08 грудня 2022 року м. Київ
Унікальний номер справи № 757/56899/20-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11665/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участі секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Вовк С.В., у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну стягувача у виконавчому проваджені за виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтин Павлович,-
У грудні 2020 року директор ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» Правник О.П. звернувся до суду з заявою про заміну стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні за виконавчим написом № 435 від 18 квітня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 251,2 кв.м, з надвірними будівлями, житловою площею 148,9 кв.м та земельна ділянка, кадастровий номер 3221281201:01:003:0023, загальною площею 2500 кв.м для обслуговування будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 1-2).
Свої вимоги мотивував тим, що 17 квітня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 194/П/60/2008-840, на забезпечення виконання зобов'язань якого між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 17 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовським О.П., та зареєстровано в реєстрі за № 1583. Відповідно до вказаного договору, іпотекодавцями передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 251,2 кв.м, з надвірними будівлями, житловою площею 148,9 кв.м та земельна ділянка, кадастровий номер 3221281201:01:003:0023, загальною площею 2500 кв.м для обслуговування будинку, що розташовані за адресою:
АДРЕСА_2 , що у зв'язку невиконанням зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, за заявою банку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. вчинено виконавчий напис № 435 від 18 квітня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю. На підставі вищевикладеного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком К.П. відкрито виконавче провадження № 59471546.
Вказував, що 21 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір № GL3N415722 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 615, згідно з яким банк відступає новому кредитору належні банку права, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та заставодавців (іпотекодавців), поручителів.
Відповідно до договору ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право кредитора за кредитним договором № 194/П/60/2008-840 від 17 квітня 2008 року укладеного з ОСОБА_1 та набуло права іпотекодержателя за іпотечним договором від 17 квітня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовським О.П., зареєстрованим в реєстрі за № 1583.
Таким чином, вважає, що ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» є новим кредитором ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 194/П/60/2008-840 та новим іпотекодержателем за договором іпотеки (а.с. 1-2).
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2021 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну стягувача у виконавчому проваджені № 59471546 за виконавчим написом № 435 від 18 квітня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки із ОСОБА_1 - задоволено. Замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису № 435 від 18 квітня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. (а.с. 18).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 27 вересня 2022 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мозговий О.О., звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та закрити провадження у даній справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою. Вказувала, що будь-яких повісток, повідомлень про розгляд даної справи не отримувала, справу розглянуто без її участі. Вважає, що питання заміни сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса, повинно вирішуватись у порядку адміністративного судочинства, посилаючись на постанови Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17, 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7981/17, від 28 жовтня 2021 року у справі № 280/456/20 (а.с. 21-24).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Мозговий О.О. підтримав скаргу і просив її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними поштові адреси, адреси електронної пошти та телефонограмами із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ПАТ «КБ «Надра» були сповіщені врученням адресатам судових повідомлень. Факт належного повідомлення апелянта ОСОБА_1 її представник - адвокат Мозговий О.О. підтвердив в суді апеляційної інстанції про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 48-62).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, відповідно до якої заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Колегія суддів погодилась з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 квітня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ПАТ «КБ «НАДРА» укладено договір № GL3N415722 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мурською Н. В., відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників та заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зокрема за кредитним договором № 194/П/60/2008-840 від 17 квітня 2008 року та набуло право іпотекодержателя за іпотечним договором від 17 квітня 2008 року (а.с. 3-4).
За змістом ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - № 1404-VIIІ) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Частиною 1 ст. 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22) аналізувала питання заміни сторони у виконавчому провадженні при застосуванні процесуального законодавства, чинного до 15 грудня 2017 року.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17 (провадження № 11-1172апп18) зроблено висновок, що судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону № 1404-VIIІ та чинні до 15 грудня 2017 року статті 264 КАС України та 368 ЦПК України, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Від цього висновку Велика Палата Верховного Суду не відступала, оскільки він відповідає чинному на час розгляду спірного питання процесуальному законодавству.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.
З метою більш якісного урегулювання спірного питання 15 грудня 2017 року у ЦПК України було внесено зміни.
Згідно із ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Як встановлено в ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому, ураховуючи вимоги, закріплені в ч. 2 ст. 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, з позицій цивільно-процесуального регулювання відносин щодо підсудності справ, які виникають з виконавчого провадження принципово значення набуває факт встановлення: рішення суду чи іншого органу перебуває на виконанні, суду першої інстанції, який розглянув цивільну справу та місця виконання судового рішення.
За вимогами ч. 2 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді питання про розмежування юрисдикції чітко визначає, що онтологічні основи його вирішення полягають у критеріях розмежування судової юрисдикції, тобто передбачених законом умовах, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, якими є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17 (провадження № 14-79цс20).
Оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 280/456/20 (провадження № К/9901/32676/20) та від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18 (провадження № К/9901/63678/18), про те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Даний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22).
Враховуючи викладене, колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що питання заміни сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса, повинно вирішуватись у порядку адміністративного судочинства.
Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що існують підстави, передбачені законом, для задоволення заяви та заміни сторони стягувача його правонаступником.
Колегія суддів погодилася з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону № 1404-VIІI у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
За змістом ст. 512 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 ч.1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13 та висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 2-3627/09.
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим написом заявником було долучено копію договору № GL3N415722 про відступлення права вимоги від 21 квітня 2020 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ПАТ «КБ «Надра», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мурською Н. В., відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників та заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зокрема за кредитним договором № 194/П/60/2008-840 від 17 квітня 2008 року та набуло право іпотекодержателя за іпотечним договором від 17 квітня 2008 року, що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору № GL3N415722 про відступлення права вимоги від 21 квітня 2020 року (а.с. 3-4).
При цьому, в заяві заявник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком К.П. відкрито виконавче провадження № ВП 59471546 і здійснюються виконавчі дії та на підтвердження цих обставин просив витребувати матеріали виконавчого провадження (а.с. 1-2).
Цих обставин, зокрема наявності у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. відкритого виконавчого провадження № ВП 59471546 щодо здійснення виконання наявного виконавчого напису № 435 від 18 квітня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю, а саме житлового будинку 12, загальною площею 251,2 кв.м, з надвірними будівлями, житловою площею 148,9 кв.м та земельної ділянки, кадастровий номер 3221281201:01:003:0023, загальною площею 2500 кв.м для обслуговування будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Мозговий О.О. в суді апеляційної інстанції не заперечував. При цьому, судом апеляційної інстанції було роз'яснено право сторони заявити клопотання про витребування матеріаліввиконавчого провадження № ВП 59471546 для перевірки доводів сторін і огляду в судовому засіданні, проте в судовому засіданні представником апелянта було зазначено про відсутність такої необхідності із зазначенням, що вказане виконавче провадження було відкрито ще у 2019 році за заявою первісного стягувача ПАТ «КБ «Надра», а виконавець очікує вирішення спірного питання у справі про заміну стягувача, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання в суді апеляційної інстанції (а.с. 62).
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Цивільного процесуального кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Оскільки учасники справи, як в суді першої та апеляційної інстанції, не заперечували факт наявності у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. відкритого виконавчого провадження № ВП 59471546 щодо здійснення виконання наявного виконавчого напису № 435 від 18 квітня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції з огляду на положення частини 1 ст. 82 ЦПК України, визнав вказані обставини встановленими.
Отже, наявні підстави для задоволення заяви про заміну стягувача у наявному виконавчому провадженні за виконавчим написом нотаріуса.
Крім того, в скарзі апелянт посилалась на те, що вона була не повідомлена належним чином про розгляд даної справи, судових повісток не отримувала.
Перевіривши матеріали справи суд встановив, що відсутні докази сповіщення ОСОБА_1 про розгляд даної справи, що є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищевикладеного, оскаржувана ухвала районного суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну стягувача у виконавчому проваджені за виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну стягувача у виконавчому проваджені № 59471546 за виконавчим написом № 435 від 18 квітня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки із ОСОБА_1 - задовольнити.
Замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні № 59471546 з виконання виконавчого напису № 435 від 18 квітня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 09 грудня 2022 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова