Провадження № 23-з/803/310/22 Справа № 197/990/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Коваленко В. Д.
07 грудня 2022 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Коваленко В.Д., розглянувши подання Широківського районного суду Дніпропетровської області про направлення до іншого суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, справа № 197/990/22, провадження № 3/197/663/22, -
ВстановиВ:
06 грудня 2022 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло подання Широківського районного суду Дніпропетровської області щодо вирішення питання про направлення справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП для розгляду до іншого суду.
Подання обґрунтовується тим, штатна чисельність суддів Широківського районного суду Дніпропетровської області становить 3 одиниці, з яких одна посада судді є вакантною, суддя Леонідова О.В. перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, тривалістю 65 календарних днів: з 20.06.2022 року по 23.08.2022 року, або до іншої, більш пізньої дати на час продовження строку дії воєнного стану в Україні чи на період оголошеного карантину, а суддя Шевченко О.В. перебуває у відпустці без збереження заробітної плати з 21.11.2022 року по 31.12.2022 року на період оголошеного карантину, або до більш пізньої дати на час оголошеного воєнного стану, що з огляду на вимоги п. 2.3.3 Положення про АСДС виключає можливість проведення автоматичного розподілу судових справ на вказаних суддів.
Дослідивши зміст подання та матеріали справи, вважаю необхідним подання залишити без задоволення з огляду на наступне.
Як вбачається з подання, на теперішній час в Широківському районному суді Дніпропетровської області неможливо утворити склад суду для розгляду вищевказаної справи, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Відповідно до ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Нормами КУпАП не передбачено вирішення судом питання про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення з одного суду до іншого, втім і заборони на застосування за аналогією іншого закону в процесуальних питаннях, що не врегульовані КУпАП, цей Кодекс не містить.
Для вирішення таких процесуальних питань можливо застосувати аналогічні процедури з кодексу, що вирішує процесуальні питання щодо кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Крім того, уряд України у справі «Надточій проти України» № 7460/03 від 15 травня 2008 року визнав, що КУпАП має карний кримінально-правовий характер (п. 21 рішення Європейського суду з прав людини у вказаній справі), а тому процесуальні норми КУпАП кореспондуються з процесуальними нормами КПК України.
З огляду на викладене, враховуючи, що КУпАП не врегульовує питання передання справи на розгляд іншого суду, а діючим КПК України передбачено дії, які необхідно здійснити у разі неможливості утворити склад суду для розгляду справи, вважаю можливим застосувати принцип аналогії для вирішення процесуального питання, пов'язаного з передачею матеріалів справи про адміністративне правопорушення до іншого суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 статті 34 КПК України визначено виключний перелік підстав для направлення кримінального провадження на розгляд до іншого суду.
Разом з цим, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціювання судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно ч. 3 ст. 19 вказаного Закону, місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
В свою чергу, відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги, а за змістом ст. 57 цього Закону судді присягають Українському народові, окрім іншого, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді.
Судові справи підлягають автоматизованому розподілу між суддями, які мають на момент автоматизованого розподілу судових справ повноваження для здійснення процесуальних дій.
Згідно з п. 2.3.27 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у разі одночасного перебування всіх суддів у відрядженнях, відпустках, їх тимчасової непрацездатності та в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ, автоматизований розподіл судових справ здійснюється автоматизованою системою у робочий день, наступний за днем, коли відпали відповідні обставини.
Пунктом 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду встановлено, що винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи.
Разом з цим, цією нормою передбачено, що у випадку тимчасової непрацездатності, відрядження, відпустки тощо головуючого судді на строк, що не призводить до порушення строків вирішення справи, повторний автоматизований розподіл не проводиться.
З огляду на викладене, вважаю, що перебування судді у відпустці, в розумінні ст. 34 КПК України, не є підставою для направлення кримінального провадження до іншого суду.
Під час розгляду подання Широківського районного суду Дніпропетровської області в апеляційному суді не встановлені виняткові випадки, з яких провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності розгляду необхідно передати на розгляд до іншого суду, а вказане подання не містить передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для передачі цього провадження до іншого суду, оскільки неможливість проведення автоматизованого розподілу справи між суддями в даному випадку є недоліком в організації роботи суду, а не підставою для передачі справи до іншого суду.
При цьому, подання не містить і відомостей про те, що Широківський районний суд Дніпропетровської області з об'єктивних причин в умовах воєнного стану не може здійснювати розгляд кримінальних проваджень, з огляду на те, що судді цього суду фактично (за виключенням знаходження їх у відпустці) здійснюють свої повноваження.
Вказані у поданні підстави для передачі справи до іншого суду є штучно створеними перешкодами для доступу громадян до правосуддя та для зупинення роботи суду за відсутності об'єктивних на те причин.
З огляду на вказані обставини, підстави для направлення до іншого суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - відсутні.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 8, ч. 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 7, 8 КУпАП, ст. 34 КПК України, ст. 276 КУпАП України, суддя, -
Подання Широківського районного суду Дніпропетровської області, - залишити без задоволення.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, справа № 197/990/22, провадження № 3/197/663/22 повернути до Широківського районного суду Дніпропетровської області для розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду В.Д. Коваленко