Справа № 357/11366/22
Провадження № 2-о/357/285/22
"13" грудня 2022 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. , оглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білоцерківська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю за однією адресою, -
08.12.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, в якій просила встановити факт, що вона ОСОБА_1 спільно проживала однією сім'єю із померлим сином приблизно 12.09.2021 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на день його смерті.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі за правилами окремого провадження суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України передбачено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно положень ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право (постанова Верховного Суду № 61-18462ск18 від 15.11.2018, № 61-34884св18 від 14.11.2018 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц).
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів (правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18).
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19.
У своїй постанові від 07.11.2018 у справі № 336/709/18-ц Верховний суд звернув увагу на те, що згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.04.2021 у справі №205/2102/19-ц.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
З матеріалів заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить встановити факт проживання однією сім'єю із померлим сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на день його смерті приблизно 12.09.2021, оскільки вона є єдиною спадкоємницею. В серпні 2022 року вона звернулась до державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак, постановою нотаріуса від 27.08.2022 їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини. Заявник ОСОБА_1 вважає, що оскільки вона проживала із сином за однією адресою, хоча і були зареєстровані за різними адресами проживання, вона вважається такою, що прийняла спадщину, а у зв'язку з відмовою нотаріуса не може реалізувати своє право на спадщину.
З даної заяви вбачається, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення саме для подальшого здійснення нею особистих майнових прав в органах нотаріату.
Отже, метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних саме для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , зокрема, з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останнього (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі № 227/2188/21).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, зокрема, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів, тому у відкритті провадження за даною заявою, необхідно відмовити, роз'яснивши заявнику його право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білоцерківська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю за однією адресою,
Керуючись ст. 293, 294, 315, 353 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білоцерківська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю за однією адресою.
Роз'яснити заявнику його право на звернення до суду шляхом подання позову на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала складена 13.12.2022.
Суддя О. В. Бондаренко