справа № 208/6176/22
№ провадження 1-кс/208/1698/22
Іменем України
12 грудня 2022 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, неодруженого, на підставі ст.89 КК України раніше не судимого,-
Слідчий звернувся до суду із клопотанням погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий у своєму клопотанні посилається на те, що ОСОБА_5 може ереховуватись від органу досудового розслідування та / або суду, так як підозрюваний не має сталих соціальних зв'язків у м. Кам'янському (постійного місця роботи та проживання). Тобто підозрюваний може у будь-який момент залишити межі міста та області з метою переховування від органів досудового розслідування та суду; Незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, так як підозрюваний знайомий із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , підтримує із ними дружні стосунки, що надає йому можливість намагатись впливати на них з метою зміни їхніх показань для уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення; Вчините інше кримінальне правопорушення, так як підозрюваний вже вчиняв кримінальне правопорушення саме майнової спрямованості. При цьому підозрюваний не має постійного місця роботи та заробітку. Це вказує на те, що підозрюваний у подальшому може вчиняти інші кримінальні правопорушення майнової спрямованості, особливо враховуючи те, що підозрюваний не має інших джерел доходу. Це вказує на те, що вчинення підозрюваним злочинів майнової спрямованості є його основним джерелом доходу.
В судовому засіданні слідчий підтримав своє клопотання, посилався на обставини зазначені в клопотанні, обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.
Адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, вважала його необґрунтованим та просили обрати домашній арешт
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Слідчий суддя, вислухавши слідчого, прокурора, захисника, підозрюваного, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.10.2022 приблизно о 23.00 год. раніше знайомі між собою ОСОБА_9 та ОСОБА_5 проходили біля буд. АДРЕСА_2 . Там вони побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_10 , на спині якого знаходився рюкзак наплічний із майном. В цей момент у ОСОБА_9 та ОСОБА_5 раптово виник протиправний умисел, спрямований на відкрите, із корисливого мотиву, викрадення у ОСОБА_10 зазначеного рюкзаку із майном.
Реалізуючи свій спільний протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, керуючи корисливим мотивом та корисливою метою, перебуваючи в зазначений час в зазначеному місці, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 підійшли до потерпілого ОСОБА_10 . Продовжуючи реалізацію спільного протиправного умислу, спираючись на підтримку ОСОБА_5 , з метою придушення волі потерпілого до спротиву протиправним діям, ОСОБА_9 наніс потерпілому ОСОБА_10 один удар рукою по голові, від чого останній відчув фізичний біль, втратив рівновагу та впав на землю. Після цього ОСОБА_5 , спираючись на підтримку ОСОБА_9 , з метою придушення волі потерпілого до спротиву протиправним діям наніс потерпілому ОСОБА_10 один удар ногою по тулубу, від чого потерпілий відчув фізичний біль. Таким чином ОСОБА_9 та ОСОБА_5 застосували до потерпілого насильство, що не є небезпечним для його життя та здоров'я. Скориставшись тим, що внаслідок застосування насильства потерпілий не міг чинити опір їх спільним протиправним діям, ОСОБА_9 рукою зняв з плеча потерпілого належний останньому рюкзак наплічний чорного кольору (майнової цінності не становить), в якому знаходився планшетний ПК “Apple iPad А1395” серійний номер DMRGXNVEDFHW.
Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, отримавши реальну можливість розпоряджатись викраденим майном. Тобто ОСОБА_9 та ОСОБА_5 довели свій протиправний умисел до кінця.
Таким чином ОСОБА_5 , підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
04.10.2022 приблизно о 23.00 год. раніше знайомі між собою ОСОБА_9 та ОСОБА_5 знаходились у дворі буд. АДРЕСА_3 . Там до них підійшов ОСОБА_10 , який попросив ОСОБА_9 та ОСОБА_5 віддати раніше викрадені у нього речі. В цей момент у ОСОБА_9 та ОСОБА_5 раптово виник протиправний умисел, спрямований на відкрите, із корисливого мотиву, викрадення у ОСОБА_10 будь-якого майна, яке могло бути при ньому.
Реалізуючи свій спільний протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, керуючи корисливим мотивом та корисливою метою, перебуваючи в зазначений час в зазначеному місці, ОСОБА_9 підійшов до потерпілого ОСОБА_10 та, спираючись на підтримку ОСОБА_5 , з метою придушення волі потерпілого до спротиву протиправним діям, ОСОБА_9 наніс потерпілому ОСОБА_10 один удар рукою по голові, від чого останній відчув фізичний біль та почав тікати від них у напрямку буд. АДРЕСА_4 . Однак, перебуваючи у дворі зазначеного будинку, ОСОБА_10 перечепився та впав на землю. ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , спираючись на підтримку одне одного, з метою придушення волі потерпілого до спротиву протиправним діям, нанесли потерпілому не більше десяти ударів ногами по тулубу та голові, від чого ОСОБА_10 відчув фізичний біль. Таким чином ОСОБА_9 та ОСОБА_5 застосували до потерпілого насильство, що не є небезпечним для його життя та здоров'я. Скориставшись тим, що внаслідок застосування насильства потерпілий не міг чинити опір їх спільним протиправним діям, ОСОБА_5 рукою дістав з кишені потерпілого гаманець чорного кольору, в якому знаходились гроші у сумі 300 грн., а також мобільний телефон “Lenovo A6010” ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 вартістю 875,00 грн.
Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, отримавши реальну можливість розпоряджатись викраденим майном. Тобто ОСОБА_9 та ОСОБА_5 довели свій протиправний умисел до кінця.
Таким чином ОСОБА_5 , підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»: існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення; факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність; обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні; стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
Слідчий суддя наголошує, що стандарт «обґрунтованості підозри» не вимагає існування доказів, достатніх для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. При вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того, чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин.
Отже вказане може бути підставою для обрання запобіжного заходу.
Щодо існування ризиків слідчий суддя зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування таких ризиків: переховуватись від органу досудового розслідування та / або суду, незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, вчините інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи доводи щодо існування ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_5 зможе переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, вчините інше кримінальне правопорушення з огляду на таке.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи вимоги ч.1 та ч.2 ст.177 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя вважає, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, що забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, який є тяжким злочином відповідальність за вчинення якого передбачає покарання від семи до десяти років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суворість покарання за вчинення злочину, який інкримінуються у сукупності із обґрунтованістю повідомленої йому підозри збільшує ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Таким чином, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України є підставою для обрання запобіжного заходу.
Щодо не можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України слідчий суддя зазначає наступне.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
Відповідно до наведеної норми, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри; доведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає, що цих обставин, у сукупності із наданими документами достатньо для того, щоб обрати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В свою чергу, достатніх документів на спростування доводів, наведених слідчим та прокурором в обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, сторона захисту не надала. Так само, як і не надала документів, які мають враховуватися при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
Отже, враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що на теперішній час, обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
З огляду на ці обставини відсутні підстави для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та покладення обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Отже з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
Окрім цього, відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Так, з урахуванням того, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину та відсутність у ОСОБА_5 будь-яких доходів, суд вбачає підстави для визначення застави.
Викладене у сукупності дає підстави для задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Керуючись статтями 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Застосувати у рамках кримінального провадження №12022041160000883 від 02.11.2022 за ч.4 ст.186 КК України, до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не навчаючого, неодруженого, на підставі ст.89 КК України раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.02.2023 року, включно.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави в розмірі 198 480 гривень. У разі внесення застави на депозитний рахунок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов'язання, які він повинен буде виконувати строком до 10.02.2023 року:
- з'являтися за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1