Апеляційне провадження
№33/824/3165/2022
29 листопада 2022 року місто Київ
справа № 755/3501/22
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
за участю:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника-адвоката Александрова Дмитра Олександровича,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496,20 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, а провадження по справі закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що поліція зупинила його без жодної законної підстави.
Вказував, що підстав та причин складати протокол не було, оскільки поліцейськими не було зазначено, які ознаки наркотичного сп'яніння були у нього виявлені.
Зазначав, що поліцейські від керування автомобілем його не відсторонили, автомобіль не забрали, керування іншій особи не передавали, йому керувати не забороняли.
Також ОСОБА_1 просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2022 року.
Посилався на те, що 02 червня 2022 року суддя Дніпровського районного суду міста Києва виніс постанову відносно нього, якою визнав його винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказував, що він подав апеляційну скаргу, однак 16 липня 2022 року його знайомий адвокат повідомив, що під час перевірки дати та часу судового засідання на офіційному сайті Київського апеляційного суду він дізнався, що 04 липня 2022 року апеляційна скарга повернута без розгляду.
Зазначав, що він знову подав апеляційну скаргу на постанову від 02 червня 2022 року, однак постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року його апеляційну скаргу було повернуто, оскільки він не порушив питання про поновлення строку на оскарження постанови.
Посилався на те, що суд не звернув увагу, що він в апеляційній скарзі в прохальній частині просив суд в першому пункті поновити йому строк на апеляційне оскарження, а відтак підстав повертати йому апеляційну скаргу у суду не було.
У судовому засіданні апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Александров Д.О. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити з вищевказаних підстав.
Прокурор Київської міської прокуратури в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
А відтак, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглядати справу за відсутності прокурора Київської міської прокуратури.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 02 червня 2022 року, а 07 червня 2022 року захисник-адвокат ОСОБА_1 - Александров Д.О. ознайомився з матеріалами справи в суді першої інстанції.
09 червня 2022 року була подана апеляційна скарга, однак постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року вказана апеляційна скарга була повернута апелянту, оскільки вона не була підписана особою, яка її подала.
25 липня 2022 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу, яка постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року повернута апелянту, оскільки останній в апеляційній скарзі не порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
28 вересня 2022 року ОСОБА_1 втретє подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на вищевикладене просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2022 року.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно з п.2 Інструкції №1452/735 та п.2 Порядку №1103 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.4 вказаної Інструкції ззнаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ№279218, 22 січня 2022 року о 04.15 год. в місті Києві по бульвару Перова, 19, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mercedes-Benz Vito 109», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, сповільнення рухів ходи та мови, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 22 січня 2022 року серії ААБ№279218;
відеозаписом з камери №470315.
З відео з камери №470315 вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, на що останній відмовився (відео час 04:04:15).
Також поліцейськими було роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відмова водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Оскільки, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, тому відсутні підстави вважати, що працівниками поліції порушено ст.266 КУпАП.
З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.
Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, що відповідають Інструкції, які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, в зв'язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога.
Відтак, ОСОБА_1 була забезпечена можливість для проходження ним в установленому порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, проте, він не вчинив дій, спрямованих на проходження такого огляду.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що поліція зупинила ОСОБА_1 без жодної законної підстави та що поліцейські від керування автомобілем його не відсторонили, йому керувати не забороняли, спростовуються відеозаписом з камери №470315, з якої вбачається, що поліцейський пояснив ОСОБА_1 , що його зупинили за не пристебнутий ремінь безпеки (відео час 04:59:31) та поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування автомобілем (відео час 04:55:44).
Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Поновити ОСОБА_1 у строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.