13 грудня 2022 року
м. Київ
справа №380/12274/21
адміністративне провадження № К/990/34487/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року
у справі №380/12274/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2013 року по листопад 2018 року (включно);
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2013 року по листопад 2018 року (включно) з застосуванням базових місяців січня 2008 року та березня 2018 року з врахуванням проведеної виплати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо врахування серпня 2015 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням січня 2008 року як «базового» місяця та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування вимог абзацу третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року з врахуванням абзацу третього, четвертого, шостого пункту Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року в частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування вимог абзацу третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року з врахуванням абзацу третього, четвертого, шостого пункту Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум скасовано та в цій частині у задоволенні позову відмовити. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
07 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у справі №380/12274/21.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посади (майор, заступник командира - начальника озброєння), яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та стягнення індексації грошового забезпечення за відповідний період.
Таким чином, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, відповідачем не наведено обґрунтованих посилань на існування виняткових обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у справі №380/12274/21.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду