06 грудня 2022 року місто Київ.
Справа №357/15524/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11926/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді доповідача Желепи О.В. , суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф. , за участю секретаря судового засідання Вєтчінової О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відео конференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2022 року (у складі судді Цукурова В.П., повне судове рішення складено 19 вересня 2022 року),
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - «Позивачі») звернулись до суду з даним позовом до ПАТ «Страхова група «ТАС» (далі - «Відповідач») про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
В обґрунтування заявлених вимог Позивачі посилаються на наступні обставини.
23.09.2021 року близько 06:03 год. за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, на перехресті вулиці Волі та вулиці Світанкова, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки: «FORD TRANSIT CONNECT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на велосипедиста - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину дороги з права наліво відносно напрямку руху автомобіля.
Внаслідок даної ДТП велосипедист - ОСОБА_4 , отримав тілесні ушкодження з якими був доставлений до Білоцерківської ЦРЛ, де ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманих травм помер.
За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Київській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111330002308 матеріали про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021111330002308 триває.
В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, близьким родичам потерпілого, зокрема матері - ОСОБА_1 та дочці - ОСОБА_2 , було завдано шкоду, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок Відповідача.
За таких обставин Позивачі були вимушені звернутися до суду та просили стягнути з Відповідача на користь Позивача ОСОБА_2 11 331,09 грн. страхового відшкодування витрат на лікування потерпілого; 7 260,00 грн. страхового відшкодування витрат на поховання потерпілого; 18 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди; стягнути з Відповідача на користь Позивача - ОСОБА_1 18 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди; 205 408,91 грн. страхового відшкодування шкоди пов'язаної з втратою годувальника в межах ліміту страхової суми, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат на поховання потерпілого у сумі 7 260 грн. 00 к., відшкодування моральної шкоди у сумі 18 000 грн 00 к., а всього стягнуто 25 260 грн. 00 к.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 18 000 грн 00 к., страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника у сумі 205 408 грн 91 к., а всього стягнуто 223 408 грн 91 к. (двісті двадцять три тисячі чотириста вісім гривень 91 копійка).
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування потерпілого - відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь державного бюджету судовий збір у сумі 2 486грн 69 к.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року заяву представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвоката Лабика Р.Р. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 954,70 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 70 копійок).
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 045,30 грн. (вісімнадцять тисяч сорок п'ять гривень 30 копійок).
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_5 в інтересах ПрАТ «Страхова Група «ТАС» 14 жовтня 2022 року направив на електронну адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, яка зареєстрована канцелярією суду 17 жовтня 2022 року. Крім того, ОСОБА_5 в інтересах ПрАТ «Страхова Група «ТАС» 14 жовтня 2022 року засобами поштового зв'язку направив на адресу Київського апеляційного суду ідентичну апеляційну скаргу, яка зареєстрована канцелярією суду 24 жовтня 2022 року. В апеляційних скаргах просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Таким чином представником відповідача подано до Київського апеляційного суду дві ідентичні за змістом апеляційні скарги, одна з яких направлена на електронну адресу, а інша засобами поштового зв'язку, а тому суд розглядає їх як одну скаргу.
Апеляційна скарга містить такі доводи:
Відповідно до договору страхування був забезпечений інший транспортний засіб, ніж той , який був учасником ДТП, судом не встановлено прямий причинний зв'язок між ДТП та смертю ОСОБА_6 , суд не врахував, що не допустимим є ініціювання цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування в кримінальній справі.
Суду не було надано доказів про доходи ОСОБА_1 та яка частка заробітку покійного витрачалась на її утримання. Суд не врахував, що сума страхового відшкодування може бути стягнута одноразово , але не більше ніж за три роки, Також були порушені процесуальні норми, щодо зміни предмету та підстав позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів просив залишити її без задоволення а рішення суду без змін.
Посилався на те, що суд надав вірну оцінку тому факту, що в документах кримінального провадження містилась описка, а учасником ДТП був саме застрахований транспортний засіб, також суд надав належну оцінку висновкам експертиз проведеним в кримінальному провадженні відповідно до яких доведено прямий зв'язок між ДТП та причиною смерті потерпілого. Судом вірно визначено розмір страхового відшкодування в межах ліміту та розглянуто справу без порушення процесуальних норм.
В судовому засіданні 06 грудня 2022 року представник відповідача ОСОБА_5 доводи скарги підтримав.
Представник позивачів ОСОБА_7 , який брав участь в судовому засіданні в режимі відео конференції доводи скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді доповідача, представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом рішення таким вимогам відповідає.
Згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч.2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини (п.4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважав встановленими такі обставини.
Як убачається із матеріалів справи, Позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.05.1983 року, актовий запис №232, де в графі мати зазначено - ОСОБА_1 (а.39).
Згідно з довідкою №11-14-4070 від 17.11.2021 року, виданою Узинською міською радою ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом були зареєстровані члені сім'ї: дружина - ОСОБА_8 ; мати - ОСОБА_1 ; дочка - ОСОБА_9 ; онука - ОСОБА_10 (а.с.37, 38).
Відповідно до акту про засвідчення факту перебування на утриманні від 17.11.2021 року, Позивач ОСОБА_1 потребувала утримання, оскільки її дохід був меншим ніж необхідні витрати та перебувала на утриманні у свого сина - ОСОБА_4 , що підтверджується копією довідки від 13.08.2020 року №1594 (а.с.42, 43).
Згідно з копією довідки про доходи №3777027748886718, Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Білоцерківському об'єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію за віком в розмірі - 2 631,46 грн. (а.с.48).
Відповідно до довідки від 17.11.2021 року №29, виданої ПОП «Агрофірма Узинська», ОСОБА_4 працював на вищезазначеному підприємстві на посаді слюсар МТФ, заробітна плата (дохід) за період з липня 2021 року по жовтень 2021 рік склала - 21 337,64 грн. (а.с.44).
23.09.2021 року в місті Узин відбулась дорожньо-транспортна пригода, у якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "FORD TRANSIT CONNECT", реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок даної ДТП велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження з якими був доставлений до Білоцерківської ЦРЛ, де ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманих травм помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, актовий запис №360 (а.с.35).
За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Київській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111330002308 матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Вищевказані обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.09.2021 року, протоколом огляду місця ДТП від 23.09.2021 року, поясненнями водія ОСОБА_3 , постановою про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 27.09.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , постановою про визначення кваліфікації кримінального правопорушення від 04.10.2021 року, висновком експертного дослідження №735 від 05.10.2021 року, висновком експерта №926-735 від 19.10.2021 (а.с.14, 15, 16-24, 25, 26, 27-28, 29, 30-34).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 16.10.1992 року, актовий запис 146, Позивачу ОСОБА_2 покійний ОСОБА_4 приходився батьком (а.с.53).
16.07.2014 року Позивач ОСОБА_2 одружилась, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого Виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, актовий запис №37 (а.с.54).
Згідно з пунктом 21.1. статті 21 Закону №1961-IV, в редакції чинній на дату ДТП: «З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування».
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «FORD TRANSIT CONNECT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Відповідача відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ1145961 (чинного на дату ДТП).
В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від неї, близьким родичам потерпілого, зокрема: матері - ОСОБА_1 та дочці - ОСОБА_2 , було завдано шкоду, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок Відповідача.
Пунктом 1.3. статті 1 Закону №1961-IV, в редакції чинній на дату ДТП, визначено: «Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу».
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завданої здоров'ю особи (постанови Верховного Суду у справах: №751/8121/17 від 14 січня 2019 року; №500/2095/15-ц від 10 січня 2019 року; №757/59802/16-ц від 05 грудня 2018 року; №126/1439/17 від 01 лютого 2018 року).
Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст.1166, 1187 ЦКУ, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.
Згідно з пункту 27.4. статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV: «Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку».
Позивач, ОСОБА_2 , понесла витрати на поховання потерпілого у розмірі 7 260,00 грн., що підтверджується товарною накладною від 03.10.2021 року (а.с. 60).
Отже, загальний розмір відшкодування витрат Позивача на поховання становить 7 260,00 грн., що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Вимога Позивача ОСОБА_2 про стягнення з Відповідача на її користь 7260,00 грн. є законною та підлягає задоволенню.
Крім того, пунктом 27.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).
Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю ОСОБА_11 є: матір - ОСОБА_1 ; дружина - ОСОБА_8 ; дочка - ОСОБА_12 ; дочка - ОСОБА_13 .
На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6 000,00 грн.
З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 72 000,00 грн., виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування.
Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону, дорівнює - 18 000,00 грн. Вимоги обох Позивачів про стягнення з Відповідача на їхню користь по 18000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди є законною та підлягає задоволенню.
Суд також встановив, що ОСОБА_1 є особою, яка, за життя свого сина, була на його утриманні та мала право на утримання, оскільки досягла пенсійного віку встановленого законом у 1998 році та відносилась до непрацездатних осіб, а тому підпадає під дію пункту 2 частини 1 статті 1200 ЦКУ. Факт досягнення пенсійного віку Позивачем підтверджується статтею 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», згідно якої право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років та довідкою про розмір пенсії.
Позивач ОСОБА_1 є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв'язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті була на його утриманні. Позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача ОСОБА_1 страхового відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника у межах ліміту страхової суми, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 у сумі 205408,91 грн. є законною та підлягає задоволенню.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів встановила, що ті обставини справи, які суд вважав встанволеними є доведеними, а висновки суду про наявність правових підстав для часткового задоволення вищенаведених позовних вимог, відповідають таким обставинам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки договору страхування №АТ1145961 за яким забезпеченим є транспортний засіб "FordTransit Connect", номерний знак НОМЕР_6 , тоді як згідно витягу з ЄРДР, постанови слідчого про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження та постанови слідчого про визначення кваліфікації кримінального правопорушення, учасником ДТП є "Ford Transit Connect", номерний знак НОМЕР_1 , колегія не приймає, так як крім витягу з ЄРДР, постанови слідчого про визнання і приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження та постанови слідчого про визначення кваліфікації кримінального правопорушення, в матеріалах цивільної справи є:
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.09.2021 року з фотографіями місця ДТП та транспортного засобу, який являється учасником ДТП - згідно якого учасником ДТП є автомобіль марки "Ford Transit Connect", номерний знак НОМЕР_7
- схема дорожньо-транспортної пригоди - згідно якої учасником ДТП є автомобіль марки "Ford Transit Connect", номерний знак НОМЕР_6
- пояснення водія автомобіля марки "Ford Transit Connect" - згідно яких ОСОБА_3 вказує, що 23.09.2021 року керував автомобілем марки "Ford Transit Connect", номерний знак НОМЕР_6 . та здійснив наїзд на велосипедиста
Отже, судом першої інстанції було оцінено всі докази в їх сукупності, які вказують на те, що учасником ДТП є автомобіль марки "Ford Transit Connect" з номерним знаком НОМЕР_6 , відповідальність під час керування якого і була застрахована у відповідача за договором страхування.
Доводи про недоведеність, що смерть потерпілого була наслідком ДТП, так як надані суду докази з кримінального провадження отримані з порушенням вимог закону, колегія суддів відхиляє з огляду на таке:
Згідно ст. 55 КПК фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, є потерпілим у кримінальному провадженні. Права та обов'язки потерпілого виникають з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
Як зазначено у п. 11, 12 ч. 1 ст. 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право: знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження; застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала).
Згідно п. З ч. 1 ст. 57 КПК України потерпілий зобов'язаний не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 КПК України представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.
Нормами статті 221 КПК України регламентовано, що слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загально-доступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
Крім того у відповідності до ч. 2 даної статті під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що надання слідчим потерпілим особам для ознайомлення матеріали кримінального провадження є його згодою на їх розголошення так як їх розголошення не може зашкодити досудовому розслідуванню.
Крім цього, Відповідачем не обгрунтовано чим саме може зашкодити розголошення відомостей про причину смерті Потерпілого.
Суд першої інстанції надав належну оцінку висновкам судово-медичних експертиз проведеним в кримінальному провадженні, відповідно до яких причиною смерті ОСОБА_4 є травми отримані в дорожньо-транспортній пригоді.
Доводи апеляційної скарги про ненадання суду доказів про доходи ОСОБА_1 у зв'язку із чим неможливо встановити частку заробітку Потерпілого, яка припадала на її матір, а також доводи про безпідставність та недоведеність вимог про наявність у матері права на отримання відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, колегія не приймає з огляду на наступне:
Згідно з п.22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV (чинним на момент виникнення правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону № 1961-IV (чинним на момент виникнення правовідносин) страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Згідно з ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Відповідно статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов'язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Згадана стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження №61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті ДТП.
З паспорту Позивача, ОСОБА_14 , вбачається, що станом на дату смерті сина Позивачці було 78 років, а тому станом на дату ДТП Позивач досягла пенсійного віку встановленого законом. Тобто. Позивач є непрацездатною.
Згідно з довідкою Узинської міської ради від 17.11.2021, Потерпілий постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір'ю. Тобто Потерпілий ОСОБА_4 , проживав разом ізПозивачем. ОСОБА_1 ..
Згідно із ст. 1200 цк україни право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, Які мали на день смерті право на одержання віднього утримання.
Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від : 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, провадження № 61-33638св18; від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, провадження № 61-20355св19; від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, провадження № 61-320св20, які судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №212/1055/18-ц (провадження №61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
З матеріалів справи вбачається, те що Позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, надано суду документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого та наявність права Позивача на утримання, а саме:
- акт про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні, згідно якого ОСОБА_15 потребувала утримання та перебувала на утриманні у свого сина ОСОБА_4 ;
- довідку про розмір пенсії ОСОБА_15 , згідно якої Позивачка отримувала щомічно пенсію за віком у розмірі 2731,46 грн.;
- довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_4 , згідно якої Потерпілий працювала у ПОП "АГРОФІРМА УЗИНСЬКА" на посаді Слюсар МТФ та отримував заробітну плату у розмірі 6000,00 - 7000,00 грн. в місяць;
- довідку Білоцерківської міської лікарні №3 від 13.08.2020 №1894, згідно якої ОСОБА_4 перебував на лікуванні в Білоцерківській міській лікарні №3 з 02.08.2021 по 13.08.2021 року по догляду за матір'ю ОСОБА_15 ;
- акт обстеження житлово-побутових умов складеного КУ "Центр з надання соціальних послуг" Узинської міської ради, згідно якої Урс потребує матеріальної допомоги у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_4 ;
- лист відповідь на адвокатський запит КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Маловільшанської сільської ради" від 05.01.22, згідно якої ОСОБА_1 потребувала у 2020-2021 роках та потребує зараз постійного стороннього догляду і постійного прийому ліків
Таким чином, з матеріалів справи вбачається те, що ОСОБА_14 є непрацездатною особою, інших доходів крім пенсії не мала, хворіє та потребує постійного лікування, а тому мала право на день смерті сина на одержання від нього утримання. А також перебувала на його утриманні.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позиції, наведеною Верховним Судом в постанові від 08 вересня 2021 року у справі №577/1316/20-ц (провадження №61-7108св21) та від 13 березня 2019 року у справі №643/207/16-ц (провадження №61-33638св18).
Суд також звертає увагу на те, що наявність в особи похилого віку пенсії, яка перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, не може свідчити про те, що така особа не потребує допомоги, оскільки така особа маючи кошти не може самостійно ними розпорядитись. Утримання полягає не тільки в наданні фінансової допомоги, а й в наданні фізичної допомоги.
З матеріалів справи слідує те, що Потерпілий ОСОБА_4 утримував та мав змогу утримувати свою непрацездатну матір як фінансовою так і фізичною допомогою, оскільки його матір хворіє, є пристарілого віку не може самостійно вільно пересуватись, пагано чує а тому не могла самостійно себе утримувати.
Доводи відповідача про помилкове стягнення страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника одноразовим платежем, більш ніж за три роки є безпідставні.
Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Статтею 27 Закону № 1961-IV визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого.
Пунктом 27.1 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Пунктом 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду 'на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Відповідно до частини другої статті 1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Тобто вказана норма Закону встановлює обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-ІУ передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Вищевказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №747/522/19 (провадження №61-3640св20).
У вищевказаній постанові, Верховний Суд вказав на наступне: "Виходячи з вищезазначених норм права, колегія суддів звертає увагу, що у цих правовідносинах ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон №1961-ІУ є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон N91961-IV визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відиікодувань у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів ".
Доводи про порушення процесуальних норм та зміну предмету позову, щодо позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування витрат на поховання потерпілого у сумі 7260,00 грн. також не знайшли свого підтвердження.
Судом було встановлено, що представником позивачів в позові було допущено описку в прохальній частині і замість прохання стягнути з відповідача 7 260,00 грн. (сім тисяч двісті шістдесят гривень нуль копійок) страхового відшкодування витрат на поховання потерпілого, представником позивача було помилково вказано - 7 260,00 грн. (сім тисяч двісті шістдесят гривень нуль копійок) страхового відшкодування витрат на лікування потерпілого.
Крім цього, про наявність описки в прохальній частині вказує і описова частина позовної заяви, а саме пункт 4.2. "Відшкодування витрат на поховання", згідно якого представник ОСОБА_2 , вказує на те, що остання понесла витрати на поховання потерпілого у розмірі 7 260,00 гри., що підтверджується товарною накладною від 03.10.2021.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів просив стягнути на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомгу, що надавалась в апеляційному суді 3376 грн. 80 коп., а на користь Урс Євдокії 20 623 грн. 20 коп.
Згідно із вимогами частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Представником відповідача не було ні письмово ні усно наведено будь-яких заперечень, щодо неспівмірності таких витрат зі складністю справи, необгрунтованістю, витраченого часу на надання такої правової допомоги адвокатом позивачів, доказів та доводів з приводу цього не подавалось, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зменшення заявлених позивачами витрат на правову допомогу понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2022 року залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3376 грн. 80 коп.(три тисячіц триста сімдесят шість грн. 80 коп).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 623,20 грн. (двадцять тисяч шістсот двадцять три грн. 20 коп.).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 08.12.2022 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді В.А. Кравець
О.Ф.Мазурик