Провадження № 33/803/1665/22 Справа № 203/3895/22 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
13 грудня 2022 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши клопотання захисника Нестеренка Миколи Миколайовича, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 28.10.2022 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -
Постановою судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 28.10.2022 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн.
17 листопада 2022 року захисником подана апеляційна скарга, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання заявник вказує на те, що справу було розглянуто судом без його участі та самого ОСОБА_1 , а про існування оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 дізнався 14.11.2022, коли перебував у м. Дніпро у справах та звернувся до суду, отримавши копію відповідної постанови суду. При цьому сам захисник вказує, що про судовий розгляд справи 28 жовтня 2022 року йому стало відомо- 27 жовтня 2022 року із списку справ, призначених до розгляду Кіровським районним судом міста Дніпропетровська, тому він подав до суду клопотання про зміну підсудності розгляду справи. Разом з цим зазначає, що через відсутність зв'язку з ОСОБА_1 він не міг з'ясувати його позицію по справі та бажання приймати участь у судовому розгляді. Вважає, що обізнаність захисника про дату та час судового розгляду не є тотожною з обізнаністю про це самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.Отже заявник вважає, що строк на подачу апеляційної скарги на рішення місцевого суду пропущено з поважних причин та просить його поновити.
Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні доводи щодо поважності причин пропуску захисником строку на оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Безсторонність суду передбачає як його суб'єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об'єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").
Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючі всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Як убачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисник Нестеренко М.М., хоча і не були особисто присутніми у судовому засіданні під час розгляду даної справи, але були обізнані про те, що справа повинна розглядатися Кіровським районним судом міста Дніпропетровська 28 жовтня 2022 року, про що свідчить зміст поданої захисником апеляційної скарги та його клопотання до місцевого суду про зміну підсудності розгляду справи від 27.10.2022 (а.с.8). При цьому будь-яких заяв чи клопотань про неможливість брати участь у судовому засіданні 28 жовтня 2022 року та про відкладення розгляду справи сторона захисту не подавала. Тому суд, приймаючи рішення у справі, обґрунтовано зазначив мотиви, за яких він дійшов переконання про можливість розгляду справа за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.
Натомість, як зазначає сам апелянт, ані він, ані його підзахисний ОСОБА_1 після 28 жовтня 2022 року не проявили зацікавленості у результатах судового розгляду справи. При цьому ОСОБА_1 звернувся до суду за отриманням копії судового рішення лише 14 листопада 2022 року (а.с.14), перебуваючи у м. Дніпро у відрядженні, тобто після сплину- 07 листопада 2022 року строку на апеляційне оскарження.
Таким чином вказані обставини свідчать про те, що захисник безумовно був обізнаний про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, а отже мав можливість своєчасно з'явитися до суду для розгляду справи і захисту інтересів ОСОБА_1 , отримати копію судового рішення та подати апеляційну скаргу, але не скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк. При цьому аргументи заявника та його посилання на подане до суду клопотанні про зміну підсудності розгляду справи, не є причиною, за якою місцевий суд не може розглянути справу по суті, та не може вважатися перепоною для належного виконання захисником своїх професійних обов'язків по захисту прав та інтересів підзахисного, а також для своєчасного подання апеляційної скарги.
З огляду на викладене не можна погодитися з наведеними у клопотанні захисника Нестеренка М.М.доводами щодо поважності причин пропуску ним строків на апеляційне оскарження постанови судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 28.10.2022 року та апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки заявник, маючи можливість своєчасно дізнатися про результати прийнятого судом рішення, своєчасно отримати копії постанови суду та скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк , не скористався наданим йому законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними.
Інших причин, які унеможливили своєчасно подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у клопотанні не наведено.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання захисника Нестеренка М.М.про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 28.10.2022 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,-
Відмовити захиснику Нестеренку Миколі Миколайовичуу задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 28.10.2022 року щодо ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130КУпАП.
Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО