Провадження
№22-ск/824/17/2022
09 грудня 2022 року місто Київ
справа №824/3/22
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді: Борисової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі №55/14 від 21 лютого 2014 року, ухвалене у складі третейського судді Пуш М.М., у справі за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі №55/14 від 21 лютого 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КС «Центр фінансових послуг» заборгованість у розмірі 40804,12 грн. та третейський збір у розмірі 700 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 11 січня 2022 року звернувся до Київського апеляційного суду з заявою, в якій просив скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 21 лютого 2014 року повністю.
Заяву обґрунтовував тим, що 29 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та КС «Центр фінансових послуг» був укладений кредитний договір №В-6/0231/08/42/05, за умовами якого кредитор передав позичальнику кредитні кошти в сумі 6939,65 грн. на споживчі цілі.
Вказував, що в оскаржуваному рішенні судом не вказано скільки ОСОБА_1 сплатив коштів з моменту укладення договору на рахунок позивача та судом не з'ясовано чому переважна більшість сплачених відповідачем коштів пішла на погашення прострочених процентів та пені.
Вважає, що поданий позивачем до третейського суду розрахунок кредитної заборгованості не відповідає дійсності, малозрозумілий та не відповідає вимогам діючого кредитного договору та вимогам чинного цивільного законодавства.
Посилався на те, що ОСОБА_1 є споживачем фінансово-кредитних послуг, спір виник щодо заборгованості за споживчим кредитом, а тому третейському суду в силу положень п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди» справа про стягнення заборгованості з позичальника не підвідомча.
Зазначав, що договір поруки від 29 грудня 2008 року взагалі не містить посилання на третейське застереження та можливість вирішення кредитного спору за участі поручителя ОСОБА_3 у третейському суді.
Вказував, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату судових слухань у цивільної справи №55/14 в постійно діючому третейському суді, а відтак останній був позбавлений можливості надавати свої доводи й зауваження з приводу розгляду кредитного спору в третейському суді.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року відкрито провадження у даній справі.
10 листопада 2022 року до Київського апеляційного суду надійшли з Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» матеріали справи №55/14 за позовом КС «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заперечень на заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі №55/14 від 21 лютого 2014 року до суду не надійшло.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у тому числі на електронну пошту.
Відповідно до ч.2 ст.457 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, суддя вважає за можливе розглядати заяву за відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали даної справи та третейської справи №55/14, суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2008 року між КС «Центр фінансових послуг», ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_3 (поручитель) було укладено кредитний договір №В-6/0231/08/42/05, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 6939,65 грн.
Згідно з п.1.2 договору кредит надається позичальнику на ремонт автомобіля.
29 грудня 2008 року між КС «Центр фінансових послуг», ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_3 (поручитель) укладено додаткову угоду до кредитного договору №В-6/0231/08/42/05 від 29 грудня 2008 року, згідно умов якої сторони погодили, що всі спірні питання, пов'язані з виконанням кредитного договору №В-6/0231/08/42/05 від 29 грудня 2008 року вирішуватимуться шляхом розгляду їх постійно діючим третейським судом відповідно до регламенту третейського суду.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі №55/14 від 21 лютого 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КС «Центр фінансових послуг» заборгованість у розмірі 41504,12 грн.
Одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено ст.21 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) (ч.1 ст.6 цього Закону доповнено п.14 згідно із Законом №2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди»).
Якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов'язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням нею обов'язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до рішення Конституційного Суду від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пп.22, 23 ст.1, ст.11, ч.8 ст.18, ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають під час як укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» чинної до 10 червня 2017 року між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, установлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).
Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом України від 03 лютого 2011 року №2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
А тому незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі №6-856цс15, від 11 листопада 2015 року у справі №6-171цс15, від 18 листопада 2015 року у справі №6-187цс15, від 27 січня 2016 року №6-2712цс15 та постанові Великої Палати Верховного суду від 12 грудня 2018 року у справі №755/11648/15-ц.
Таким чином, рішення третейського суду про стягнення з відповідача (позичальника) ОСОБА_1 , який є споживачем банківських послуг на користь КС «Центр фінансових послуг» заборгованості за споживчим кредитом було прийняте третейським судом поза межами його компетенції.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
А відтак, рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 21 лютого 2014 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Центр фінансових послуг» заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню.
Що стосується вимог заяви про скасування рішення третейського суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , то в цій частині заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
У частинах першій, другій статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Договір поруки є додатковим, акцесорним зобов'язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов'язання та виникає за умови існування основного. Тому сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення потреб поручителя.
Оскільки поручитель ОСОБА_3 є стороною акцесорного зобов'язання, не є споживачем і Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачено поширення на сторони акцесорних договорів його положень, а кредитний договір, з урахуванням додаткової угоди до нього від 29 грудня 2008 року містить третейське застереження, отже до повноважень третейського суду входить розгляд вимог до поручителя ОСОБА_3 .
З огляду на вищевикладене, заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі №55/14 від 21 лютого 2014 року підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з КС «Центр фінансових послуг» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог у сумі 492,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.141, 260-261, 457, 458, 460 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі №55/14 від 21 лютого 2014 року - задовольнити частково.
Рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі №55/14 від 21 лютого 2014 року, ухвалене у складі третейського судді Пуш М.М., у справі за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договоромскасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з Кредитної спілки «Центр фінансових послуг», місцезнаходження: місто Київ, вул. П.Григоренка, 39-Б, оф.2, код ЄДРПОУ 33738861 на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 492 грн. 20 коп.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.
Ухвала суду якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя: О.В. Борисова