Провадження № 22-ц/803/6362/22 Справа № 215/3885/21 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
13 грудня 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 215/3885/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Держава Україна, в особі Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2022 року, яке ухвалено суддею Квятковським Я.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 серпня 2022 року, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, в особі Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року у справі №215/1960/19.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.03.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради із заявою вх. С-223, яка не була розглянута відповідно до управлінської функції в розумінні п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАСУ і ст. 3, 19 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 28, 49 Конституції України, ЗУ «Про звернення громадян».
За захистом своїх прав позивач звернувся до суду та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року у справі №215/1960/19 визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виразилась у нерозгляді його скарги від 14.03.2019 за вх. №С-223 у встановлений законом строк.
Протиправною бездіяльністю відповідача, здоров'ю позивача спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити його порушені права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Незаконна бездіяльність відповідача завдала йому моральної шкоди, що проявилось в переживаннях, пов'язаних з невиконанням рішення суду у передбачені законодавством строки.
Просив суд: стягнути 1 044 200,00 грн. за рахунок державного та місцевого бюджету у рівних частинах на його користь, у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Держави України, в особі Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2021 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції в повній мірі не було проведено аналізу заявлених ним позовних вимог. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення суду від 05 липня 2019 року у справі №215/1960/19, яким встановлена протиправна бездіяльність відповідача, є неналежним доказом у справі, адже цим рішенням встановлено порушення правового режиму розгляду його заяви. Позивач зауважує на тому, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, він зазнає моральні втрати, які призвели до позбавлення його можливості реалізувати свої звички і бажання, які б він міг реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв, звернень, скарг та судового позову щоб добитися належного розгляду його звернення та виконання рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач Виконавчий комітет Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивачем ОСОБА_1 надано письмові пояснення щодо його апеляційної скарги.
Крім того, позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про постановлення судом письмової ухвали наступного тексту: «рішенням від 05.07.2019 року Дніпровського окружного адміністративного суду у справі №215/1960/19 доведена протиправна бездіяльність, яка не усунута у зв'язку з відмовою вирішувати питання місцевого значення в межах ст. 140, 144 Конституції України у сфері управління, у тому числі і до делегованих повноважень», яке не підлягає задоволенню, оскільки предметом позовної заяви ОСОБА_1 , в межах даної цивільної справи, є стягнення на його користь моральної шкоди, завданою бездіяльністю Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виразилась у нерозгляді його заяви від 14.03.2019 за вх. С-223, що встановлена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року у справі №215/1960/19, й оцінку цим обставинам суд зобов'язаний надати під час ухвалення рішення по суті (стаття 264 ЦПК України», а не шляхом постановлення ухвали суду.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Солода В.М. зі скаргою від 14.03.2019 про реагування у сфері виборчого права ОСОБА_1 (а.с. 3 зворот), однак відповіді не отримав.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М., визнано протиправною бездіяльність голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 14.03.2019 року за вх. С-223 у встановлений законом строк, зобов'язано голову Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. розглянути скаргу позивача від 14.03.2019 року та надати обґрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства України, в іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с.4-8).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 , як на підставу для його задоволення посилається на неналежний розгляд звернення, який полягає у не винесенні за його результатами рішення, постанови, тобто правових актів відповідача у розумінні п. 18, 19 ч.1 ст.4 КАСУ, внаслідок чого йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у спричиненні йому негативних емоцій та психічних переживань. Протиправною бездіяльністю відповідача Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради щодо нього, він зазнав моральних втрат, які позбавили його реалізації звичок і бажань, оскільки йому довелось витрачати час на підготовку заяв, звернень, скарг та судового позову, відвідувати інстанції відповідача всіх рівнів, щоб добитися належного розгляду скарги від 14.03.2019 за вх. С-223. Через наявність у нього сумнівів у добровільному відновленні його законних прав відповідачем у його сім'ї виникають сварки, через що він відчуває психологічний дискомфорт, чим спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 1 044 200,00 грн. і яку просить стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для їх задоволення, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди внаслідок протиправної бездіяльності відповідача Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, а також причинно-наслідкового зв'язку між, як вважає позивач, завданою йому моральною шкодою, та допущеною з боку відповідача Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради бездіяльністю, яка це спричинила. Крім того, позивачем не зазначено у чому саме полягає моральна шкода, а також не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тобто, ч.1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки зaподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Разом з тим, згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілої - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Вказаний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 638/8636/17-ц.
Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у Постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М., визнано протиправною бездіяльність голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 14.03.2019 року за вх. С-223 у встановлений законом строк, зобов'язано голову Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. розглянути скаргу позивача від 14.03.2019 року та надати обґрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства України, в іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с.4-8).
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вказана обставина не може бути єдиною й безумовною підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки доведенню підлягають не лише факт порушення, але і факт завдання такими діями чи бездіяльністю моральної шкоди.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог позивача, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України, є процесуальним обов'язком позивача.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами
факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2022 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 грудня 2022 року.
Головуючий:
Судді: