Справа № 510/1460/22
Провадження № 510/1102/22
01.11.2022 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - Бошков І.Д.,
за участю: секретаря - Березенко С.П.,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
Відповідач ОСОБА_2 , просила розглянути справу у її відсутності, не заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що надала письмову заяву.
Представник позивача ОСОБА_3 на задоволенні позовних вимог наполягав, просив розглянути справу без його участі та участі позивача, про що надав відповідну заяву.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч.4ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копії паспортів сторін та їх і/н; копія я свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 ; копія свідоцтва про одруження між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; копія рішення виконавчого комітету Ренійської міської ради депутатів трудящих від 27.04.1972р. № 100№; копія акту відведення земельної ділянки від 06.05.1972р.; копія договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для індивідуального жилого будинку від 17.05.1972р.; копія рішення народного суду Ренійського району від 17.11.1981р.; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 ; копія довідки КП «Ренійське БТІ» від 07.09.2022р.; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості нерухомого майна; копія акту опитування особи за її згодою - ОСОБА_7 від 05.09.2022р.; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості нерухомого майна; копія акту опитування особи за її згодою - ОСОБА_8 від 05.09.2022р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія довідки про реєстрацію місця проживання особи - ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_9 ; копія рішення Ренійського районного суду про розірвання шлюбу від 30.03.2022р.; копія постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.09.2022р.; копія інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) стосовно ОСОБА_4 від 03.10.2022р.; копія інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину стосовно ОСОБА_5 від 03.10.2022р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . На підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для індивідуального жилого будинку від 17.05.1972р. ОСОБА_4 та її чоловікові ОСОБА_5 належав житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Згідно рішення нарсуду Ренійського району від 17.11.1981р. за ОСОБА_4 визнано право особистої власності на зазначений будинок. Таким чином, після її смерті відкрилась спадщина на вищевказаний будинок.
На випадок смерті ОСОБА_4 не розпорядилась належним їй майном, заповіт не склала. Тому, спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги після її смерті були її діти: сторони по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її чоловік (батько позивача) ОСОБА_5 . У встановлений законодавством строк ніхто із спадкоємців не звернувся до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини. Однак, її син ОСОБА_10 та чоловік ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем, тобто, фактично вступили у володіння та управління спадковим майном. Відповідач ОСОБА_2 після смерті матері не вчинила жодних дій щодо прийняття спадщини. Тобто, позивач та його батько ОСОБА_5 прийняли спадщину в порядку п.1ч.1ст.549 ЦК України 1963 р. у вигляд житлового будинку по Ѕ частині кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_5 . За життя йому належала Ѕ частина житлового будинку із надвірними спорудами АДРЕСА_1 , яку фактично прийняв після смерті дружини.
Після його смерті відкрилась спадщина на зазначене майно. На випадок смерті ОСОБА_5 не розпорядився належним йому майном, заповіт не залишив. Тому, спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги є сторони по справі: син - позивач ОСОБА_1 та донька - відповідач ОСОБА_2 . У встановлений законодавством 6-ти місячний строк, вони не звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Однак, позивач прийняв спадщину з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На момент відкриття спадщини, позивач проживав разом із спадкодавцем, про що свідчить акти опитування осіб від 05.09.2022р. Таким чином, прийняв спадщину та не заявив про відмову від неї. Відповідач на спадщину не претендує та не заперечує щоб позивач оформив її на своє ім'я.
Враховуючі ці обставини, позивач пізніше звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак їй в цьому було відмовлено та державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, посилаючись на те, що на спадкове майно відсутні правовстановлюючі документи. Після смерті ОСОБА_5 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець. Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлого батька і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на неї не претендують.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ч. 1 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. ОСОБА_4 померла 1997р. (тобто до набрання чинності ЦК України 2003р.), а батько позивача - ОСОБА_5 та позивач фактично прийняв спадщину після її смерті, данні цивільні відносини регулюються положеннями ЦК Української РСР 1963р.
Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР 1963р. спадкування здійснюється за законом та за заповітом. Спадкування за законом має місто, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Як передбачено ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР 1963р. при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, інший з подружжя та батьки померлого.
Згідно вимог ст. 548 ЦК Української РСР 1963р. для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини. За п. 1, 2 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він: фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач та його батько ОСОБА_5 були спадкоємцями за законом після смерті матері ОСОБА_4 . Вони у передбачений законом строк не подали нотаріусу заяву про прийняття спадщини, проте на момент смерті матері мешкали разом із нею, вступили в управління та володіння спадковим майном, що належала померлій матері. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця.
Таким чином, позивач та його батько ОСОБА_11 прийняли спадщину в порядку п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р. після смерті матері, однак, вони не встигли юридично її оформити.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_5 . Спадкові відносини після його смерті регулюються положеннями ЦК України 2003р.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України 2003р. спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, сторони по справі є спадкоємцями за законом. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. Після смерті ОСОБА_5 позивач прийняв спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, як спадкоємець першої черги. Відповідач ніяких дій щодо прийняття спадщини не вчинила, не заперечує проти того, щоб вказане майно оформив позивач на своє ім'я.
Таким чином, позивач прийняв спадщину після смерті батька в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на нерухоме майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81,258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 531, 548, 549 ЦК Української РСР 1963р., ст. ст. 15, 328, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков