Справа №755/3539/21
Провадження №33/824/3895/2022
12 грудня 2022 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого керуючим магазину ТОВ «МР КЕТ КОРПОРЕЙШН», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454грн.
Постановою судді Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу Бобовича М.М. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишено без змін.
11 листопада 2022 року ОСОБА_1 направив до Дніпровського районного суду міста Києва апеляційну скаргу на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану постанову судді скасувати та закрити провадження у справі.
Вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважаю, що у її прийнятті необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначаються відповідним процесуальним законом, зокрема у справах про адміністративні правопорушення визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.
Конституційний суд України у рішенні № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.
Положеннями ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Специфіка процесуальної діяльності при розгляді справ про адміністративне правопорушення визначає особливу процедуру оскарження рішень посадових осіб, які її здійснюють. Водночас право на оскарження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується встановленням у нормах КУпАП порядку і строків подачі (у деяких випадках і розгляду) скарг на рішення посадових осіб, в тому числі й судів.
У зв'язку з цим, главою 24 КУпАП передбачений інститут оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників провадження.
Так, ст. 294 КУпАП передбачена можливість перегляду постанови суду у справі про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку.
Разом із цим, главою 24-1 КУпАП передбачений порядок перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення в разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Отже, суд не може діяти у спосіб, не передбачений процесуальним законом, у даному випадку - здійснити перегляд судового рішення в порядку, не визначеному КУпАП.
КУпАП не встановлює заборони або обмеження в реалізації права на оскарження до суду судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, а навпаки, визначає процедуру оскарження судових рішень, яка в даному випадку була дотримана та реалізована ОСОБА_1 , шляхом подання його захисником - адвокатом Бобовичем М.М. апеляційної скарги на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року.
Постановою судді Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу Бобовича М.М. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишено без змін.
За положеннями ч. 10 ст. 294 КУпАП постанова апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Припис частини десятої статті 294 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 5-р(II)/2021 від
21.07.2021.
Враховуючи вищевикладене, постанова судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року набрала законної сили.
Апеляційний суд зазначає, що обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень по справах про адміністративні правопорушення нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачений і апеляційний суд не наділений повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили у справах про адміністративні правопорушення.
У відповідності до рішення ЄСПЛ у справі «Васильєв проти України» (заява №11370/02) від 21 червня 2007 року, повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
На даний час КУпАП надає стороні можливість оскаржити в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, що є справедливим і повністю відповідає ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції щодо права кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним.
В даній справі ОСОБА_1 скористався своїм правом на перегляд апеляційним судом постанови суду першої інстанції.
Отже, національними судами України виконано положення ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права особи на ефективний засіб юридичного захисту.
Крім того, із апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що метою перегляду постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року в апеляційному порядку є повторне слухання справи і переоцінка висновків рішення суду, яке набрало законної сили, що не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
За таких обставин апеляційний суд відмовляє у прийнятті до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
постановив:
відмовити у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Рейнарт