справа №940/646/21 головуючий у І інстанції: Мандзюк С.В.
провадження 22-ц/824/6618/2022 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
05 грудня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І. (суддя-доповідач), Сушко Л.П., Суханова Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Тетіївське професійно-технічне училище» про стягнення недоплачених коштів,-
В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 01 жовтня 1993 року позивачку прийнято на посаду майстра виробничого навчання в Тетіївське професійно-технічне училище № 8 Київської області, яке в подальшому перейменоване в Державний навчальний заклад «Тетіївське професійно-технічне училище».
Вказувала, що керівництво державного навчального закладу «Тетіївське професійно-технічне училище» систематично порушує її права, а саме з 2011 року по 2014 рік при нарахуванні 50% посадового окладу за сумісництво обов'язків тимчасово відсутнього працівника, доплат за престижність та вислугу років їй не було враховано доплату за педагогічне звання 2 категорії у розмірі 10%, оскільки був неправильно обчислений розмір посадового окладу.
Починаючи з 2012 року по теперішній час їй неправильно нараховано матеріальну допомогу на оздоровлення, оскільки, при визначенні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення не враховано педагогічне звання «майстер виробничого навчання» 2 категорії, а з 2018 року - «майстер виробничого навчання» 1 категорії. З грудня 2013 року по червень 2017 року їй неправильно нараховано 50% посадового окладу, на який не нараховувалися надбавки за престижність та вислугу років.
З 2011 року по теперішній час їй невірно нарахована доплата за навчальний кабінет.
З вересня 2019 року по теперішній час їй неправильно визначений розмір посадового окладу, а відтак неправильно нараховано і надбавку за престижність та вислугу років.
Просила зобов'язати Державний навчальний заклад «Тетіївське професійно-технічне училище» нарахувати та виплатити їй недоплачені грошові кошти з урахуванням індексації за 2011-2021 роки в сумі 59073,28 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 09 листопада 2021 року позов задоволено частково, стягнено із відповідача заборгованість в розмірі 2 759.17 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Вважає, що місцевий суд невірно з'ясував обставини справи та зазначає підстави для задоволення позовних вимог, визначені нею в позовній заяві.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем заробітна плата позивачці нараховувалась та виплачувалась у відповідності до вимог чинного законодавства і, відповідно нарахування та виплата надбавок і доплат, у даному випадку, здійснювалося у порядку та у спосіб визначений законом.
Колегія суддів погоджується із такими висновками з огляду на наступне.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі наказу № 39-к від 28.09.1993 року Тетіївського професійно-технічного училища № 8 позивачку ОСОБА_1 01.10.1993 року прийнято на посаду майстра виробничого навчання, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 . (а.с. 8-9, 13).
Із записів трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до Закону УРСР «Про освіту», введеного в дію Верховною Радою УРСР 04.06.1991 року, Тетіївське професійно-технічне училище № 8 Київської області перейменовано на професійно-технічне училище № 8 м. Тетієва.
На підставі наказу МОН України від 26.05.2009 року № 440 професійно-технічне училище № 8 м. Тетієва перейменовано в Державний навчальний заклад «Тетіївське професійно-технічне училище».
Із копій Витягів із наказів по Державному навчальному закладі «Тетіївське ПТУ» за період з 2011 року по 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 в зазначені роки була призначена тимчасово виконувати обов'язки майстра виробничого навчання з оплатою праці в розмірі 50% посадового окладу в групах, де тимчасово відсутні майстри виробничого навчання, та з 01.09.2016 року з оплатою праці в розмірі 30% посадового окладу в групах, де тимчасово відсутні майстри виробничого навчання. (а.с. 35-43).
При цьому, починаючи із 2013 року згідно вищезазначених наказів (пункт 6 наказу №84-В від 30.08.2013 р., пункт 7 наказу №77-В від 01.09.2014 р., пункт 7 наказу №68-В від 01.09.2015 р., п. 7 наказу №66-В від 01.09.2016 р., пункт 5 наказу №45-В від 31.08.2017 р., пункт 5 наказу №55-В від 31.08.2018 р., пункт 5 наказу №48-В від 30.08.2019 р.) встановлено, що доплату ОСОБА_1 здійснювати згідно щомісячних довідок на зарплату з врахуванням фактично виконаних робіт відповідно до планів кабінетів, атестації кабінетів, наявності та ведення паспортів комплексно-методичного забезпечення. (а.с. 37-43).
Згідно довідок, виданих ОСОБА_1 державним навчальним закладом «Тетіївське професійно-технічне училище» про суми нарахованої та виплаченої заробітної плати за період з 01.09.2011 по 31.03.2021 року, у графі нарахування зазначено усі складові її заробітної плати, що включають оклад майстра, надбавку за звання, за престижність, вислугу років, за години, класного керівника, зав. кабінетом, за заміну, доплату 50 % (за суміщення) за 2011-2016 роки, доплату 30% (за суміщення) за 2017 рік, оздоровчі, індексацію, премії, премії до дня вчителя тощо. (а.с. 14-24).
Із копій Витягів із наказів по ДНЗ «Тетіївське ПТУ» за період з 2011 року по 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 призначалась тимчасово виконувати обов'язки майстрів виробничого навчання з оплатою праці в розмірі 50% посадового окладу в групах, де тимчасово відсутні майстри виробничого навчання, та з 01.09.2016 року з оплатою праці в розмірі 30% посадового окладу в групах, де тимчасово відсутні майстри виробничого навчання. (а.с. 35-40).
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 98 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що основна заробітна плата - цевинагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Статтею 6 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України, міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.
Пунктом 5 наказу МОН України від 26.09.2005 року № 557 регламентовано, у разі, якщо працівникам навчальних закладів, установ освіти передбачено підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) за декількома підставами, передбаченими умовами оплати праці, то абсолютний розмір кожного підвищення визначається, виходячи з розміру посадового окладу (ставки заробітної плати), без урахування іншого підвищення.
Статтею 105 КЗпП України передбачено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Правила та порядок виплати надбавки за вислугу років передбачені Порядком виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти (далі Ї Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року № 78.
Згідно з пунктом 1 Порядку, педагогічним та науковим працівникам навчальних закладів і установ освіти виплачуються надбавки за вислугу років щомісяця у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - десять відсотків, понад 10 років - двадцять відсотків, понад 20 років - тридцять відсотків.
Місцевий суд вірно відхилив доводи позивачки щодо неврахування педагогічного звання при визначенні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки звання «майстер виробничого навчання 2 категорії» звання «майстер виробничого навчання 1 категорії» є підвищенням посадового окладу та порушень відповідачем норм чинного законодавства при визначенні розміру посадового окладу не виявлено.
Крім того, позивачкою не вірно здійснений розрахунок розміру її фактичного посадового окладу, отриманий шляхом множення розміру її базової тарифної ставки, який призодить до нарахування надбавки на надбавку.
З приводу роботи за сумісництвом, вірними є висновки суду, що додаткову роботу позивачка виконувала поряд із основною роботою, окремий трудовий договір між сторонами у справі не укладався, запис у трудовій книжці позивачки щодо виконання іншої роботи відсутній, позивачка отримувала доплату у розмірі 50% посадового окладу, ОСОБА_1 виконувала зазначену роботу саме за суміщенням посад та отримувала передбачену виплату.
Як встановлено судом із Тарифікаційних списків, наданих відповідачем, позивачці ОСОБА_1 виплачувалась надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи дійсно не містять доказів які б підтверджували заборгованість по заробітній платі перед позивачкою на момент розгляду справи або ж затримки виплати нарахованої заробітної плати.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалені судові рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «05» грудня 2022 року.
О.І. Сліпченко
Є.М. Суханова
Л.П. Сушко