Провадження 11-кп/824/777/2022 Категорія - ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України
Єдиний унікальний номер 759/7673/20 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
23 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференцзв'язку з використанням комунікаційної платформи «EasyCon» із захисником ОСОБА_6 матеріали кримінального провадження № 12020100080001812, внесеного до ЄРДР 9 квітня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року, яким
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець уродженця села Кірове Миколаївського району Миколаївської області, громадянин України, не одружений, не працюючий, з середньою освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 серпня 2006 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі;
- вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2011 року за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187, 70 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання за:
- за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_7 призначено у виді позбавлення волі строком на 4 роки,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурорів ОСОБА_8
ОСОБА_9
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим в тому, що, будучи раніше засудженим за умисні кримінальні правопорушення, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисні кримінальні правопорушення.
Так, 8 квітня 2020 року приблизно о 16.20 год. ОСОБА_7 прибув до супермаркету «Велмарт», розташованого по вул. Чорнобильська, 16/80, в м. Києві, взявши при вході до торгівельного заходу кошик для покупок. Знаходячись в приміщенні торгівельного залу даного супермаркету та не маючи при собі достатньої суми грошових коштів, ОСОБА_7 вирішив повторно вчинити крадіжку чужого майна, яке належить ТОВ «Фудком». З метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , продовжуючи знаходитись у приміщенні торгівельного залу супермаркету «Велмарт», розташованого по вул. Чорнобильська, 16/80, в м. Києві, взяв з торгових полиць чуже майно, яке належить ТОВ «Фудком», а саме: пиво «Біле Світле Нефільтроване» ТМ «Чернігівське», об'ємом 1,5 л., вартістю 30,39 грн. (без ПДВ); цигарки «Мальборо Ред драйв», у кількості 10 пачок, запакованих в єдиний блок, вартістю 424 грн. (без ПДВ); цигарки «Капрі Бьянко суперслімс», у кількості 10 пачок, запакованих в єдиний блок, вартістю 319,20 грн. (без ПДВ), а всього майна на загальну суму 773,59 грн. (без ПДВ), поклавши його в кошик для покупок, який мав при собі. Після цього, ОСОБА_7 , проходячи по торгівельному залу та користуючись тим, що сторонні особи за його діями не спостерігали, сховав зазначені товари до власної полімерної сумки та, продовжуючи знаходитись в приміщенні торгівельного залу, взяв з торгівельних полиць інші товари незначної вартості, за які мав намір розрахуватися на касі, поклавши їх до кошика для покупок. Маючи намір повторно таємно викрасти чуже майно, яке належить ТОВ «Велмарт» та розпорядитися ним на власний розсуд, ОСОБА_7 приблизно о 16,39 год. 8 квітня 2020 року прослідував через касу, здійснивши лише оплату товарів незначної вартості, що знаходились в кошику для покупок, та, не розплатившись за сховане в пакеті чуже майно, яке належить ТОВ «Фудком», направився в бік виходу з магазину. Однак, побачивши на виході з магазину працівників охорони, ОСОБА_7 з метою уникнення відповідальності дістав з вищевказаної полімерної сумки оплачені товари, сховавши потім вказану сумку з чужим майном, яке належить ТОВ «Фудком», до однієї із зберігальних камер, маючи на меті у подальшому повернутись за ним. Тримаючи в руках оплачені товари, ОСОБА_7 направився до виходу з магазину, не виконавши таким чином всіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. Однак довести кримінальне правопорушення до кінця ОСОБА_7 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони магазину, яким видав для подальшого вилучення чуже майно, яке належить ТОВ «Фудком» та яке він намагався повторно таємно викрасти.
Крім цього, 27 квітня 2020 року приблизно о 16 год. ОСОБА_7 , знаходячись біля магазину «Гастроном», розташованого по вул. Доброхотова, 30, в м. Києві, познайомився з раніше незнайомим йому ОСОБА_10 , з яким почав спілкуватись, вживаючи разом спиртні напої. Спілкуючись з ОСОБА_10 , а також відвідуючи разом магазин з метою придбання спиртних напоїв та цигарок, ОСОБА_7 звернув увагу на належний останньому мобільний телефон «Xiaomi», а також з'ясував наявність у ОСОБА_10 грошей готівкою. Не маючи постійного місця роботи та інших джерел заробітку, а також відчуваючи потребу в грошових коштах, ОСОБА_7 вирішив повторно відкрито викрасти дане чуже майно, яке належить ОСОБА_10 . Усвідомлюючи, що на майданчику біля магазину «Гастроном», розташованого по вул. Доброхотова, 30 в м. Києві, постійно з'являлись сторонні особи, які могли перешкодити вчиненню злочину, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_10 відійти в більш зручне місце, щоб справити природні потреби, на що ОСОБА_10 погодився та разом з ОСОБА_11 прослідував за будівлю зазначеного магазину. З метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на повторне відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_7 приблизно о 18 год., схопивши ОСОБА_10 руками за одяг, силою повалив на землю, після чого, перевіривши кишені одягу останнього, відкрито викрав гроші в сумі 4000 гривень та мобільний телефон «Xiaomi» вартістю 2900 грн. з сім-картками операторів мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 50 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 15 грн., та «Водафон» вартістю 50 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 10 грн., чохлом вартістю 300 грн. та картою пам'яті Micro-SD «Transcend» 8 Gb вартістю 250 грн., а всього майна на загальну суму 7575 грн. Коли ОСОБА_10 намагався припинити злочинні дії ОСОБА_7 , то останній наніс йому удар кулаком по голові, подолавши таким чином опір потерпілого, після чого з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_10 майнову шкоду.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено без змін - у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 4 травня 2020 року,.
Цим же вироком вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити, визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, - закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що по епізоду вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, але, на переконання захисника, що стосується кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, вчиненого, начебто, ОСОБА_7 , то висновок суду є сумнівним у тому, що 27 квітня 2020 року мали місце обставини, викладені у вироку.
В апеляційній скарзі захисник наголошує на тому, що ОСОБА_7 дійсно 27 квітня 2020 року, перебуваючи по вул. Вернадського неподалік магазину «АТБ» в м. Києві приблизно у другій половині дня, познайомився з раніше наглядною йому жінкою на ім'я ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 ), яка була заплакана через сімейну сварку зі своїм чоловіком. За словами ОСОБА_7 , вони відійшли в сторону магазину «Гастороном», що по вул. Доброхотова в м. Києві, де стояли і розмовляли, та в цей час ОСОБА_13 побачила незнайомого чоловіка, який у подальшому назвався ОСОБА_15 та в якого попросила цигарку. У подальшому ОСОБА_15 запропонував пригостити їх пивом, на що вони погодилися. Зі слів ОСОБА_7 , вони з ОСОБА_15 ( ОСОБА_16 ) пішли до магазину «Гастроном» по вул. Доброхотова, 30, в м. Києві, де останній придбав цигарки, пиво, та вони вийшли на вулицю, де вживали пиво, а в подальшому ОСОБА_15 знову зайшов до магазину та знову придбав усім по пляшці пива і чіпси, після чого вони зайшли за магазин, де розпили знову пиво, після чого ОСОБА_7 покинув вищевказаних осіб.
Апелянт зазначає про те, що ОСОБА_7 заперечує факт заволодіння у ОСОБА_17 грошовими коштами в розмірі 4000 грн., його мобільним телефоном та іншими речами, заперечує факт спричинення останньому тілесних ушкоджень, а також ОСОБА_7 вказав, що ОСОБА_15 ніяких коштів при ньому з банкомату не знімав та такої суми він при ньому не бачив.
В апеляційній скарзі також вказується на те, що в судовому засіданні потерпілий у справі ОСОБА_10 вказав, що дійсно 27 квітня 2020 року о другій половині дня він познайомився з ОСОБА_7 та вирішив останнього пригостити пивом, після чого вони разом зайшли до магазину «Гастроном», розташованого по вул. Доброхотова, 30, в м. Києві, а, вийшовши, випили пиво. Після цього він знову запропонував придбати пива, для чого він підійшов до банкомату, зняв 4000 тисячі гривень, які йому скинув клієнт на картку за представлення ним інтересів в суді, та вони з ОСОБА_7 знову зайшли до магазину, де придбав пиво та чіпси, після чого вони вийшли з магазину та відійшли в сторону, де зі спливом певного часу ОСОБА_7 відібрав у нього кошти та мобільний телефон. При цьому ОСОБА_7 наніс йому удар в голову. Всіх обставин не пам'ятає, пам'ятає, що проснувся в кареті швидкої медичної допомоги. Також потерпілий вказав, що зможе довести той факт, що дійсно він 27 квітня 2020 року знімав з банкомату кошти, які бачив ОСОБА_7 , та відповідно надасть суду докази, у вигляді чеку, чого до кінця розгляду справи зроблено не було.
Щодо самих показань потерпілого у справі та їх правдивості, то суд першої інстанції, на переконання апелянта, повинен був до них поставитися з сумнівом, адже, як зазначає захисник, вони нічим не підтверджуються, а сам потерпілий, даючи показання в суді, перебував в стані алкогольного сп'яніння, не зазначав того факту, що під час розпиття алкогольних напоїв з ОСОБА_7 та тих подій, про які він розповідав, з ними знаходилася третя особа, а саме свідок у справі ОСОБА_18 ; на запитання захисника, чи була з ними в цей час третя особа, потерпілий вказав, що відмовляється відповідати на це запитання, та вказував, що їх було лише двоє він і обвинувачений, а тому захисник вважає, що у даному випадку потерпілому було що приховувати.
Також в апеляційній скарзі акцентується увага на тому, що під час допиту потерпілого захисник ОСОБА_7 просив потерпілого надати докази того, що потерпілий дійсно 27 квітня 2020 року у присутності ОСОБА_7 знімав кошти з банкомату та відповідно мав 4000 тисячі гривень, на що потерпілий зобов'язався перед судом надати такі докази, а саме чеки, однак, цього зроблено не було, у зв'язку з чим, на переконання захисника, факт заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_7 є відсутнім, адже ніякими доказами це не підтверджується, а тому зі сторони процесуального права такі доводи потерпілого є сумнівними.
На переконання апелянта, обвинувачення також не надало суду доказів, які б доводили той факт, що 27 квітня 2020 року потерпілий по справі дійсно мав на своїй кредитній картці «ПриватБанк» кошти в розмірі 4000 гривень та що в той день він їх дійсно знімав. Ненадання таких доказів, на думку захисника, ставить під сумнів правдивість показань самого потерпілого та законність висунутого обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України.
Окрім того, апелянт акцентує увагу на тому, що під час допиту в якості свідка у справі ОСОБА_19 остання, як і потерпілий у справі, прийшла до суду у стані алкогольного сп'яніння та також надала за своїм змістом сумнівні показання, які підтверджують невинуватість ОСОБА_7 у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України, адже ОСОБА_20 плуталася у своїх показаннях особливо у питанні того, чи вона бачила, як ОСОБА_7 заволодів речами потерпілого. На запитання прокурора, захисника, суду, чи дійсно вона це бачила, свідок відповідала то бачила, то не бачила, що повинно розцінюватися на користь обвинуваченого ОСОБА_7 , так як вказані показання щодо винуватості ОСОБА_7 в скоєнні злочину за ч. 2 ст. 186 КК України є сумнівними. ОСОБА_20 вказувала суду, що 27 квітня 2020 року вона спочатку познайомилася з ОСОБА_7 , а після цього з потерпілим по справі, підтвердила факт того, що потерпілий купував пиво, чіпси, цигарки, заперечила факт того, що 27 квітня 2020 року потерпілий знімав кошти з банкомату, оскільки його поблизу не було, та заперечила факт того, що ОСОБА_7 заволодів телефоном потерпілого марки «Хіаоті», хоч це ставиться в обвинувачення ОСОБА_7 стороною обвинувачення, та вказала, що телефон у потерпілого був постійно, так як у вечірній час, коли вже не було ОСОБА_7 , він давав з нього їй свій номер телефону, що свідчить про інші обставини справи та доводять невинуватість ОСОБА_7 у висунутому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України.
Потерпілий, належним чином повідомлений про день та час апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явився. Прийнятими судом апеляційної інстанції відповідно до вимог КПК України заходами забезпечити явку потерпілого в судове засідання не надалось можливим.
З огляду на позицію учасників апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку про проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши за клопотанням сторони захисту повторно докази, обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши апеляційний розгляд в її межах, колегія суддів доходить такого висновку.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку,та кваліфікація дій обвинуваченого в цій частині за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно,жодним з учасників не оспорюється, у зв'язку з чим колегією суддів в даній частині вирок суду не перевіряється.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги захисника про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки висновок суду в цій частині є сумнівним у тому, що 27 квітня 2020 року мали місце обставини, викладені у вироку, то, на думку колегії суддів, вони є непереконливими.
Так, по даному епізоду допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину не визнав та показав, що 27 квітня 2020 року приблизно о 17 год. він вийшов з дому та зустрів наочно знайому ОСОБА_21 , з якою вони разом пішли по вул. Вернадського до вул. Доброхотова, 30, де зустріли ОСОБА_10 , де почали з ним спілкуватись, після чого ОСОБА_10 запропонував випити пива. Вони почали пити пиво, після чого він пішов звідти. З приводу зникнення грошових коштів та телефону у ОСОБА_10 пояснити нічого не може , так як, коли він йшов, ОСОБА_10 залишався із ОСОБА_21 , які слухали музику на телефоні, а грошових коштів у потерпілого він взагалі не бачив та нічого у нього не брав. Під час його затримання працівники поліції у нього ніяких речей потерпілого не вилучали. Востаннє телефон ОСОБА_10 він бачив у ОСОБА_21 .
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 2 статті 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності та які докладно викладені у вироку.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_10 в суді першої інстанції, які були прослухані під час апеляційного розгляду у зв'язку з неможливістю забезпечити участь потерпілого в суді апеляційної інстанції, встановлено, що 27 квітня 2020 року він знаходився за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова, 3, де знаходиться гастроном. Перед цим він отримав від свого клієнта у кримінальному провадженні грошову винагороду в розмірі 4000 грн. Отримавши ці кошти, він ( ОСОБА_16 ) замовив собі машинку для стрижки волосся а також кримінальний процесуальний кодекс. Ідучи до відділення Укрпошти для того, щоб отримати відправлення, зайшов до гастроному, де придбав пляшку пива «Десант». Вийшовши на подвір'я біля цього гастроному, стояв та вживав пиво. До нього підійшов чоловік, який почав розповідати про свої проблеми по життю і попросив пригостити його цигаркою. Той чоловік присів навпочіпки, із-за чого він ( ОСОБА_16 ) запитав у чоловіка, чи він раніше судимий та що йому взяти, бо стало його жаль. Він з цим чоловіком трохи поділився, пригостив цигаркою, бо побачив, що цей чоловік - його клієнт. Чоловік назвався іншим іменем, надурив. Гроші у нього ( ОСОБА_16 ) були, зняли їх, у нього була готівка. На його ( ОСОБА_16 ) запитання, що цьому чоловікові взяти, останній попросив горілки 200 мл та цигарки. Коли вони зайшли до магазину, сумка була з правої сторони, і поруч стояв той чоловік. Взявши маленьку пляшку горілки, він ( ОСОБА_16 ) дістав 200 грн., після чого вийшли, покурили, цей чоловік випив, був задоволений. Вони поговорили, після чого зайшли знову разом до магазину. Чоловік знову став біля нього з правого боку. Він повторно придбав алкоголь, після чого вони вийшли і розмовляли. Їм треба була справити природні потреби, а тому вони пішли вниз по сходинках в бік спорткомплексу. Кожен справив свою нужду. Він ( ОСОБА_16 ) був випивши, але пив тільки пиво. Після цього чоловік бере його ззаду за «шкірки» і починає лазити по кишенях. Цей чоловік після горілки трішки був у неадекватному, агресивному стані. Чому пішла агресія, йому ( ОСОБА_16 ) не зрозуміло, він не очікував такого. Після цього чоловік його звалив на землю, почав нишпорити по кишенях. На його ( ОСОБА_16 ) запитання, що він робить, обвинувачений наніс йому удар. Обвинувачений була агресивним, втратив контроль. Потім, як він ( ОСОБА_16 ) дізнався, його з того місця забрала швидка допомога, та була виявлена відсутні коштів та телефону. У подальшому він слідчому вказав, що телефон був Ксіомі А7 чи А6, вартістю 2900 грн., сім карта була, карта пам'яті 250 грн., сім карти були операторів «МТС» і «Київстар», на одній сім карті було 10 грн., а на іншій 15 грн., чохол на телефон був 300 грн., і кошти 4 000 грн.. Обвинувачений більше нічого не взяв, хоча ще були банківські картки. На наступний день він, вийшовши з поліклініки, пішком дійшов додому, бо коштів не було, де трошки відновися, після чого пішов на пр. Перемоги до управління поліції Святошинського району, де подав заяву, розповів, що відбулось. Через деякий час пройшовся по району, напрацював інформацію, знайшов цього чоловіка, та здав його працівникам поліції.
З показань свідка ОСОБА_21 в суді першої інстанції, які були прослухані під час апеляційного розгляду, оскільки забезпечити участь останньої під час апеляційного розгляду не надалось можливим, свідок зареєстрована та проживала у м. Маріуполі, на період подій тимчасово проживала у м. Києві, встановлено, що з обвинуваченим ОСОБА_7 познайомилась біля «АТБ». Вона вийшла на вулицю з будинку, в якому проживала з колишнім чоловіком, який її бив. Там побачила обвинуваченого, з яким разом пішла вниз до магазину, де все й відбулось. Вона була трішки випивши. Побачила невідомого чоловіка, не знала його, просто попросила сигарету. Він стояв з іншим чоловіком. Обвинувачений підійшов до потерпілого і попросив випити, бо їй погано. Однак, вона не думала, що все так піде. Чоловік, який був з потерпілим, пішов до дому, а обвинувачений з потерпілим пішли в магазин, де потерпілий купив пиво. Обвинувачений, напевно, побачив гроші у потерпілого. Потім обвинувачений і потерпілий спустились вниз, де був столик. Вона повідомила потерпілого, що відійде у своїх справах. Потім вона побачила, що потерпілий лежить. Вона його підхопила, потім приїхала швидка медична допомога. Обвинуваченого на місці вже не було. Обвинувачений напевно вкрав гроші, добре, що залишились хоча б документи. Дати події не пам'ятає, було холодно, вона була в курточці, а потерпілий був у шапці. Це було ближче до обіду, по часу 10-11 год. Вона впізнала обвинуваченого за шрамом. До цієї події з обвинуваченим не була знайома. Вона до обвинуваченого не підходила, він сам підійшов до неї, після чого вони пішли на базар неподалік, випивали. Коли вона повернулась, побачила, що обвинувачений забрав у потерпілого гроші, вдарив по голові потерпілого. Швидка медична допомога приїхала тому, що хтось зателефонував з людей. Вона не викликала швидку. Коли приїхала швидка, обвинувачений втік. Вона бачила грошові кошти у потерпілого, бачила, як обвинувачений обшукував по кишенях у потерпілого. У потерпілого також був телефон, як забрав телефон обвинувачений у потерпілого, вона не бачила. Коли поїхала швидка допомога, потерпілий пішов до себе додому, а вона пішла до себе додому. З потерпілим обмінялась номерами телефонів, і на наступний день потерпілий до неї зателефонував. Відходила від потерпілого та обвинуваченого двічі. У її присутності потерпілий з цінних речей нічого не виймав. Вона не бачила, щоби потерпілий підходив до банкомату, оскільки біля магазину банкомату немає. Де найближчий банкомат, вона не знає. З потерпілим до банкомату знімати кошти не ходила. Потерпілий не говорив їй про те, що він ходив до банкомату знімати кошти. За які кошти потерпілий купляв пиво, їй невідомо. Від потерпілого до туалету вона відійшла на відстань 5-15 метрів. Коли вона відходила, то не бачила, що відбувалось між потерпілим і обвинуваченим, а коли поверталась, то побачила, як обвинувачений втік. Вона побачила, як обвинувачений витягував гроші, бачила цей момент. Про те, що у потерпілого пропали певні речі, він їй сказав на наступний ранок. На той момент потерпілий, навіть, додому не міг дійти. Вона не знає, чи він дійшов додому. Що було у потерпілого в кишенях, вона не знає, але гроші у потерпілого бачила. Коли відходила, то бачила, як обвинувачений витягував гроші з бокової кишені куртки потерпілого. Потім, коли почала повертатись, обвинувачений злякався і втік. Коли підійшла до потерпілого, то не повідомляла потерпілого, що у нього зникли речі, потерпілий зрозумів це по кишенях. Потерпілий зв'язався зі нею через те, щоб повідомити поліцію про зникнення грошових коштів. Потерпілий не запитував її, що вона бачила, самостійно вона також не повідомляла потерпілого про те, що бачила. На наступний день вона з потерпілим ходила в поліцію.
Судом першої інстанції також досліджені письмові докази у кримінальному провадженні, надані стороною обвинувачення.
Зі змісту протоколу прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 4 травня 2020 року ОСОБА_10 повідомив, що 27 квітня 2020 року близько 18 год. за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова, 30, незнайомий громадянин із застосуванням фізичної сили відкрито заволодів його грошовими коштами в сумі 4000 грн. і мобільним телефоном «Ксіомі Редмі», сірого кольору (ас. 117 т. 1).
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 4 травня 2020 року потерпілий ОСОБА_10 серед пред'явлених осіб впізнав за зовнішніми рисами обличчя під № 2 особу, яка 27 квітня 2020 року приблизно о 18 год. за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова, 30, побила його та забрала належний йому мобільний телефон та грошові кошти, а саме - ОСОБА_7 (ас. 118-120 т. 1).
Згідно з даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 8 травня 2020 року свідок ОСОБА_21 серед пред'явлених осіб впізнала за зовнішніми рисами обличчя під № 2 особу, яка 27 квітня 2020 року приблизно о 18 год. за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова, 30, нанесла удари в область голови потерпілому ОСОБА_10 та викрала в останнього грошові кошти, а саме - ОСОБА_7 (ас.132-134 т. 1).
Оцінюючи наведені докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони є належними, допустимими та достовірними, оскільки показання потерпілого ОСОБА_10 є логічними, послідовними, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_21 , а також узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими у ході судового розгляду.
При цьому місцевий суд взяв до уваги, що потерпілий ОСОБА_10 вказав обставини, за якими познайомився з обвинуваченим в день події, з яким у подальшому в цей же день вживали алкогольні напої, і дані обставини підтвердив як обвинувачений, так і свідок ОСОБА_21 .
Судом першої інстанції визнані непереконливими доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не вчиняв жодних дій, пов'язаних з викраденням майна у потерпілого ОСОБА_10 та застосуванням до останнього насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, оскільки такі доводи повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який чітко зазначає обставини та механізм вчинення протиправних дій ОСОБА_7 відносно нього, і такі показання чітко узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_21 , які вона надавала у судовому засіданні, а також одразу впізнала ОСОБА_7 як особу, яка вчиняла вищезазначені протиправні дії стосовно потерпілого.
Також судом визнані безпідставними твердження обвинуваченого про те, що під час його затримання працівники поліції у нього ніяких речей потерпілого не вилучали, а, отже, він не вчиняв протиправних дій відносно ОСОБА_10 , оскільки обвинуваченого затримали не на місці вчинення кримінального правопорушення, а лише на сьомий день.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
При цьому доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що потерпілий та свідок під час надання показань в суді першої інстанції перебували у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки будь-яких об'єктивних доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять. Окрім того, з аудіо- та відеозапису судового засідання встановлено, що захисником не заявлялось жодних клопотань з приводу неможливості допиту зазначених осіб в судовому засіданні або застосуванні до них будь-яких заходів, передбачених законом, у зв'язку з перебуванням останніх у стані сп'яніння.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що потерпілий зобов'язався надати докази на підтвердження зняття коштів 27 квітня 2020 року, проте, цього не зробив, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до положень ст.. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з аудіозаписом судового засідання потерпілий на запитання захисника зазначив про те, що він надавав відповідні докази слідчому, і стороною захисту вказані обставини не спростовані, клопотання про дослідження зазначених доказів під час судового розгляду не заявлялось.
На переконання колегія суддів є необґрунтованими доводи захисника про те, що відмова потерпілого відповідати на запитання захисника щодо присутності свідка ОСОБА_19 під час подій свідчить про те, що потерпілому є що приховувати, оскільки відповідно до вимог кримінального закону потерпілий не несе кримінальної відповідальності за відмову від дачі показань, чим і скористався потерпілий, і зазначені обставини жодним чином не можуть свідчити про неправдивість показань потерпілого.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що свідок зазначала про те, що у потерпілого телефон не викрадався, оскільки він давав їй номер телефону, то, на думку колегії суддів, вони є необґрунтованими, оскільки згідно з аудіозаписом показань свідка в суді першої інстанції встановлено, що потерпілий їй називав саме номер телефону, а будь-які дані про те, що при цьому потерпілий користувався своїм телефоном, свідок не зазначала.
При цьому колегія суддів враховує, що показання потерпілого та свідка про хронологію та розвиток подій, які відбувались 27 квітня 2020 року, узгоджуються між собою, є послідовними та взаємодоповнюються, що дає можливість поза розумним сумнівом встановити, що ОСОБА_7 вчинив відносно потерпілого відкрите викрадення майна останнього(грабіж), яке поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
За встановлених фактичних обставин дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України
За результатами апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідка, дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, з дотриманням положень ст. 337 КПК України всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясував всі обставини кримінального провадження, перевірив їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, які досліджені у судовому засіданні та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у вироку, з наведенням у вироку доказів, на яких ґрунтується такий висновок суду.
Вид і розмір покарання як за кожне кримінальне правопорушення окремо, так і за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ст. 70 КК України, судом першої інстанції призначено обвинуваченому відповідно до положень ст. 65, 50 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її оголошення, обвинуваченим ОСОБА_7 , який перебуває під вартою, в той же строк, з дня вручення копії ухвали.
Судді:
_____________________________ _______________________ _________________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4