Справа № 2-784/10/10
н/п 2-зз/953/17/22
"13" грудня 2022 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
секретар судового засідання - Білюк Д.О.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - адвокат Апазіді Костянтин Юрійович,
заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит'про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, якою просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як засобу забезпечення позову ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором у справі № 2-784/10/10, що застосований ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.01.2010.
Обґрунтовує ОСОБА_1 заяву тим, що під час виїзду за кордон ДПС України йому відмовлено у перетині державного кордону України, у зв'язку із наявністю у базі даних ДПС України відомостей щодо тимчасового обмеження у праві виїзду з України на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 17.01.2010 у справі № 2-784/10/10. Про зазначену ухвалу та обмеження у виїзді за кордон він обізнаний не був і дізнався про її існування лише під час здійснення перевірки бази даних ДПС України під час перетину кордону. Заявник вважає, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як засіб забезпечення позову, застосований ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.01.2010 у справі № 2-784/10/10, підлягає скасуванню, оскільки зазначена позовна заява залишена судом без розгляду.
Заявник та його представник в судове засідання не з'явилися, надавши до суду заяву про проведення судового засідання без їх участі, заяву підтримали та просили задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, повідомлений судом у встановленому законом порядку.
Судом установлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2009 у справі № 6-5391/09/10, з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова про її уточнення від 17.01.2010 у справі № 2-784/10/10, - задоволено заяву представника позивача ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» та тимчасово відмовлено у виїзді за кордон України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_2 , з вилученням будь-яких наявних у них документів, що дають право цим особам на виїзд з України і в'їзд в Україну, зазначені у ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», - до набрання чинності і до повного виконання рішення у справі за позовом позову ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.12.2010 у справі № 2-784/10/10 позовна заява ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором з підстав, установлених п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, залишена без розгляду.
Приходячи до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Київського районного суду м. Харкова про її уточнення від 17.01.2010 у справі № 2-784/10/10, суд виходить з наступного.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України (в редакції, станом на 17.01.2010) позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 8 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України від 21.01.1994
№ 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (в редакції станом на 17.12.2009) громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.
Разом із цим, відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 13.12.2010) якщо < > заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Як установлено судовим розглядом, розгляд справи № 2-784/10/10 у суді закінчено постановленням Київським районним судом м. Харкова ухвали від 13.12.2010, якою позовна заява ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором з підстав, установлених п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, залишена без розгляду. Ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі Гочев проти Болгарії, Європейський Суд з прав людини підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином.
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13.11.2003 у справі Напияло проти Хорватії (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду у справах Луордо проти Італії (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-ІХ; Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006; Рінер проти Болгарії, § 121).
У пункті 50 рішення у справі Гочев проти Болгарії Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення Європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії, §124 та Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини, §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (рішення Європейського Суду від 25.01.2007 у справі Сіссаніс проти Румунії, скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (рішення Європейського Суду від 23.06.1981 у справі Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
З урахуванням тієї обставини, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.12.2010 у справі № 2-784/10/10 позовна заява ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором з підстав, установлених п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, залишена без розгляду, і зазначена ухвала набрала законної сили, застосоване ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.01.2020 у справі № 2-784/10/10 тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, як засіб забезпечення позову, на даний час суд вважає надмірним заходом обмеження його прав, відтак, воно підлягає скасуванню, а заява задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, - задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 січня 2010 року у справі № 2-784/10/10.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
Суддя - Ю.Ю. Власова