Справа № 459/2076/22
Провадження № 1-кп/459/122/2022
13 грудня 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Червонограді Львівської області кримінальне провадження №62022140120000023 від 27.07.2022 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Новоселиця, Снятинського району, Івано-Франківської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця, солдата військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2022 № 23 як солдат був зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду монтера колій 3 відділення 3 колійного взводу 1 колійної роти. Будучи військовослужбовцем за мобілізацією даної військової частини солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
10.06.2022, наказом № 105 командира військової частини НОМЕР_1 , на підставі довідки військово-лікарської комісії № 1812 від 10.06.2022, солдату ОСОБА_4 була надана відпустка за станом здоров'я на 30 діб, з якої він мав повернутись 11.07.2022 до розташування військової частини за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак обвинувачений ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, у військовий стан, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, 11.07.2022 не з'явився вчасно, без поважних причин, після відпустки за станом здоров'я, на службу до військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та в період з 11.07.2022 по 05.08.2022 був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання.
05.08.2022 ОСОБА_4 добровільно з'явився до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що за адресою вул. М. Кривоноса, 6, м. Львів, чим припинив вчинення кримінального правопорушення.
У період з 11.07.2022 по 05.08.2022 ОСОБА_4 , будучи солдатом, проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував. Під час незаконного перебування за межами місця служби солдат ОСОБА_4 , до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
За згодою сторін, згідно із ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження всіх доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, та дослідженням характеризуючих даних на особу.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений вину свою у вчиненому визнав у повному обсязі. Вказав, що йому була надана відпустка по стану здоров'я. Він своєчасно не повернувся у військову частину, перебував вдома. 5 серпня 2022 року добровільно звернувся в ТУ ДБР. Має намір далі проходити військову службу. У вчиненому щиро кається.
Дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінюючи наведені вище докази в їх сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд вважає, що вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_4 у тому, що він вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.
Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, як обставину, що пом'якшує його покарання.
Разом з тим суд враховує і особу обвинуваченого, що є людиною молодого віку, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
З врахуванням наведених вище обставин в їх сукупності суд дійшов до висновку , що виправлення обвинуваченого та попередження учинення нових злочинів можливе без відбування ним покарання і його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Застосувати до ОСОБА_4 ст.75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Після вступу вироку у законну силу речові докази по справі, що є письмовими документами та цифровими дисками, відповідно до ст.100 КПК України - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий: ОСОБА_1