Справа № 752/29830/21
Провадження № 2/752/4577/22
Іменем України
13 грудня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Гненик К.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 6361,68 грн. заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, 495,83 грн. інфляційних витрат, 3 % річних у розмірі 201,84 грн., та судові витрати у розмірі 3770 грн.
Посилається в позові на те, що Актом-прийому передачі житловий будинок по АДРЕСА_1 передано на обслуговування Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс».
Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 550 від 21 серпня 2019 року житловому будинку по АДРЕСА_1 , присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_2 .
Відповідно до п.п. 2.2 статуту предметом діяльності КП «Житло-сервіс» надання житлово-комунальних послуг споживачам.
Відповідач з є власником квартири АДРЕСА_3 , проживає у квартирі і користується житлово-комунальними послугами.
Послуги надавались позивачем належним чином, хоча договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідач з позивачем не укладав.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з вересня 2019 року по лютий 2021 року виникла заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 6361,68 грн.
Крім того, відповідачу нараховані збитки від інфляції у сумі 495,83 грн. та 3 проценти річних у сумі 201,84 грн. за період з 21 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2021 року.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 13 грудня 2021 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 15 грудня 2022 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження.
Розпорядженням керівника апарату суду від 20 квітня 2022 року №197 призначений повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із тимчасовим переведенням шляхом відрядження судді Слободянюк А.В. на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Відповідно до протоколу повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу в суді від 21 квітня 2022 року, вказана справа розподілена судді Машкевич К.В.
Ухвалою судді від 26 квітня 2022 року цивільну справу прийнято до провадження судді Машкевич К.В.
На адресу суду повернувся конверт із копією ухвали та позовною заявою, які направлялись відповідачу.
Крім того, відповідач повідомлявся, про розгляд справи шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом становлено, що актом-прийому передачі житловий будинок по АДРЕСА_1 передано на обслуговування Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс».
Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 550 від 21 серпня 2019 року житловому будинку по АДРЕСА_2 , присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_2 .
Відповідно до п.п. 2.2 статуту предметом діяльності КП «Житло-сервіс» надання житлово-комунальних послуг споживачам.
Власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який також є споживачем житлово-комунальних послуг.
Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Так, статтею 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а статтею 68 ЖК України визначено, що на власників квартир покладається обов'язок своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13)
Згідно статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Протягом всього часу користування відповідачем житлово-комунальними послугами, жодних скарг, претензій та зауважень з приводу ненадання або неналежного надання житлово-комунальних послуг від останнього не надходило, що свідчить про їх якісне надання.
Відповідач, не надавши до суду відзив, будь-яких доказів на спростування доводів позивача не надав, розміру заборгованості не спростовував.
Як зазначено вище, позивач є управителем будинку, а відповідач споживачем послуг.
Відповідно до вимог закону споживачі зобов'язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.
Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.
З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідача складає 6361,68 грн.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Так, відповідач, не надавши до суду відзив, будь-яких доказів, які б спростовував надання позивачем відповідних послуг, суду не надав.
В свою чергу, надані позивачем докази відповідають вимогам ст. ст. 76 - 79 ЦПК України щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, і які дають суду підстави для висновків, викладених вище, щодо обов'язку відповідача оплачувати надані позивачем послуги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з того, що відповідач нерегулярно вносив плату за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.
Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
З приведеного позивачем розрахунку, наданого до суду та перевіреного судом, вбачається, що розмір інфляційних втрат складає 495,83 грн. та 201,84 грн. річних.
Розрахунку інфляційних втрат та річних, наданого позивачем, відповідач не спростував.
За таких обставин суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а розрахунок належних до сплати сум, доведеним, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі.
Крім того, звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 1 500, 00 грн. витрат на правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ШЕНЛІ» 02 лютого 2021 року був укладений Договір № 17-21 про надання правничої допомоги.
Відповідно до умов вказаного Договору виконавець зобов'язується надати послуги з юридичного консультування та юридичного представництва, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
З акту прийняття-передачі наданих послуг сторони вбачається кількість виконаних адвокатом послуг та їх вартість.
Сплата коштів підтверджується заключною випискою за період з 24 листопада 2021 року по 24 листопада 2021 року з АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Вартість витрат позивача на підготовку та подання позовної заяви сторонами була обумовлена в розмірі 1 500, 00 грн.
Таким чином, оплата позивачем судових витрат, пов'язаних із витратами на професійну правничу допомогу, підтверджена належними та допустимими доказами.
Під час розгляду даної справи від відповідача не надходило заперечень щодо розміру попередньо визначеної позивачем у позовній заяві вартості судових витрат, фактичний розмір яких не перевищує попередньо визначений.
Співмірності судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач також не оспорювала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 1 500, 00 грн. та 2 270 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 322, 509, 525, 625 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. , 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України , суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 /адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 / на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»/адреса: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 25-Б, ЄДРПОУ 31025659/ 6361,68 грн. заборгованості, 495,83 грн. інфляційних витрат, 201,84 грн. 3 % річних, 1 500, 00 грн. витрат на правничу допомогу та 2 270, 00 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: К.В. Машкевич