13 грудня 2022 року
м. Київ
справа №753/7043/22
провадження №22-ц/824/12719/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року у складі судді Цимбал І.К.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку до досягнення дитиною 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у сторін народився син ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу, рішенням суду з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти, які останній сплачував щомісяця до повноліття дитини.
Вказувала, що на даний час дитині виповнилося 18 років та він навчається на першому курсі Донецького національного технічного університету. Зі своїх доходів позивач не в змозі самостійно повністю забезпечити повноцінне навчання сина та його утримання.
Зауважувала, що позивач зверталася до відповідача з питанням про виплату аліментів на дитину, яка продовжує навчання, проте останній відмовився сплачувати аліменти, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
На підставі викладеного, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 25 жовтня 2022 року позивач звернулася до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
З оскаржуваним рішенням апелянт не погоджується та вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Уважає, що судом першої інстанції надано невірну оцінку доказам, поданим відповідачем ОСОБА_2 , а саме: довідці вих. № 415-Ч від 06 вересня 2022 року про те, що він працює на посаді водія автотранспортних засобів транспортного відділу з 17 серпня 2018 року по теперішній час та довідці від 08 вересня 2022 року №БАІ00000044 про його зарплату.
Зазначає, що суд при ухваленні рішення мав керуватись вимогами частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Наголошує на тому, що їх спільний син навчається на денній формі навчання, а тому факт потреби останнього у матеріальній допомозі є безумовним. Необхідність отримання належної освіти позбавляє його можливості працевлаштуватись та заробляти кошти на власне утримання. Зазначає, що він не закінчив навчального закладу та не має потрібного обсягу професійних знань і навичок, необхідних для працевлаштування.
Вважає, що доказів, які б підтвердили неспроможність відповідача сплачувати аліменти, а саме відсутність доходів, незадовільний стан здоров'я або інші обставини, які б перешкоджали сплачувати аліменти сину, який продовжує навчання, відповідачем не надано.
Посилається на те, що вона на даний час, як тимчасово переміщена особа, взагалі не має роботи.
На думку позивача, при винесенні рішення суд першої інстанції зобов'язаний був врахувати, що вона також несе витрати на одяг, продукти харчування, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та інші.
12 листопада 2022 року на адресу Київського апеляційного суду відповідачем ОСОБА_2 надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що навчання їхнього спільного сина відбувається дистанційно, а витрати на одяг, продукти харчування та особистої гігієни, на оренду житла та відшкодування комунальних послуг несуть всі.
На даний час в сім'ї відповідача працює лише його дружина, він займається вихованням молодшої доньки, з липня 2022 року зарплату не отримує, фінансової можливості надавати допомогу сину не має.
Посилається на те, що підрозділ підприємства, де він працює, перебуває територіально в зоні бойових дій, а тому він, побоюючись за своє життя, не виходив на роботу, про що сповістив свого керівника.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих відповідачем документів, вбачається, що останній не має можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, оскільки на даний час джерело отримання доходів у відповідача відсутнє.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що з 2001 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 22 березня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки від 01 липня 2022 року ОСОБА_3 навчається в Донецькому національному технічному університеті на денній формі навчання на бюджетній основі на факультеті комп'ютерно-інформаційних технологій та автоматизації.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 проживає з матір'ю, що не заперечується відповідачем.
Згідно довідки ТОВ «Бета-Агро-інвест» від 08 вересня 2022 року ОСОБА_2 працює на посаді водія автотранспортних засобів та, починаючи з липня 2022 року, заробітну плату не отримує.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 199 CК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Указане судам також роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, яка переглядається, судом установлено, що ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_2 , на день звернення до суду не досяг 23 років, продовжує навчання, не працює. Навчання на денній формі позбавляє ОСОБА_3 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим він потребує матеріальної допомоги.
Заперечуючи проти стягнення аліментів, відповідач ОСОБА_2 послався на те, що підрозділ підприємства, де він працює, перебуває територіально в зоні бойових дій, а тому він, побоюючись за своє життя, не виходив на роботу, з липня 2022 року не отримує заробітну плату, займається вихованням молодшої доньки, фінансової можливості надавати грошову допомогу повнолітньому сину не має.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, з 17 серпня 2018 року та по теперішній час працює в ТОВ «Бета-Агро-інвест» на посаді водія автотранспортних засобів транспортного відділу.
Доводи відповідача, що він не має фінансової можливості сплачувати аліменти на сина ОСОБА_3 , оскільки з липня 2022 року не отримує заробітну плату у зв'язку з тим, що підприємство, на якому він працює, знаходиться в зоні бойових дій, не заслуговують на увагу суду, оскільки ОСОБА_2 станом на час розгляду справи перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Бета-Агро-інвест», не звільнений з роботи та має право на отримання заробітної плати. Відсутність заробітної плати, зі слів відповідача, у зв'язку з веденням бойових дій, носить тимчасовий характер та не свідчить про відсутність у ОСОБА_2 фінансової можливості допомагати синові, який продовжує навчання.
Доказів скрутного матеріального становища останнього, що унеможливлює утримання ним свого повнолітнього сина, який продовжує навчання, та потребує матеріальної допомоги, суду не надано.
Відповідачем не доведено неспроможність надавати допомогу позивачеві у розмірі 1/4 частини від його доходу, оскільки, як встановлено в ході розгляду справи, до досягнення ОСОБА_3 повноліття відповідач регулярно сплачував аліменти на його утримання згідно судового рішення.
Отже, враховуючи, що відповідач є працездатною особою, який може надавати матеріальну допомогу на утримання свого повнолітнього сина, що проживає разом з матір'ю і продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує такої допомоги, колегія суддів уважає, що аліменти у розмірі ј частини від доходу ОСОБА_2 у повній мірі відповідатимуть потребам та інтересам повнолітньої дитини.
Такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення фінансової допомоги повнолітній дитині, яка продовжує навчання.
Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Наведені порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позову.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом частин першої та шостої вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 992,40 грн, апеляційної скарги - 1 488,60 грн, а всього 2 481 грн на користь держави.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНН: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНН: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 ) на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі ј частини від його заробітку (доходу) щомісячно на період навчання дитини, починаючи з 13 липня 2022 року до закінчення навчання (30 червня 2025 року), але не пізніше досягнення ОСОБА_3 двадцятитрьохрічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги всього у розмірі 2 481 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик