Єдиний унікальний номер 759/10123/22
Апеляційне провадження № 33/824/3332/2022
10 листопада 2022 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, гр-н України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №139272, ОСОБА_1 17 червня 2022 року, близько 22 год. 40 хв., керуючи в м. Київ по вул. Зодчих, 36 автомобілем «РЕНО» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук тощо), на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння від проходження такого огляду відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого чю 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496, 20 грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року скасувати, провадження у справі закрти за відсутносі в його діях складу адмністративного правопорушення.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Оскаржуючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, апелянт свої доводи ґрунтував на наступних твердженнях:
1. для встановлення факту сп'яніння працівником поліції було усно запропоновано проїхати до «кваліфікованого лікаря» у найближчій лікарні для проходження огляду, при цьому, отримавши згоду на проходження такого огляду, працівниками поліції не було вручено водієві жодного письмового направлення та не повідомлено назви та адреси медичного закладу де ОСОБА_1 має проходити огляд, що є порушенням норм чинного законодавства;
2. запис з нагрудної камери працівників поліції не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки суперечить вимогам відповідної інструкції;
3. з відеозапису з нагрудної камери працівників поліції вбачається, що останні своїми діями змушували ОСОБА_1 відмовитись від проходження огляду у закладі охорони здоров'я.
Апеляційний суд не може погодитись з вказаними твердженнями апелянта.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими у автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.5 розділу ІІ Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, від 18.12.2018 р. № 1026, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно. Отже, з наведеного вбачається, що якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є безперервним та не переривається, то його можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
З наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що він починається з моменту зупинки транспортного засобу та не має переривань у записі, відтак твердження апелянта стосовно неналежності такого відеозапису не може бути прийнято судом.
Відповідно до п. 2. Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункт 4).
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (пункт 6).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи відсутність спеціальних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, для огляду на стан наркотичного сп'яніння, огляд водія, у якого наявні ознаки наркотичного сп'яніння, проводиться у закладі охорони здоров'я.
Виходячи з вищевикладеного, працівником поліції правомірно запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, однак від проходження такого огляду він відмовивися, зазначивши при цьому, що недавно «курив», і дізнаючись про те, що це може бути лікарем виявлено, ставить під сумнів своє рішення про дозвіл на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, висуває припущення краще у подальшому вирішувати це питання в суді, врешті - відмовляється від свого рішення щодо проходження огляду.
Посилання апелянта на те, що працівники поліції своїми діями майже змушували ОСОБА_1 відмовитись від проходження огляду у закладі охорони здоров'я спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом.
Також безпідставними суд вважає доводи апеляційної скарги з приводу того, що оскільки в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до пунктів 6-8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Аналіз вказаних норм свідчить, що поліцейським видається направлення для проходження огляду у разі згоди водія пройти огляд у відповідному закладі охорони здоров'я, куди водія зобов'язаний доставити поліцейський.
Вказані норми не зобов'язують поліцейського видати водієві, який відмовився прослідувати разом із поліцейським до закладу охорони здоров'я, направлення для проходження огляду на стан сп'яніння. Не містить таких положень і вищезазначена Інструкція.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу, відтак порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба