільки повністю спростовуються матеріалами справи та наданими письмовими доказами.
Керуючись ст.ст. 3, 21, 57-74 СК України, ст. ст. 203, 215, 216, 319, 321, 328, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати транспортний засіб автомоібль марки ГАЗ-31105, державний номерний знак НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Ковбель