Справа № 755/1802/20
№ 1-кп/755/272/22
"06" грудня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040004716 від 12.08.2020 року та № 12020100040000507 від 23.01.2020 року, які об'єднані, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, працюючого неофіційно помічником повара у кафе «Сорі-Бабушка», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, зокрема востаннє, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2022 року за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, працюючого неофіційно помічником повара у кафе «Сорі-Бабушка», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, зокрема востаннє, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2022 року за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
потерпілого ОСОБА_12 ,
захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
Формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним
ОСОБА_7 , 23.01.2020 року, близько 17 години 00 хвилин, прийшов до магазину «Смік», що знаходиться у ТРЦ «Skv Mall» за адресою: м. Київ, пр-т Генерала Ватутіна, 2-Т, де проходив повз полиць та вішаків, де виставлено товари і діючи за заздалегідь підготовленим планом дій, спланованим на вчинення повторного, таємного викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто з покупців та персоналу магазину не спостерігає, близько 17 години 12 хвилин, взяв з полиці навушники «RI-M40BM.FXV7, навушники Бетмен», арт. 6576815, закупівельною вартістю 520 гривень 40 копійок, які належать ТОВ «ПАРИТЕТ-СМІК», після чого, сховав їх під куртку з метою приховування своїх злочинних дій від оточуючих, та не маючи наміру розраховуватися за товар, разом з навушниками, схованими під куртку, вийшов з торгового залу магазину, де був затриманий працівником охорони поза межами приміщення торгового залу. Тобто, ОСОБА_7 , виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не зміг довести свій злочинний умисел до кінця, а саме таємно викрасти з магазину навушники, загальною закупівельною вартістю 520 гривень 40 копійок, які належать ТОВ «ПАРИТЕТ-СМІК» та розпорядитися ними на власний розсуд, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівником охорони поза межами приміщення торгового залу.
Крім того, 11.08.2020 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 разом зі своїм братом ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , побачили раніше незнайомого їм потерпілого ОСОБА_12 та у цей час, у них виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння майном потерпілого та вони обрали об'єктом свого злочинного посягання грошові кошти, що перебували в гаманці, а саме в передній лівій кишені штанів потерпілого. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння майном потерпілого, діючи з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснили напад на ОСОБА_12 , поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого в момент нападу, яке виразилось в ударах руками та ногами в область голови й тулуба ОСОБА_12 , після чого, подолавши волю до опору потерпілого, шляхом нанесення йому ударів, заволоділи грошовими коштами в сумі 900 гривень 00 копійок, що належать потерпілому ОСОБА_12 . Виконавши всі необхідні злочинні дії до кінця, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з місця злочину втекли, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_12 матеріальний збиток на загальну суму 900 гривень 00 копійок.
Згідно з висновком експерта № 042-1403-2020 від 04.11.2020 року, у потерпілого ОСОБА_12 були виявлені такі тілесні ушкодження: а) забійні рани лобно-тім'яної ділянки ліворуч (2), тім'яно-потиличної ділянки (1); б) садна на передній поверхні лівого плеча в середній третині (1), на тильній поверхні лівої кисті в проекції середньої фаланги 2-го пальця (1), на тильній поверхні лівої кисті в проекції проксимального міжфалангового суглобу 3-го пальця (1); в) закрита травма кисті - косий перелом горбистості дистальної фаланги 3 пальця кисті без зміщення уламків. Характер та морфологія виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися внаслідок не менше семи травматичних дій тупими предметами, характерні властивості яких в ушкодженнях не відобразились, за давністю можуть відповідати вказаному терміну. Відповідно п. п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил», вказане тілесне ушкодження у п. в) даних Підсумків, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу. Відповідно до п. п. 4.6. та 2.3.3 «Правил», вказане тілесне ушкодження у п. а) даних Підсумків, за ступенем тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але не менше 21 доби (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Відповідно п. п. 4.6. та 2.3.5. «Правил», вказані тілесні ушкодження у п. б) даних Підсумків, за ступенем тяжкості, відносяться до легкого тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травматичних ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Вказані ушкодження не мають ознак небезпеки для життя.
Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_7 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 з приводу пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України вину не визнав та показав, що 11.08.2020 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, він знаходився зі своїм братом ОСОБА_8 на зупинці за адресою: АДРЕСА_2 , а потім він відійшов на відстань, з якої брату його вже видно не було. Далі, він один підійшов до раніше незнайомого йому чоловіка (потерпілого) та попросив телефон, щоб зателефонувати, останній надав його йому і він здійснив декілька телефонних дзвінків, які тривали приблизно п'ять хвилин, після чого, добровільно повернув телефон потерпілому та пішов у напрямку зупинки, однак брата там вже не було. Він сів до тролейбусу, поїхав додому, а коли приїхав, приблизно о 00 годині 00 хвилин, то брат вже був вдома, а зранку приїхали працівники поліції та їх затримали. Зазначив, що телефон у потерпілого він не забирав, а повернув добровільно, ударів останньому не наносив і не розуміє, які підстави у потерпілого оговорювати їх. Щодо пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України зазначив, що вину визнає повністю та показав, що дійсно 23.01.2020 року, ввечері, він знаходився у ТРЦ «Skv Mall» у магазині «Смік», що за адресою: м. Київ, пр-т Генерала Ватутіна, 2-Т, де побачив навушники, які знаходилися на полиці, взяв їх, сховав під куртку та, не маючи наміру за них розраховуватися, пішов до виходу з магазину, де його затримав працівник охорони. Зазначив, що розумів, що вчиняє крадіжку, у вчиненому розкаявся.
Однак, у подальшому, 01 листопада 2022 року у судовому засіданні виявив бажання доповнити свої показання та показав, що 11 серпня 2020 року, десь о 23 годині, він перебував з братом ОСОБА_8 біля станції метро «Дарниця» на вул. Попудренка 38/14, де проходив незнайомий хлопець та так, як у них не було грошей, він запропонував брату пограбувати того хлопця, на що брат ОСОБА_15 не погоджувався спочатку. Тоді, він сказав йому, що зробить все сам, а той стоятиме на відстані і спостерігатиме, щоб ніхто не бачив і брат ОСОБА_15 погодився. Тоді, він підійшов до незнайомого хлопця, попросив у нього мобільний телефон, щоб зателефонувати, маючи на меті забрати мобільний телефон, а потім витратити гроші за нього для себе. Потерпілий дав йому мобільний телефон і він зателефонував мамі, а брат ОСОБА_15 у цей час стояв на відстані 10 метрів. Після здійснення дзвінка, він віддав мобільний телефон потерпілому, той поклав його до кишені та повернувся до нього спиною і тоді він підняв камінь з дороги та вдарив потерпілого, однак, не пам'ятає куди саме. Потерпілий прикрив голову руками, він озирнувся та брата ОСОБА_15 вже не було. Тоді, він забрав гроші у потерпілого з кишені, сів до тролейбуса і поїхав додому. Зазначив, що він з братом ОСОБА_15 домовлялись тільки потерпілого пограбувати, а наносив удари він сам, при цьому, зазначивши, що удари ногами та руками в область голови потерпілого не наносив, а наносив їх тільки каменем.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_8 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 з приводу пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України вину не визнав та показав, що 11.08.2020 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, він знаходився зі своїм братом ОСОБА_7 на зупинці за адресою: АДРЕСА_2 , де чекали на тролейбус. Далі, брат кудись відійшов, але він, у свою чергу, не звернув на це уваги, сів до тролейбусу та поїхав додому. Вийшовши на вул. Милославській, він чекав на брата, однак, не дочекавшись останнього, пішов додому приблизно о 23 годині 50 хвилин. Пізніше, додому повернувся брат, в якого він запитав, де той знаходився, на що останній відповів, що просто відходив від нього. Зазначив, що потерпілого він взагалі не бучив, телефон в останнього не просив, будь-яких дій не вчиняв.
Однак, у подальшому, 01 листопада 2022 року у судовому засіданні виявив бажання доповнити свої показання та показав, що 11 серпня 2020 року, о 23 годині, він з братом ОСОБА_7 йшов біля станції метро «Дарниця» та брат запропонував йому когось пограбувати, на що він відмовився спочатку, але брат вмовив його, щоб він тільки спостерігав, щоб ніхто не бачив. Так, його брат ОСОБА_16 підійшов до незнайомого хлопця, про щось з ним говорив і тоді той хлопець дав брату свій мобільний телефон, який зателефонував комусь, а він у цей час, стояв на відстані. Потім, його брат ОСОБА_16 віддав мобільний телефон потерпілому та коли той повернувся спиною до нього, брат ОСОБА_16 вдарив його каменем по голові і потерпілий впав. Він, у свою чергу, попросив брата ОСОБА_16 , щоб той не бив потерпілого, але брат його не послухав та продовжував бити потерпілого руками, який лежав на землі. Він злякався всього та у цей час, під'їхав тролейбус, він сів до нього та поїхав додому. Зазначив, що він не підходив до потерпілого, нічого не брав в нього, удари йому не наносив. Вважає, що потерпілий їх обмовив, але пояснити суду як він міг бачити нанесення тілесних ушкоджень потерпілому братом ОСОБА_16 стоячи на відстані, не зміг.
Оцінка суду
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Незважаючи на процесуальну позицію обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо не визнання своєї провини саме у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, їх вина повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності доказами, а також показаннями потерпілого, який попереджався про кримінальну відповідальність, а саме:
- допитаний, у порядку ст. 353 КПК України, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 суду показав, що до події з обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знайомий не був. 11 серпня 2020 року, приблизно о 23 годині 15 хвилин, він повертався додому , де на станції метро «Дарниця» до нього підійшов невідомий хлопець (обвинувачений ОСОБА_8 ), який попросив телефон, щоб зателефонувати, і він дав останньому телефон. Далі, після розмови обвинуваченого по телефону, до нього підійшов його брат ( ОСОБА_7 ) і вони вже вдвох намагалися кудись додзвонитися, однак, ніхто не відповідав. Далі, на його телефон зателефонувала якась жінка і один з обвинувачених з нею розмовляв і як він зрозумів з розмови, то була їх мама. Після розмови, він попросив свій телефон і забравши свій телефон, один з обвинувачених почав з ним розмовляти, тим самим, відволікав його, а інший - здійснив перший удар каменем по голові. Далі, обидва обвинувачені повалили його на землю, перед цим, десь тричі, вдаривши його каменем по голові, почали бити, але хто саме з обвинувачених його бив, він не бачив, оскільки прикривав голову від ударів, і було відчутно, що його били ногами. Таких ударів було близько десяти і він прохав обвинувачених не бити його та запитав, що останнім від нього потрібно, на що обвинувачені відповіли, що гроші. Після побиття, обвинувачені забрали з його гаманця 900 гривень та пішли. Далі, він підвівся із землі та пішов додому за адресою: АДРЕСА_3 , де біля будинку зустрів сусідку, яка, побачивши його в крові, викликали швидку медичну допомогу, де у нього діагностували травми. У лікарні йому надали допомогу а довідки. На наступний день після події він знову звернувся за допомогою до лікарів, оскільки у нього боліла голова, руки також боліли та опухли, а вже після рентгену з'ясувалося, що у нього перелом фаланги третього пальця руки, який він отримав, мабуть, у момент, коли прикривався руками від ударів та знаходився ще у лікарні на лікуванні за місцем реєстрації близько 2-3 тижнів, де були проведені обстеження та діагностування травм. Зазначив, що під час проведення він відразу впізнав обвинувачених, чітко впізнає їх в судді та саме вони обидва вчинили відносно нього кримінальне правопорушення, нанесли тілесні ушкодження та викрали грошові кошти;
- допитана у судовому засіданні, у порядку ст. 352 КПК України, свідок ОСОБА_17 суду показала, що вона є матір'ю обвинувачених і про обставини події їй нічого не відомо, однак, зазначила, що у день події, приблизно о 23 годині 00 хвилин, їй зателефонував її син ОСОБА_18 з невідомого номеру телефону та запитав, як у неї справи та повідомив, що скоро повернеться додому. Дана розмова тривала приблизно хвилини три і коли вона повернулася додому, то лягла спати, а приблизно через 1-2 години, це було вже вночі, повернулися додому її сини ОСОБА_16 та ОСОБА_15 і запитали, чи є у неї сигарети. Зазначила, що її сини завжди добре до неї відносилися, допомагали, довіряли один одному, однак, можливо стали на неправильний шлях в житті, коли почали навчатися в училищі.
Суд, оцінює показання потерпілого ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_17 , як належними та достовірними, у розумінні ст. ст. 94-96 КПК України, тому не має підстав ставити їх під сумнів або ж не брати як доказ, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими доказами в їх сукупності.
Так, зокрема, вина обвинувачених ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України доводиться процесуальними джерелами доказів, а саме:
- протоколом огляду місця події від 23.01.2020 року, за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , з якого вбачається, що об'єктом огляду місця події є ділянка місцевості 2х2 метри, що розташована за адресою: м. Київ, пр-т Ватутіна, 2-Т, ТЦ «Скаймол», у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у технічному приміщенні. На даній ділянці місцевості знаходиться чоловік одягнутий у синю курточку, сірі спортивні штани, коричневі кросівки, який представився як ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 . На запитання слідчого, чи має він при собі заборонені речі, або речі, які йому не належать, ОСОБА_7 повідомив, що має під курточкою навушники, які він викрав у магазині «СМІК» та згоден їх добровільно надати працівникам поліції. В ході огляду місця події, ОСОБА_7 надав коробку з навушниками зі штрих-кодом та написом «6576815», 999,00 гривень, яку було поміщено до експертного пакету «ЕХРО376278» з підписами понятих та опечатано (т. 2 а.п. 227);
- протоколом огляду речей від 29.01.2020 року, з якого вбачається, що об'єктом огляду являється спеціальний пакет № ЕХРО 376278, при відкритті якого виявлено коробку, в якій виявлено навушники з написом латинськими літерами «іНОМЕ…HEADPHONES». З тильної сторони коробки виявлено штрих-код з написом «6576815 навушники ціна: 999,000 грн. 0092298934860» (т. 2 а.п. 230);
- постановою про визнання речовим доказом від 29.01.2020 року, а саме: навушників «RI-V40BM.FXV7, НАВУШНИКИ БЕТМЕН», арт. 6576815 (т. 2 а.п. 233);
- протоколом огляду відеозапису від 24.01.2020 року, з якого вбачається, що в приміщенні кабінету 308 СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві, що за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 2, на робочому столі, що розміщений в даному кабінеті, знаходиться конверт з одним оптичним диском CD-R ТМ «Perfeo» 700 МВ, білого кольору, на якому міститься відеозапис з камер спостереження з торгового залу магазину «Смик», розташованого за адресою: м. Київ, пр-т Ватутіна, 2-Т. На диску зображені фрагменти відеозаписів у період часу 23.01.2020 року з 17 години 12 хвилин 38 секунд до 17 години 15 хвилин 54 секунди, на яких зображено особу чоловічої статі, яка одягнена у штани сірого кольору, куртку синього кольору, сірі кросівки та за одягом схожа на ОСОБА_7 (особа 1), який заходить до магазину та прямує до «сліпої зони» магазину. Також, зображено особу чоловічої статі, схожу на охоронника, яка пальцем лівої руки вказує на особу 1, яка дістає з-під куртки, із внутрішньої сторони одну коробку та кладе на полицю (т. 2 а.п. 243-246);
- постановою про визнання речовим доказом від 24.01.2020 року, а саме: одного диску CD-R ТМ «Perfeo» 700 МВ (т. 2 а.п. 247)
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.01.2020 року, з якого вбачається, що 23.01.2020 року о 17 годині 30 хвилин, у приміщенні Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, у кабінеті № 304, відповідно до ст. 207 КПК України, було затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.п. 248-249);
- протоколом огляду місця події від 12.08.2018 року, з якого вбачається, що об'єктом огляду являється ділянка місцевості розміром приблизно 10х10 метри, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3 а.п. 8), що вказує на місце вчинення кримінального правопорушення;
- постановою про визнання речових доказів та приєднання їх до матеріалів провадження від 12.08.2020 року, а саме: DVD-R диску, марки Videx, на 4,7 GB, 120 min, помаранчевого кольору з поміткою літерою «Б», на якому міститься відеозапис пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_12 , 1996 р.н. та підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а.п. 14);
- постановою про визнання речових доказів та приєднання їх до матеріалів провадження від 12.08.2020 року, а саме: DVD-R диску, марки Videx, на 4,7 GB, 120 min, помаранчевого кольору з поміткою літерою «А», на якому міститься відеозапис пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_12 , 1996 р.н. та підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а.п. 19);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.09.2020 року, за участю потерпілого ОСОБА_12 , з якого вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , від потерпілого ОСОБА_12 встановлено, що 11.08.2020 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин - 23 годині 30 хвилин, він повертався додому за адресою, за якою перебував на той час: АДРЕСА_2 , неподалік від станції метро «Дарниця», де проходив повз житловий будинок з боку проїжджої частини та побачив раніше незнайомого хлопця (особа № 1 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який сидів на сходах і, побачивши потерпілого, підійшов до останнього та благав зателефонувати з телефону потерпілого. Особа № 1 ( ОСОБА_8 ) у ході розмови повідомив, що хоче подзвонити своїй матері. Потерпілий здійснив два виклики на зазначений номер особи № 1, а саме НОМЕР_1 , при цьому, потерпілий тримав у своїх руках телефон, зробивши гучну мову (зв'язок), відповіді не було отримано. Коли до потерпілого підійшов із самого початку ОСОБА_8 , то до нього також підійшов раніше невідомий хлопець (особа № 2 - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який до цього часу перебував неподалік від особи № 1, ближче до громадської зупинки. Після того, потерпілий поклав телефон до кишені і пішов вздовж будинку у напрямку будинку за місцем мешкання. Потерпілий зазначає, що особа № 1 і особа № 2 були між собою досить схожими, можливо, були братами, проте, мали відмінності. Зробивши декілька кроків, на номер мобільного телефону потерпілого відбувається дзвінок з номеру, який до цього просила набрати особа № 1. У цей час, до потерпілого знову підбігають особа № 1 та особа № 2. Особа № 1 благає, щоб він віддав телефон і той поговорив. Особа № 1 взяла до рук телефон потерпілого і почала говорити. У цей час, особа № 2 підходить до особи № 1 і повідомляє останнього, що йому необхідно відійти до туалету на декілька хвилин. Також, особа № 2 першою попрямувала вздовж будинку ( АДРЕСА_2 ) і повернула за ріг у двір. Особа № 1, розмовляючи по телефону потерпілого, у цей час, у повільному темпі, також прямує у напрямку руху особи № 2. Потерпілий тримається поруч із особою № 1. Під час розмови, особа № 1 намагається зробити дзвінок на абонентський номер. Зайшовши за ріг вищевказаного будинку в двори, то потерпілий не бачив особи № 2. На відстані вигнутої руки від потерпілого особа № 1 намагається здійснити дзвінок на номер НОМЕР_2 , відповіді не було отримано. Особа № 1 віддала потерпілому його телефон, який він поклав у передню кишеню (праву) своїх брюк. У цей час, він розвернувся спиною до особи № 1 і мав намір прямувати додому. У цей час, особа № 1 починає запитувати потерпілого про якісь небилиці та чи є в потерпілого покурити, тобто, тим самим, відволікати увагу потерпілого. У цей час, потерпілий був повернутий обличчям і передом до особи № 1 і в цей момент потерпілий відчув удар по голові ззаду. Обернувшись назад, потерпілий побачив особу № 2, а саме те, що особа № 2 тримала руки вгорі попереду себе, тобто, у позиції нанесення удару. Чим саме був нанесений удар, потерпілий точно не пам'ятає, але стверджує, що то був камінь. Через декілька секунд потерпілий отримує знову удар по голові. Всього було 2 удари по голові потерпілого. Потерпілий бачив, як особа № 2 робила замах до нього. Особа № 1, особа № 2 і потерпілий знаходилися на відстані витягнутої руки по відношенню один до одного. Після чого, потерпілий схопився за голову від різкого болю. Коли потерпілий намагався залишити дане місце, розвернувшись обличчям до особи № 2, то остання не давала можливості пройти, перегородивши собою. Особа № 2 вхопила двома руками за комір речей потерпілого і починає відтягувати донизу потерпілого. У цей час, особа № 1 підходить до потерпілого позаду і своїми руками тримається за плечі потерпілого, тим самим, намагаючись повалити на землю. Потерпілий впав на асфальтоване покриття на правий бік тулуба і своїми руками тримався за голову, щоб захистити себе. У цей час, заплющивши очі, відчував, як особа № 1 і особа № 2 наносять удари хаотично по тулубу. Потерпілий кричав, щоб дані особи припинили вчиняти відносно нього будь-які дії. Особа № 1 з передньої лівої кишені потерпілого дістала гаманець, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 900 гривень. Після чого, особа № 1 забрала грошові кошти і кинула гаманець в потерпілого. Потерпілий продовжував лежати на асфальтному покритті, вхопившись за голову. Через декілька хвилин, особа № 1 і особа № 2 зникли у невідомому напрямку (т. 3 а.п. 20-23);
- постановою про визнання речових доказів та приєднання їх до матеріалів провадження від 16.09.2020 року, а саме: DVD-R диску, марки Videx, на 4,7 GB, 120 min, за участю потерпілого ОСОБА_12 (т. 3 а.п. 25);
- висновком експерта № 042-1403-2020 від 04.11.2020 року, з якого вбачається: 1.2.3.4.5. Дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням даних викладених у «Висновку експерта» № 042/1-907-2020 від 10.09.2020-23.09.2020, свідчать про те, що під час звернення за медичною допомогою 12.08.2020 о 00:00, у нього мали місце тілесні ушкодження: а) забійні рани лобно-тім'яної ділянки ліворуч (2), тім'яно-потиличної ділянці (1); б) садна на передній поверхні лівого плеча в середній третині (1), на тильній поверхні лівої кисті в проекції середньої фаланги 2-го пальця (1), на тильній поверхні лівої кисті в проекції проксимального міжфалангового суглобу 3-го пальця (1); в) закрита травма кисті - косий перелом горбистості дистальної фаланги 3 пальця кисті без зміщення уламків. Відповідно п. п. 4.6. та 2.3.3. «Правил судово-медичного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України, вказане тілесне ушкодження у п. в) даних Підсумків, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу. Відповідно п. п. 4.6. та 2.3.3. «Правил», вказане тілесне ушкодження у п. а) даних Підсумків, за ступенем тяжкості, відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Відповідно п. п. 4.6. та 2.3.5. «Правил», вказані тілесні ушкодження у п. б) даних Підсумків, за ступенем тяжкості, відносяться до легкого тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Характер та морфологія виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворились внаслідок не менше семи травматичних дій тупими предметами, характерні властивості яких в ушкодженнях не відобразились, за давністю можуть відповідати вказаному терміну (т. 3 а.п. 29-38);
- протоколом огляду речей від 12.08.2020 року, з якого вбачається, що 11.08.2020 року, близько 23 години 30 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 7, невстановлені особи, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя потерпілого, відкрито викрали 900 гривень (ЖЄО 54464 від 12.08.2020). Предметом огляду є мобільний телефон, що належить потерпілому ОСОБА_12 (т. 3 а.п. 39-40);
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.08.2020 року, з якого вбачається, що 12.08.2020 року о 16 годині 00 хвилин, у приміщенні Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 2, відповідно до ст. 208 КПК України, було затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а.п. 46-48);
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.08.2020 року, з якого вбачається, що 12.08.2020 року о 16 годині 00 хвилин, у приміщенні Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 2, відповідно до ст. 208 КПК України, було затримано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а.п. 65-67).
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Що стосується доводів сторони захисту щодо неправильності викладення фактичних обставин кримінального правопорушення з приводу того, що обвинувачені здійснили напад з метою заволодіння майном потерпілого, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я останнього, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки, як видно із дослідженого слідчого експерименту, так і в ході судового розгляду, потерпілий ОСОБА_12 чітко та послідовно показав, що саме спільними діями обох обвинувачених йому були спричинені тілесні ушкодження, у тому числі, й пошкоджено руку, зокрема, палець, та яким чином він отримав такі травми. Зокрема, із підсумків висновку експерта № 042-1403-2020 від 04.11.2020 року, чітко вбачається, що дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням даних, викладених у «Висновку експерта» № 042/1-907-2020 від 10.09.2020-23.09.2020, свідчать про те, що під час звернення за медичною допомогою 12.08.2020 о 00:00, у нього мали місце тілесні ушкодження: а) забійні рани лобно-тім'яної ділянки ліворуч (2), тім'яно-потиличної ділянці (1); б) садна на передній поверхні лівого плеча в середній третині (1), на тильній поверхні лівої кисті в проекції середньої фаланги 2-го пальця (1), на тильній поверхні лівої кисті в проекції проксимального міжфалангового суглобу 3-го пальця (1); в) закрита травма кисті - косий перелом горбистості дистальної фаланги 3 пальця кисті без зміщення уламків. Тобто, відразу ж після події, потерпілий був оглянутий лікарем і було зафіксовано саме закрита травма кисті - косий перелом горбистості дистальної фаланги 3 пальця кисті без зміщення уламків, що вказує на тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, що вказує на кваліфікацію за ст. 187 КК України.
Тому, з урахуванням усіх доказів у їх сукупності, суд не знаходить підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 на ч. 1 ст. 187 КК України та обвинуваченого ОСОБА_8 на ч. 2 ст. 186 КК України, як це зазначає сторона захисту, оскільки, судом встановлено, що їх дії були спільними і це узгоджується з показаннями потерпілого і в суду немає підстав ставити такі показання під сумнів, оскільки, вони узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
Що стосується доказу сторони обвинувачення, а саме - протоколів пред'явлення особи для впізнання від 12.08.2020 року, за участю потерпілого ОСОБА_12 та ОСОБА_8 і ОСОБА_7 (т. 3 а.п. 10-12, 15-17), то суд, у розумінні п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України, визнає їх недопустимими, так як проведено з порушенням права особи на захист, оскільки, як зазначає сторона захисту на момент проведення даної слідчої дії, до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві вже було скеровано повідомлення про забезпечення захисників на 20 годину 12 серпня 2020 року, однак, до цього часу вже було проведено пред'явлення особи для впізнання за відсутності захисників.
Так, відповідно до доручень про надання безоплатної допомоги, захисникам ОСОБА_13 та ОСОБА_14 12.08.2020 року о 19 годині було видано доручення із зазначенням, що необхідно прибути 12.08.2020 року о 20 годині на вул. Червоноткацька, 2 (Дніпровське УП ГУ НП у м. Києві), проте, у цей період з 19 год. 35 хв. до 19 год. 40 хв. та з 19 год. 53 хв. до 19 год. 58 хв., за відсутності захисників було проведено пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого.
Однак, суд зазначає, що визнання недопустими доказами протоколів пред'явлення особи для впізнання ніяким чином не впливає на кваліфікацію дій обвинувачених та обставини кримінального правопорушення, оскільки, потерпілий ОСОБА_12 , будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, чітко, послідовно показав про обставини вчинення кримінального правопорушення відносно нього саме обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і показав на них, як на осіб, які вчинили відносно нього напад, застосували насильство та викрали його грошові кошти.
Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, за винятком протоколів пред'явлення особи для впізнання від 12 серпня 2020 року, суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, повністю підтверджують дані про місце, час, спосіб, мотив та обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, сукупністю доказів, які суд визнає належними, допустимими та достовірними, бере їх до уваги, кладе в основу обвинувального вироку відносно обвинувачених.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України та ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні ними кримінального правопорушення, належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами у кримінальному провадженні «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст. 94 КПК України, які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинувачених.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
Тому, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, взаємозв'язку, вважає, що у провадженні існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинувачених в інкримінованому їм діянні, а позиція обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обумовлена їх бажанням уникнути кримінальної відповідальності за тяжкий злочин.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 у тому, що він своїми умисними діями вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, є доведеною і тому, суд знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 187 КК України.
Крім того, суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 у тому, що він своїми умисними діями вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Зокрема, суд вважає доведеною вину ОСОБА_8 у тому, що він своїми умисними діями вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, є доведеною і тому, суд знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 187 КК України.
Призначення покарання
Так, суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким та нетяжким злочинами, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, зокрема: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнає, згідно зі ст. 66 КК України, усунення заподіяної шкоди.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено .
Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, конкретних обставин кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до скоєного, суд вважає, що його перевиховання й виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України.
Зокрема, суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 виду та міри покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, зокрема: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд визнає, згідно зі ст. 66 КК України, усунення заподіяної шкоди.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом не встановлено .
Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, конкретних обставин кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до скоєного, суд вважає, що його перевиховання й виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України.
Позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням, що може бути призначене особам. Це покарання має застосовуватися до таких осіб тільки тоді, коли у суду є переконання, що застосування більш м'якого покарання не сприятиме виправленню засудженого.
Саме таке покарання буде доцільне для профілактики вчинення обвинуваченими нових кримінальних правопорушень, буде найбільш відповідати принципам та меті його призначення, зазначене випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції. Також такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Інші рішення, щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винуватим за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 187 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень, за який він засуджується цим вироком та кримінального правопорушення, за який його засуджено вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2022 року, остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні не обрано.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 12.08.2020 року, зарахувавши йому у строк відбування покарання його затримання з 23.01 2020 року до 25.01.2020 року.
ОСОБА_8 визнати винуватим за ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_8 за сукупністю кримінальних правопорушень, за який він засуджується цим вироком та кримінального правопорушення, за який його засуджено вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2022 року, остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні не обрано.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 12.08.2020 року.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати з кожного окремо у розмірі 1035 гривень 35 копійок: за проведення судово-медичної експертизи № 042/1-907-2020 від 23.09.2020 року в розмірі 273 гривні 80 копійок та судово-медичної експертизи № 042-1403-2020 від 04.11.2020 року в розмірі 1796 гривень 90 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: три DVD-R диски, марки Videx, на 4,7 GB, 120 min та один СD-R диск ТМ «Perfeo», 700 МВ, що приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах;
- навушники «RI-V40BM.FXV7, БЕТМЕН», арт. 6576815, що передані під зберігальну розписку представнику потерпілого ТОВ «ПАРИТЕТ-СМІК» - залишити у ТОВ «ПАРИТЕТ-СМІК».
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захисникам та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя