Справа № 580/3369/22 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
13 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адмінінстративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.02.2021;
- стягнути з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4098,51 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 09.02.2021 в сумі 144765,06 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання судових рішень у справі №580/3335/21 відповідач в порушення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплатив індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 грн. в місяць на загальну суму 157644,66 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги - задовольнити.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено питання суми індексації, яка виплачується у разі настання обставин, передбачеений абзацами 3-6 пункту 5 Порядку №1078.
На думку апелянта, підвищення посадового окладу не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах, а може мати місце лише за умови, коли розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації.
Враховуючи, що судом першої інстанції було досліджено питання встановлення індексу споживчих цін у березні 2018 року на рівні 1% або 100% та розмір збільшення посадового окладу без всіх інших складових грошового забезпечення, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 № 8 від 14.01.2017 позивач зарахований на військову службу з 14.01.2017.
У подальшому, згідно з витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по строковій частині) № 11 від 09.02.2021 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
22 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 14 січня 2017 року до 28 лютого 2018 року та проведення перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01 березня 2018 року до 09 лютого 2021 року.
Однак, листом від 02 квітня 2021 року № 6/7/240 позивача повідомлено, що індексація грошового забезпечення за період з 14 січня 2017 року до 28 лютого 2018 року не виплачувалася, адже не була передбачена в бюджеті Міністерства оборони України на відповідні роки. Також позивачу роз'яснено, що починаючи з 01 березня 2018 року та до виключення зі списків особового складу йому виплачувалася індексація грошового забезпечення, при обчисленні якої встановлено базовий місяць - березень 2018 року.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з відповіднним позовом до суду.
Постановою Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №580/3335/21 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року змінено, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14 січня 2017 року до 28 лютого 2018 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 січня 2017 року до 28 лютого 2018 року включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць)».
На виконання судових рішень у справі №580/3335/21 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 46 020,61 грн., про що свідчить повідомлення про надходження коштів.
У відповідності до розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 09.02.2021 (додаток № 5) індексація позивачу була нарахована та виплачена у березні - листопаді 2018 року - 0,00 грн., у грудні 2018 року - лютому 2019 року - 71,08 грн., у березні 2019 року - червні 2019 року - 134,47 грн., у липні 2019 року - листопаді 2019 року - 206,72 грн., у грудні 2019 року - червні 2020 року - 216,51 грн., у липні 2020 року - листопаді 2020 року - 226,29 грн., у грудні 2020 року - 233,81 грн., у січня 2021 року - 331,42 грн., у лютому 2021 року - 106,53 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.02.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 098,51 грн., позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки індексація за період з 01.03.2018 по 09.02.2021 була нарахована та виплачена, відтак відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність при обчисленні індексації позивача у вказаний період.
Враховуючи, що визначення розміру індексації, що належить до виплати позивачу належить до компетенції відповідача, як органу, який виплачував позивачу грошове забезпечення, відтак позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити фіксовану індексацію грошового забезпечення 4098,51 грн. за період з 01.03.2018 по 09.02.2021 включно в сумі 144765,06 грн., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон України №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).
У силу вимог частини першої статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За правилами частини першої статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно частини першої статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (частина перша статті 6 Закону №1282-ХІІ).
Частинами другою та шостою статті 5 наведеного Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Відповідно до статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Порядок №1078), згідно п.1 якого він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 1-1 вказаного Порядку встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У відповідності до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що індексація грошового забезпечення за період з 14 січня 2017 року до 28 лютого 2018 року позивачу не виплачувалася, адже не була передбачена в бюджеті Міністерства оборони України на відповідні роки.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №580/3335/21, зокрема зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 січня 2017 року до 28 лютого 2018 року включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).
У подальшому, на виконання вказаного рішення суду позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 46 020,61 грн.
У відповідності до розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 09.02.2021 індексація позивачу була нарахована та виплачена у березні - листопаді 2018 року - 0,00 грн., у грудні 2018 року - лютому 2019 року - 71,08 грн., у березні 2019 року - червні 2019 року - 134,47 грн., у липні 2019 року - листопаді 2019 року - 206,72 грн., у грудні 2019 року - червні 2020 року - 216,51 грн., у липні 2020 року - листопаді 2020 року - 226,29 грн., у грудні 2020 року - 233,81 грн., у січня 2021 року - 331,42 грн., у лютому 2021 року - 106,53 грн.
Так, пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції з 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 (який застосовується з 01.12.2015) для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, з огляду на вказані норми, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 вказаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що з січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався, а він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Тобто, починаючи з березня 2018 року збільшилось грошове забезпечення позивача та змінився базовий місяць для нарахування індексації.
Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 14 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року, а за спірний період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року - березень 2018 року є базовим місяцем.
У свою чергу, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 вказує, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення належить застосовувати щомісячну фіксовану індексацію в розмірі 4098,51 грн.
Однак, як вірно відзначено судом першої інстанції, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у спірний період (з березня 2018 року по лютий 2021 року) не містили в собі такого поняття як фіксована сума індексації.
Вказаний термін використовувався лише у додатку 4 до Порядку №1078 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» у редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року.
Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» було внесено зміни до Порядку, у тому числі викладено в новій редакції Додаток 4 до Порядку №1078.
При цьому, згідно карток особового рахунку позивача № 277 за 2018 рік, № 145 за 2019 рік, № 143 за 2020 рік, № 126 за 2021 рік вбачається, що з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розмір щомісячної премії та щомісячної додаткової винагороди дійсно зменшився, проте загальний розмір грошового забезпечення збільшився: у січні-лютому 2018 року розмір грошового забезпечення становив 7244,80 гривень, у березні 2018 року 7609,44 гривень, з квітня 2018 року 7987,32 гривень.
Втім, докази того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять.
Зазначені обставини були встановлені у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 580/3335/21.
Згідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на положеннях Порядку в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин та оскільки індексація за період з 01.03.2018 по 09.02.2021 була нарахована та виплачена, тому у суду відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність при обчисленні індексації позивача у спірний період.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4098,51 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 09.02.2021 в сумі 144765,06 грн, слід зазначити наступне.
Так, згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права.
Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.
При цьому, Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.
У вказаних справах Верховний Суд зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових, та підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.
Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Крім того, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що доказів того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за сума індексації, матеріали справи не містять, та визначення розміру індексації, що належить до виплати позивачу належить до компетенції відповідача, як органу, який виплачував позивачу грошове забезпечення, тому позовні вимоги в цій частині також є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, з огляду на вказане, колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук