справа №752/13767/20 Головуючий у 1 інстанції: Колдіна О.О.
провадження №22-ц/824/6797/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
08 грудня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Суханової Є.М., Сушко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 28 квітня 2021 року та на додаткове рішення Голосіївського районного суду м.Києва Київської області від 09 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, пені, санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та збитків, -
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що 25 лютого 2019 року в м.Києві, на перехресті вулиць Ділова та Велика Васильківська сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «RENAULT KANGOO» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «FIAT DOBLO» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_3 , власником якого є позивачка ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 24 червня 2019 року у справі №752/8128/19 ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «RENAULT KANGOO» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) була застрахована у відповідача ПрАТ «СК «УСГ» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АМ/1318816.
Вказує, що вона 05 березня 2019 року повідомила Страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду і 13 березня 2019 року подала заяву про виплату страхового відшкодування, після чого 15 серпня 2019 року отримала страхове відшкодування від відповідача (за вирахуванням франшизи) у розмірі 31 892 грн 98 коп.
Позивачка не погоджуючись з розміром страхового відшкодування, виплаченого відповідачем, а саме, вважаючи порушеною Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що застосовувалась при оцінці збитків, звернулась до експерта Куліша Олександра Васильовича з метою визначення дійсного розміру збитків. За результатами оцінки збитків, зазначених експертом, відповідно до Звіту про оцінку вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу внаслідок ДТП, становить 96 622 грн 13 коп.
Враховуючи те, що відповідачем відшкодовано лише частину збитків, позивачка просила стягнути різницю між вартістю збитків відповідно до Звіту експерта Куліша О.В. та вже сплаченими грошовими коштами з урахуванням франшизи у розмірі 58 915 грн 27 коп. Додатково позивачка, керуючись п.36.5. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ч.2 ст.625 ЦК України, просила суд стягнути з відповідача пеню за 319 календарних днів прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 13 878 грн 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 989 грн 97 коп., три відсотки річних у розмірі 1 655 грн 82 коп. та вартість послуг експертів у розмірі 4 500 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 28 квітня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 58 915 грн 27 коп., три відсотки річних у розмірі 1 655 грн 82 коп., втрати від інфляції у розмірі 1 989 грн 97 коп., пеню у розмірі 13 878 грн 75 коп., здійснено розподіл судових витрат.
У червні 2021 року адвокат Загородній С.В. - представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат, а саме: витрат на правничу допомогу, які понесла позивачка.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м.Києва Київської області від 09 вересня 2021 року заяву задоволено.
Доповнено рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 28.04.2021 року наступним: стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 12 878 гривень.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було проігнороване клопотання ПАТ «СК «Українська страхова група» про передачу даної справи за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва, що є порушення норм процесуального права, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи - ПАТ «СК «Українська страхова група»: 03038, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ. А.
Однак, позивачка звернувшись з позовною заявою до Голосіївського районного суду м. Києва порушила норми ЦПК України в частині підсудності, тому ПАТ «СК «Українська страхова група» вважає, що цивільну справу №752/13767/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Українська страхова група» про стягнення заборгованості, пені, санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та збитків, необхідно передати на розгляд іншому суду - Солом'янському районному суду м. Києва.
Предметом спору є стягнення недостатньої, на думку позивача, суми страхової виплати для повного відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Тобто, спір між ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Українська страхова група» виник з приводу страхового відшкодування, а не відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортною пригодою, особою, винною у скоєнні ДТП.
Разом з цим, спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, грунтуються на тому, що на думку позивача, ПАТ «СК «Українська страхова група» неналежним чином виконало свої зобов'язання згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які виникли у нього в силу дії договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому підсудність справи повинна визначатися виходячи із загальних правил підсудності.
Вказує, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до Звіту №2054 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 05 лютого 2020 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «ФІАТ» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) складає 96 654 грн 21 коп., що перевищує ринкову вартість транспортного засобу, яка складає 57 680 грн.
За Звітом про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу №144/03/20 від 03 березня 2020 року, ринкова вартість пошкодженого автомобіля «ФІАТ» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) у післяаварійному стані складає 19 973 грн. 15 коп.
Вважає, що розрахунок суми страхового відшкодування має бути наступним: 57 680 грн - 19 973 грн 15 коп. - 2 000 грн (франшиза) = 35 706 грн 85 коп.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка посилається та робить свої розрахунки на підставі Звіту про оцінку КТЗ № 01-10/02 від 10 лютого 2020 року.
Так, відповідно до Звіту про оцінку КТЗ № 01-10/02 від 10 лютого 2020 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «ФІАТ» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) складає 95 146 грн 11 коп., що перевищує ринкову вартість транспортного засобу, яка складає 77 809 грн 65 коп.
ПАТ «СК «Українська страхова група» вважає, що долучений до позовної заяви Звіт про оцінку КТЗ № 01-10/02 від 10 лютого 2020 року є не належним та не достатнім доказом щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ «СК «Українська страхова група» 58 915 грн 27 коп., посилаючись на те, що відповідно до Звіту про оцінку КТЗ №0110/02 від 10 лютого 2020 року ринкова вартість транспортного засобу на дату оцінку становить 77 809 грн 65 коп. (дата оцінки - 10 лютого 2020 року).
В той час, ПАТ «СК «Українська страхова група» було замовлено проведення оцінки транспортного засобу «ФІАТ» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) станом на дату заподіяння збитків, а саме, 25 лютого 2019 року, що підтверджується Звітом №2054 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 25 лютого 2020 року та Звітом про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу №144/03/20 від 03 березня 2020 року.
Тому, відповідач ПАТ «СК «Українська страхова група» вважає, що виконував свої зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку оцінено шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Так як спеціальний Закон не встановлює обов'язку страховика коригувати розмір страхового відшкодування залежно від коливання курсу валюти та відповідної зміни вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості автомобіля, у позивачки відсутні правові підстави для стягнення зі страхової компанії на свою користь додаткової суми страхового відшкодування, обрахованого з розміру матеріального збитку, визначеного у цінах на день проведення експертизи, а не на день настання ДТП.
Оскільки, ПАТ «СК «Українська страхова група» вважає, що Звіт про оцінку КТЗ
№ 0110/02 від 10 лютого 2020 року є не належним та не достатнім доказом по справі щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу «ФІАТ» (державний реєстраційний
№ НОМЕР_3 ), а позивачка не погоджується з проведеним на замовлення відповідача Звітом №2054 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 05 лютого 2020 року та Звітом про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу №144/03/20 від 03 березня 2020 року та для додержання вимог, зазначених в ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та для усунення протиріч між сторонами, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи для з'ясування всіх обставин, що мають значення для законного та обґрунтованого вирішення спору і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, сторона вважала б за необхідне клопотати перед судом про проведення по вказаній цивільній справі судової автотоварознавчої експертизи.
Тому, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання ПАТ «СК «Українська страхова група» про призначення судової автотоварознавчої експертизи
№ 03/8192 від 12 листопада 2021 року, ПАТ «СК «Українська страхова група» вважає, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року підлягають скасуванню, а по справі № 752/13767/20 необхідно призначити судову автотоварознавчу експертизу.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що заявляючи в апеляційній скарзі про необхідність призначення автотоварознавчої експертизи, апелянт не просив суд про її призначення.
Також апелянт вказує на те, що у зв'язку з тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, не було вірно та в повній мірі застосовано спеціальний закон - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПАТ «СК «Українська страхова група» вважає, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року підлягають скасуванню.
Вказує, що 15 серпня 2019 року відповідач ПАТ «СК «Українська страхова група» здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 31 892 грн 98 коп. на банківський рахунок ОСОБА_3
05 березня 2020 року відповідач ПАТ «СК «Українська страхова група» здійснив доплату страхового відшкодування в розмірі 3 813 грн 87 коп. на банківський рахунок ОСОБА_3 .
Таким чином, відповідач ПАТ «СК «Українська страхова група» вважає, що виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_1 в повному обсязі, шляхом сплати страхового відшкодування у розмірі 35 706 грн 85 коп. на банківський рахунок ОСОБА_3
15 серпня 2019 року відповідач ПАТ «СК «Українська страхова група» здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 31 892 грн 98 коп. на банківський рахунок ОСОБА_3 .
Вказує, що 05 березня 2020 року відповідачПАТ «СК «Українська страхова група» здійснив доплату страхового відшкодування у розмірі 3 813 грн 87 коп. на банківський рахунок ОСОБА_3 .
Тому, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, ПАТ «СК «Українська страхова група» вважає, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року підлягають скасуванню.
Також апелянт зазначав, що 08 червня 2021 року Голосіївським судом м. Києва було постановлено ухвалу, якою Заяву представника позивача адвоката Загороднього С.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №752/13767/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Українська страхова група» про відшкодування шкоди необхідно було повернути заявнику без розгляду у зв'язку з порушення вимог ст.183 ЦПК України.
Однак, в порушення даних вимог, позивачем повторно не було надіслано на адресу ПАТ « СК «Українська страхова група» жодних заяв та документів, а тому й повторна заява позивачки підлягала поверненню заявнику без розгляду, більше того повторна заява була подана до суду з пропуском строку, встановленого ч.8 ст.141 ЦПК України.
Тому, ПАТ «СК «Українська страхова група» вважає, що сума гонорару адвоката в розмірі 12 878 гри, є значно завищеною, безпідставною, не підтверджена жодним доказом та не може підлягати стягненню з ПАТ «СК «Українська страхова група» в повному обсязі, а додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року підлягає теж скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу Загородній С.В. - представник ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін та стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допопомгу у розмірі 4 078 грн.
Вказує, що Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої майну ОСОБА_1 була заподіяна шкода, відбулась 25 лютого 2019 року в м. Києві на перехресті вул. Ділової та вул. Великої Васильківської, тобто в Голосіївському районі міста Києва, а у відповідності до ч.6 ст.28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Враховуючи вищевикладене вважає, що суд першої інстанції дійшов законного і обгрунтованого висновку про підсудність даної справи Голосіївському районному суду міста Києва.
Крім того, зазначає, що відповідач не забезпечив належної оцінки розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_1 внаслідок ДТП, тому стягненню підлягала шкода в розмірі, визначеному позивачем самостійно із залученням оцінювача Куліш О.В. , а підстави для призначення судової автотоварознавчої експертизи у справі № 752/13767/20 відсутні.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «СК «УСГ» зазначаючи про те, що судом першої інстанції під час розгляду справи №7521/13767/20 нібито «не було вірно та в повній мірі застосовано Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не наводить в чому саме Голосіївський районний суд міста Києва невірно чи не в повній мірі застосував ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Адже, і позивачка в своєму позові, і суд першої інстанції в рішенні від 28 квітня 2021 року саме цією нормою обгрунтовують необхідність задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене вище щодо беззаперечних доказів неналежного виконання зобов'язань з боку ПАТ «СК «УСГ», твердження відповідача щодо неправильності розрахунку пені і інфляційних втрат позивача через нібито повне виконання обов'язків перед ОСОБА_1 03 березня 2020 року також не заслуговують на увагу.
Витрати ОСОБА_1 за надану адвокатом Загороднім С. В. правничу допомогу під час підготовки і подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №752/13767/20 склали 4 000 гривень, а поштові витрати 78 гривень, що підтверджується звітом про обсяги і зміст правової допомоги, наданої адвокатом Загороднім ОСОБА_1 за період від 22 серпня 2022 року до 01 вересня 2022 року та фіскальними чеками, які додані до цього відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, вважав, що на них поширюється дія частини другої ст.625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 6-927цс16).
Тому, відповідно до розрахунку, наданого позивачем сума 3 % річних за період від 17 серпня 2019 року до 14 липня 2020 року становить 1 655 грн 82 коп., та інфляційних збитків за період від вересня 2019 року до червня 2020 року - 1 989 грн 97 коп. і зазначений розрахунок проведений відповідно до вимог Закону.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано Договір від 13.07.2020 року про надання правової допомоги, прибутковий касовий ордер №19/04/21, виписка з банківського рахунку, Звіт про обсяги і зміст правової допомоги. Зазначені письмові докази містять детальний опис наданих адвокатом послуг, витраченого часу на надання правничої допомоги, а також, що такі послуги були прийняті замовником і виконані виконавцем.
Вказував, що надані послуги пов'язані з розглядом даної справи і їх вартість є співмірною з витраченим часом. Також, при ухваленні судом рішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу не вирішувалось судом, однак про наявність таких витрат було заявлено представником позивача у спосіб, передбачений законом.
Ухвалене судом рішення, а також додаткове рішення зазначеним вимогам відповідають.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що 25.02.2019 року в м.Києві на перехресті вулиць Ділової та Великої Васильківської сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «RENAULT KANGOO» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «FIAT DOBLO» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_3 , власником якого є позивач ОСОБА_1 .
Згідно з постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 24.06.2019 року у справі №752/8128/19 ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений транспортний засіб «FIAT DOBLO» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).
За ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.
В силу ст.5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «RENAULT KANGOO» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) була застрахована ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» - надалі ПрАТ «СК «УСГ» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АМ/1318816.
За ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як встановлено судом, 05 березня 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до відповідача ПАТ «СК «УСГ» з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди.
13.03.2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до відповідача ПАТ «СК «УСГ» з заявою про виплату страхового відшкодування.
За ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
В силу положень ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі ст.34 Закону Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Встановлено, що 15 серпня 2019 року, відповідачем було перераховано позивачу, за вирахуванням франшизи у 2000 гривень, страхове відшкодування у розмірі 31 892 грн. 98 коп. Зазначену суму страхового відшкодування відповідачем було встановлено на підставі Ремонтної калькуляції № НОМЕР_3 від 15 липня 2020 року, відповідно до якої вартість ремонту транспортного засобу була визначена у сумі 83 089,01 гривень.
При визначенні розміру страхового відшкодування Страхова компанія керувалась положеннями ст.29 Закону та виплатила суму страхового відшкодування на підставі визначеної вартості ремонтних робіт по відновленню пошкодженого транспортного засобу за вирахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Проте, автомобіль «FIAT DOBLO» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) є фізично знищеним внаслідок пошкодження його в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, що не заперечується представником СК «Українська страхова група» в листі від 03.03.2020 року №03/1566.
Відповідно до Звіту №2054 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 25.02.2019 року, складеного ТОВ «СЗУ Україна» на заломлення СК «УСГ». вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу становить 57 680 грн, а вартість відновлювального ремонту становить 96 654 грн 21 коп.
На замовлення ОСОБА_1 ВГО «Союз експертів України» складено рецензію на Звіт №2054 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «FIAT DOBLO» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), відповідно до якої зазначений звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний.
З огляду на викладене, при оцінці розміру завданої позивачу матеріальної шкоди, суд прийняв до уваги Звіт про оцінку колісного транспортного засобу №03-18/04 від 18.04.2020 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 99 809 грн 71 коп., а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику в результаті аварійних пошкоджень автомобіля «FIAT DOBLO» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) становить 96 622 грн 13 коп.
Таким чином, з врахуванням розміру завданих позивачу збитків, сплаченого страхового відшкодування, франшизи з боку відповідача не було сплачено страхове відшкодування в сумі 58 915 грн 27 гривень.
За ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-праової відповідальності власників наземних транспортних засобів Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Так як Страхова компанія не виконала у належний строк та в належному розмірі своїх зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування, то відповідач повинен сплатити позивачу пеню за прострочення виплати страхового відшкодування.
Звертаючись до суду, позивачка просила стягнути пеню в розмірі 13 878 грн 75 коп. за період від 17.08.2019 року до 18.05.2020 року.
Проведений позивачем розрахунок відповідає вимогам Закону України «Про цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів».
Статтею 625 ЦК України встановлюється відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, які існували між сторонами до ухвалення рішення суду.
Як зазначалось судом вище, правовідносини між сторонами у даному спорі виникли з приводу відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі договору, укладеного між ПАТ «СК «УСГ» та власником автомобіля «RENAULT KANGOO» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).
Як вірно зазначено судом, в даному випадку потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.
Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої ст.625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 6-927цс16.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем сума 3 % річних за період від 17 серпня 2019 року до 14 липня 2020 року становить 1 655 грн 82 коп., та інфляційних збитків за період від вереня 2019 року до червня 2020 року - 1 989 грн 97 коп. Зазначений розрахунок проведений відповідно до вимог Закону.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вважав позов обґрунтованим і обставини, викладені в позовній заяві, такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, та були доведеними, а тому позов підлягав до задоволення в повному обсязі.
Щодо ухваленого додаткового рішення, яке також оскаржується ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» в апеляційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати, суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.
Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат враховується:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано Договір від 13.07.2020 року про надання правової допомоги, прибутковий касовий ордер №19/04/21, виписка з банківського рахунку, Звіт про обсяги і зміст правової допомоги.
Зазначені письмові докази містять детальний опис наданих адвокатом послуг, витраченого часу на надання правничої допомоги, а також що такі послуги були прийняті замовником і виконані виконавцем.
Надані послуги є пов'язаними з розглядом даної справи і їх вартість є співмірною з витраченим часом.
При ухваленні судом рішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу не вирішувалось судом, однак про наявність таких витрат було заявлено представником позивача у спосіб, передбачений законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи №910/12876/19.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 28 квітня 2021 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м.Києва Київської області від 09 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: