Справа № 752/20775/20
Провадження №: 1-кп/752/779/22
31 жовтня 2022 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020105010000936, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Шостка, Сумської області, громадянки України, з освітою вищою, працюючої на посаді вчителя в спеціалізованій школі м. Києва № 64, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, обвинуваченої за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
Як видно з формулювання обвинувачення, 06.10.2020 року приблизно о 22 год. 15 хв. ОСОБА_5 перебуваючи в приміщенні гіпермаркету ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176, оглянула асортимент товару гіпермаркету. В цей час у останньої виник кримінально-протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корислих мотивів ОСОБА_5 , близько 22 год. 15 хв., перебуваючи в приміщенні гіпермаркету ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176, проходячи по торговому залу, звернула увагу на товар, а саме: лялька «Cool Surprise Flower» у кількості 1 шт., вартістю 100 грн., іграшка плюшева «Олаф» у кількості 1 шт., вартістю 271 грн. 20 коп., м'ясо кроля «Есо Rabbit охолод.» вагою 1,154 кг., вартістю 165 грн. 53 коп., всього на загальну вартість 536 грн. 73 коп. (без ПДВ), які поклала до власної сумки, яка знаходилась в неї в руках.
Продовжуючи свої умисні, кримінально-протиправні дії направлені на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , з викраденим майном направилась до виходу з гіпермаркету ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», однак виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, а саме пройшовши з викраденим майном повз торгівельні каси, остання не довела до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки пройшовши лінію кас та вийшовши за її межі, була зупинена працівниками охорони даного гіпермаркету. Таким чином, ОСОБА_5 , намагалась завдати, ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» матеріальної шкоди на загальну суму 536 грн. 73 коп. (без ПДВ).
Тобто, як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України, - замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_5 слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 даної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Згідно із частиною 3 статті 62 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011, статтями 7, 86 та частиною 3 статті 373 КПК України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть лише фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства; перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини у кримінальному процесі та ухвалення справедливого рішення у справі.
Європейський суд з прав людини під час вирішення питання щодо справедливості судового розгляду в цілому враховує, серед іншого, й спосіб отримання доказів. За практикою цього Суду (рішення від 06 грудня 1988 року у справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії", заява №10590/83) саме на сторону обвинувачення покладається тягар доведення вини особи, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь останньої. Згадана сторона зобов'язана надати суду докази, достатні для визнання обвинуваченого винуватим.
Відповідно до положень статті 92 КПК України у кримінальному провадженні обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у тому числі й допустимості доказів, покладається на сторону, що їх подає.
Так, ОСОБА_5 категорично заперечувала свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, в якому її обвинувачують. Пояснила, що в дійсності 06.10.2020 року перебувала в магазині «Ашан». Коли покинула касову зону її зупинила охорона та завели в підсобне приміщення. Поставили вимогу показати товар, що і зробила. Виклала іграшки дитини, зокрема іграшкового лося та ляльки, а також м'ясо кроля, за яке забула оплатити. Іграшки, що вилучили, належать її дитині і з ними вона заходила в магазин. Іграшки «Олаф», про яку зазначено в обвинувачені взагалі не було, а була іграшка «Свен» у виді лося. Про це зазначала охороні, однак вони кудись ходили, щось з'ясовували. Інша іграшка була у виді ляльки, яку напередодні купила для сина, він їх колекціоную, однак не виклала з сумки. В кімнаті охорони її протримали приблизно протягом 3 годин, потім приїхала поліція, забрали у відділ поліції де перебувала майже до 3.00 годин ночі, брали відбитки пальців, потім на таксі добиралася додому. Адвоката не надали. Категорично наполягає на тому, що іграшки, про які зазначено в обвинувачені належать її, а м'ясо кроля просто забула оплатити, оскільки за частину товару який був у пакеті, оплатила. Умисно крадіжки не вчиняла і не було такого наміру, оскільки у неї на картці було достатньо коштів.
Як доказ вчинення обвинуваченою зазначеного кримінального правопорушення, по суті сторона обвинувачення надала лише протокол огляду місця події від 06.10.2020 року, відеозапис з камер спостереження. Аналізуючи зазначені докази, суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Так, в протоколі огляду зазначено про те, що в службовому приміщенні знаходиться ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля неї стіл на якому продукти а саме м'ясо кроля, іграшки у виді тварини схожої на лося сірого кольору, іграшки фіолетового кольору у виді морозива.
Відповідно до вимог ст. 237 КПК України, при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей вилучених з обігу. Усі вилучені речі та документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі, якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточний огляд і опечатування.
Однак зазначені вимоги процесуального законодавства не були виконанні. Предмети, зокрема м'ясо, не було зважене, що по суті не дає можливості безпосередньо суду переконатися у його дійсній вазі, та відповідно вартості, а не тій, що зазначена в обвинувальному акті, а інші предмети, зокрема іграшки, не були належним чином оглянуті та по можливості сфотографовані, не відображено форма та зміст упаковки, що давало би можливість суду їх детально ідентифікувати, та підтвердити або спростувати показання обвинуваченої щодо їх належності, не зазначено про наявність або відсутність на них штрих кодів, або інших засобів фіксації, ціни, які би давали змогу ідентифікувати їх як товар з «Ашану», вони не були опечатані. Крім того, зважаючи на обставини того, що по суті ОСОБА_6 була затримана за підозрою у вчинення крадіжки, та про її присутність при огляді зазначено в описовій частині протоколу, її підпис в протоколі відсутній, до протоколу також не було долучено фото, хоча відмічено що здійснювалося фотографування.
Відсутній також акт інвентаризації або ревізії, на предмет виявлення можливої нестачі вищезазначеного товару, що по суті взагалі не проводилося та не з'ясовувалося.
Що стосується відеозапису наданого стороною обвинувачення як доказ, та переглянутого судом, то на ньому, на певних файлах відображено про переміщення по залу особи в масці, лише схожої на обвинувачену, яка, як зазначено в протоколі перегляду, ідентифікована лише візуально. А відображені на записі обставини перебування обвинуваченої, що вона не заперечує, в кімнаті куди її привели охорона, не є прямим та безумовним доказом її винності в умисному вчиненні крадіжки. На самих записах чітко не відображено, що ОСОБА_6 викрадає саме продукти та іграшки зазначені в обвинуваченні.
Крім того, взагалі відсутні дані про процесуальні шляхи отримання зазначеного відеозапису
Більше того, заслуговує на увагу та обставина, що як відображено в протоколі огляду місця події, у ОСОБА_7 було вилучено іграшки у виді лося та морозива, а в обвинувальному акті зазначено про спробу крадіжки іграшки «Свен» та іграшки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що категорично заперечує обвинувачена, яких, враховуючи відсутність їх ретельного та детального огляду згідно вимог процесуального законодавства, по суті неможливо ідентифікувати.
Суд також вважає за необхідне відмітити, що по відношенню до ОСОБА_5 , враховуючи її показання, які не спростовані стороною обвинувачення, було по суті проведено затримання та обшук, однак процесуальні документи, згідно вимог ст. 207-213 КПК України, з цього приводу не оформлялися, протокол затримання не складався, права особі, в тому числі право на захист, не роз'яснювалися, адвокат останній не був запропонований, що суд розцінює як істотне порушення прав людини і основоположних свобод, яке полягає в порушенні права на захист, а тому отримані докази, згідно вимог ст. 87 КПК України, слід визнати недопустимими.
Підсумовуючи слід відмітити, що аналіз наданих стороною обвинувачення доказів, з врахуванням показань обвинуваченої, свідчить про відсутність достатніх та переконливих, поза розумним сумнівом доказів винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 у вчинені замаху на таємне викрадення чужого майна.
Інших, достатніх та переконливих доказів, які би підтверджували винність обвинуваченої, долучені матеріали не містять, а додаткових прокурором не надано.
Більше того, стороною обвинувачення не було надано в розпорядження суду доказів, які би могли спростувати показання обвинуваченої, щодо належності її певних предметів які були вилучені охороною, та відсутність умислу на викрадення м'яса.
Слід також відмітити, що навіть, зважаючи на показання обвинуваченої з приводу того, що в дійсності вона помилково не провела оплату за м'ясо, яке було у неї вилучено охороною, достатніх та переконливих доказів того, що зазначені дії вона вчинила умисно, в розпорядження суду не надано, більше того, навіть враховуючи зазначене та встановлення умислу, це не може свідчити про наявність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, оскільки зважаючи на вартість м'яса кроля, як зазначено в обвинуваченні, «Есо Rabbit охолод.» вагою 1,154 кг., вартістю 165 грн. 53 коп., за наявності підстав та доказів її дії можуть свідчити лише про вчинення дрібного викрадення чужого майна за яке передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 51 КУпАП.
Враховуючи викладене, а також що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, відносно ОСОБА_5 слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,
СЕВСЬКУ ОСОБА_8 визнати невинуватою у пред'явленному обвинуваченні за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України та її виправдати, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченій та прокурору.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.
Суддя ОСОБА_1