Справа № 459/3020/22
Провадження № 2-а/459/74/2022
14 грудня 2022 року ЧЧервоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.
з участю секретаря судового засідання Ганас К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
08.11.2022 позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, у якому просить скасувати постанову серії БАВ №174297 від 18.07.2022 про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП у зв'язку із керуванням транспортним засобом марки «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 не пред'явив посвідчення водія для перевірки, чим порушив п.п.2.1а ПДР. Стверджує, що не порушував правил дорожнього руху, а дії та рішення поліцейського були безпідставні у зв'язку з відсутністю належних доказів правопорушення.
11.11.2022 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, з викликом сторін.
09.12.2022 у судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідач будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань про розгляд справи за їхньої відсутності не подав, про причини неявки не повідомив.
Також відповідачем не було подано відзиву.
На підставі ст. 229, ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглянута у письмовому провадженні, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу за наявними у справі матеріалами.
Згідно ст. 250 цього Кодексу, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Оцінивши докази у справі, суд вважає, що слід постановити судове рішення про таке.
Як видно з оскаржуваної постанови серії БАВ №174297 від 18.07.2022, яку виніс поліцейський Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області рядовий Мариневич Андрій Михайлович відносно позивача, останній 18.07.2022 о 01:30 год. керуючи транспортним засобом марки ««ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , не пред'явив посвідчення водія для перевірки, чим порушив п.п.2.1а ПДР України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами ст. 255 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відповідачами слід було довести протиправність правопорушення, зокрема об'єктивну сторону інкримінованого їй правопорушення.
При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КпАП України.
Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Виходячи зі змісту висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, що викладені у пп. 36, 37 постанови від 23.10.2019 р. по справі № 357/10134/17, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення.
Однак у даній адміністративній справі відповідач жодних доказів (матеріалів фото- та відеофіксації на підтвердження факту, що правопорушення дійсно мало місце, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), які встановлювали б факт вчинення позивачем вказаного правопорушення, не надав.
З огляду на наведене, а також те, що позивач в своєму позові категорично заперечив свою вину у вчиненому правопорушенні, а відповідачем жодними доказами не спростовано наведених позивачем обставин та не доведено його винуватість у даному адміністративному правопорушенні, шляхом подання доказів, на підставі яких можна було б встановити наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення та його винуватість у вчиненні такого, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною, внаслідок чого підлягає скасуванню.
За таких обставин і міркувань позов підлягає задоволенню.
07.11.2022 року між позивачем та Філією Відокремленим підрозділом «Північний філіал» об'єднання «Лемеха і Партнери» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 296.
На підтвердження факту виконання умов вказаного договору представником позивача надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 07.11.2022 та квитанцію № 0.0.2732863722.1 від 07.11.2022 року на суму 2 000 грн.
Згідно ч.ч.1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи повязані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
Враховуючи, що позов задоволено, виходячи з принципу обґрунтованості розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.
У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню у користь позивача судовий збір у сумі 496,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 134, 139, 243-246, 250, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії БАВ №174297 від 18.07.2022, що винесена 18 липня 2022 року поліцейським Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області рядовим Мариневич Андрієм Михайловичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу розміром 425,00 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. та 496,20 грн. судового збору.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 14.12.2022.
Суддя: А. І. Жураковський