П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8734/22
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. Дата і місце ухвалення: 29.08.2022р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Аргіровій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року по справі за позовом заступника керівника Суворівської окружної прокуратури м.Одеси в інтересах держави до Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
В червні 2022 року заступник керівника Суворівської окружної прокуратури м.Одеси звернувся до Одеського окружного адміністративного суду в інтересах держави з адміністративним позовом до Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради щодо не подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту культурної спадщини місцевого значення, а саме: Будівля прозектури обласної клінічної лікарні (архітектор ОСОБА_1 ), що розташована за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5 (попередня назва вулиці Польова);
- зобов'язати Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту культурної спадщини місцевого значення, а саме: Будівля прозектури обласної клінічної лікарні (архітектор ОСОБА_1 ), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5 (попередня назва вулиці Польова).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що моніторингом Державного реєстру нерухомих пам'яток України місцевого значення та вивченням інформації з відкритих джерел Суворівською окружною прокуратурою м.Одеси було встановлено, що на території Суворівського району м.Одеси розташований об'єкт культурної спадщини місцевого значення, а саме: Будівля прозектури обласної клінічної лікарні (архітектор ОСОБА_1 ), за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5 (попередня назва вулиці Польова). На запит Суворівської окружної прокуратури м.Одеси про надання інформації щодо звернення до Департаменту культури, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації з поданням пропозиції про внесення вищевказаного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, листом від 15.02.2022р. Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради повідомило прокуратуру, що воно не є єдиним можливим замовником на виготовлення облікової документації, а також, що ним не надавались відповідні пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня. Своєю бездіяльністю відповідач порушив вимоги п.2 ч.2 ст.6, п.п. «б» п.1 ст.14 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради щодо неподання до органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації пропозицій про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту культурної спадщини місцевого значення, а саме: Будівлі прозектури обласної клінічної лікарні (архітектор ОСОБА_1 ), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5 (попередня назва вулиці Польова).
Зобов'язано відповідача подати до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації пропозицію про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту культурної спадщини місцевого значення, а саме: Будівлі прозектури обласної клінічної лікарні (архітектор ОСОБА_1 ), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5 (попередня назва вулиці Польова).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 29.08.2022р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову заступника керівника Суворівської окружної прокуратури м.Одеси.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що пам'ятки, прийняті на облік та під охорону держави в часи СРСР мають однаковий правовий статус з тими, що включені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України після набуття у 2001 році чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини» та запровадження Реєстру. Між пам'ятками, що занесені до Реєстру, та пам'ятками, що на даний час до Реєстру ще не занесені, немає відмінностей у правовому статусі. «Будівля прозектури обласної клінічної лікарні», що побудована за проектом архітектора В.О.Домбровського у 1900-1902р.р. та розташована по вул.Академіка Воробйова (колишня назва Польова), 5 була прийнята на облік та під охорону держави як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення відповідно до рішення Одеського облвиконкому №650 від 21.12.1984р. Тобто, зазначений об'єкт культурної спадщини набув статусу «пам'ятки» в часи СРСР згідно із Законом України «Про охорону і використання пам'яток історії та культури».
Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції помилково ототожнено термін «уповноважений орган» з Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України №158 від 11.03.2013р., з терміном «спеціально уповноважений орган» з Положення про Управління, затвердженого рішенням Одеської міської ради №3044-VI від 21.03.2018р. У випадку набуття рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2022р. законної сили Управління буде змушене подавати пропозиції щодо внесення «Будівлі прозектури обласної клінічної лікарні» до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, хоча вищезазначена будівля - пам'ятка уже перебуває в Переліку, що надавався Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської ОДА. Процес обліку фактично розпочатий у 2019 році та на даний момент перебуває у триваючому стані.
Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції не дотримано принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи та не витребувано лист на виконання Наказу Міністерства культури України від 27.06.2019р. №501, відповідно до якого Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської ОДА мав надати перелік об'єктів культурної спадщини та інших документів до Міністерства культури України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів №650 від 21.12.1984р. було затверджено перелік будівель та споруд, які підлягають взяттю під охорону держави, як пам'ятки архітектури місцевого значення, згідно додатку.
Згідно з додатком до вказаного рішення №650 від 21.12.1984р. до переліку будівель та споруд, які підлягають взяттю під охорону держави, як пам'ятки архітектури місцевого значення, віднесено Будівлю прозектури обласної клінічної лікарні (архітектор ОСОБА_1 ), що розташована за адресою: м.Одеса, вул. Польова, 5 (сучасна назва вулиці Академіка Воробйова).
Однак, в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України відсутня інформація про такий об'єкт культурної спадщини місцевого значення, як Будівля прозектури обласної клінічної лікарні (архітектор ОСОБА_1 ), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5 (попередня назва вулиці Польова).
У зв'язку з цим, 25.01.2022р. Суворівська окружна прокуратура м.Одеси на адресу Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради направила запит №53-529ВИХ-22 щодо надання інформації відносно звернення вказаного органу з поданням до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації з пропозицією щодо внесення вищевказаного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також щодо виготовлення облікової документації на цей об'єкт.
Листом від 15.02.2022р. Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради повідомило прокуратуру, що воно не є єдиним можливим замовником на виготовлення облікової документації, а також що ним пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації про внесення вищевказаного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не надавались.
Вважаючи протиправною бездіяльність Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради щодо не подання пропозицій Департаменту культури, національностей та релігій Одеської ОДА про занесення до Державною реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту культурної спадщини місцевого значення заступник керівника Суворівської окружної прокуратури м.Одеси оскаржив її в судовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що законами України «Про охорону культурної спадщини», «Про місцеве самоврядування в Україні», а також Положенням про Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради №3044-VII від 21.03.2018р., саме на Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради покладається обов'язок подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації про занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Виконання такого обов'язку є владними повноваженнями відповідача, які він зобов'язаний здійснювати за законом.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що пам'ятки, прийняті на облік та під охорону держави в часи СРСР мають однаковий статус та гарантії захисту з боку держави з тими пам'ятками, що включені до Державного реєстру нерухомих пам'яток після набуття чинності Закону України від 08.06.2000р. №1805-ІІІ. Суд зазначив, що вказана обставина не звільняє Управління від виконання покладеного на нього законодавством обов'язку здійснювати свої повноваження у сфері охорони об'єктів культурної спадщини у спосіб, визначений законодавством. При цьому, судом першої інстанції враховано, що на сайті Міністерства культури та інформаційної політики України оприлюднено лише Державний реєстр нерухомих пам'яток України, що перешкоджає отриманню інформації про інші об'єкти, яким надано статус пам'яток культурної спадщини та які в цьому реєстрі відсутні.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову заступника керівника Суворівської окружної прокуратури м.Одеси, поданого в інтересах держави, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури.
Частинами четвертою та п'ятою статті 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року №1805-III (далі Закон №1805-III).
Преамбулою вказаного Закону визначено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1805-III:
- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
- пам'ятка культурної спадщини (далі пам'ятка) об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Таким чином, об'єкт культурної спадщини набуває статусу пам'ятки культурного значення після занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України або після взяття його на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом №1805-ІІІ, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
У будь-якому випадку об'єкт культурної спадщини підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України, у відповідності до п.2 ч.2 ст.6 Закону №1805-ІІІ, належить до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст.13 Закону №1805-III об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 14 Закону №1805-III встановлено, що занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:
а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;
б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об'єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини. (ч.2 ст.14 Закону №1805-ІІІ)
Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно частини 1 статті 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно статті 54 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
Підпунктом 10 пункту «б» частини першої статті 32 Закону №280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Отже, до компетенції виконавчого органу сільської, селищної, міської ради належить обов'язок подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 09.11.2022р. по справі №260/437/21.
11.03.2013р. наказом Міністерства культури України №158 затверджено Порядок обліку об'єктів культурної спадщини (далі - Порядок №158; в редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019р. №501). Вказаний Порядок визначає єдину систему обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №158 Державний реєстр нерухомих пам'яток України - банк даних, сформованих за єдиними ознаками та принципами, що містить відомості про пам'ятки культурної спадщини (далі - Реєстр).
Пункт 3 розділу І Порядку №158 передбачає, що система обліку об'єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об'єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об'єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об'єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам'ятки та вилучення пам'ятки з Реєстру).
Відповідно до пункту 4 Порядку №158 ініціаторами розгляду питань занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п'ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є: уповноважений орган - за категорією пам'ятки національного значення; уповноважений орган, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам'ятки місцевого значення.
Пунктом 5 Порядку №158 визначено, що суб'єктами прийняття рішення про занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п'ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, внесення змін до Реєстру відповідно до категорії пам'яток є: Кабінет Міністрів України - щодо пам'яток національного значення; Мінкультури - щодо пам'яток місцевого значення.
Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №158 для розгляду питання занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру Ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація.
Відповідно до пункту 3 розділу IХ Порядку №158 у разі відсутності облікової документації на об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради не зверталося до Департаменту культури, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації з пропозицією про занесення до Державною реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту культурної спадщини місцевого значення, а саме: Будівля прозектури обласної клінічної лікарні (архітектор ОСОБА_1 ), що розташована за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5 (попередня назва вулиці Польова).
Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги Управління посилається на те, що «Будівля прозектури обласної клінічної лікарні», що побудована за проектом архітектора В.О.Домбровського у 1900-1902р.р. та розташована по вул.Академіка Воробйова (колишня назва Польова), 5 була прийнята на облік та під охорону держави як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення відповідно до рішення Одеського облвиконкому №650 від 21.12.1984р. Тобто, зазначений об'єкт культурної спадщини набув статусу «пам'ятки» в часи СРСР згідно із Законом України «Про охорону і використання пам'яток історії та культури».
Пунктом 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону №1805-III передбачено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Колегія суддів погоджується з доводами Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради щодо того, що в силу положень пункту 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону №1805-III будівля за вказаною адресою є пам'яткою культурної спадщини місцевого значення.
Однак, враховуючи, що відповідну будівлю взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом №1805-III, обов'язковим є вирішення питання про включення зазначеного об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
На користь такого висновку колегії суддів свідчить безпосередньо саме визначення поняття «пам'ятка культурної спадщини», наведене у статті 1 Закону №1805-ІІІ, а також положення пункту 3 розділу IХ Порядку №158, яким передбачено, що у разі відсутності облікової документації на об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.
Відносно аргументів апелянта щодо альтернативності суб'єктів, які мають право внесення подання для занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.2 ч.2 ст.6 Закону №1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.
Згідно Положення про Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №3044-VII від 21.03.2018р., Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради. Управління є юридичною особою, може відкривати рахунки в органах Державної казначейської служби України, має самостійний баланс, гербову печатку зі своїм найменування, бланки і штампи.
Згідно п.п.1.3-1.4 Положення №3044-VII Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про охорону культурної спадщини», іншими законодавчими та підзаконними актами України у сфері охорони культурної спадщини, рішеннями Одеської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови.
Управління є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Згідно п.2.2 Положення №3044-VII на Управління покладаються, серед іншого, наступні функції: забезпечення виконання вимог законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території міста Одеси; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до історичних охоронюваних зон м. Одеси.
Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку саме на Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради покладається обов'язок подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Посилання апелянта на те, що Управління не є «уповноваженим органом» в розумінні пункту 2 розділу І Порядку №158 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це не узгоджується з положеннями п.2 ч.2 ст.6 Закону №1805-ІІІ.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради, створено з метою реалізації функцій виконавчих органів Одеської міської ради у сфері охорони культурної спадщини, наділене для цього необхідними правомочностями та повноваженнями.
Тому колегія суддів критично оцінює твердження апелянта щодо можливості бути ініціатором розгляду питання занесення об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, окрім уповноваженого органу, ще й іншими суб'єктами, оскільки визначена законодавцем альтернативність суб'єктів звернення не звільняє уповноважений орган від виконання покладених на нього завдань.
Забезпечення виконання вимог положень Законів України №1805-ІІІ, №280/97-ВР та інших нормативно-правових актів в галузі охорони культурної спадщини на відповідній території та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України є владними повноваженнями відповідача, які він зобов'язаний здійснювати за законом.
Верховний Суд у постанові від 19.06.2018р. у справі №464/2638/17 вказав, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Колегія суддів зауважує, що відповідач не навів обґрунтовані причини та підстави тривалої бездіяльності, що полягає у не поданні пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту культурної спадщини місцевого значення, а саме: Будівля прозектури обласної клінічної лікарні (архітектор ОСОБА_1 ), що розташована за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5 (попередня назва вулиці Польова).
А відтак, колегія суддів погоджується із твердженнями заступника керівника Суворівської окружної прокуратури м.Одеси, що компетентний орган у сфері охорони культурної спадщини Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради протягом тривалого часу проявляє бездіяльність щодо вжиття заходів для занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України спірного об'єкта культурної спадщини за категорією місцевого значення.
Зважаючи на викладені обставини, а також на те, що правопорушення у вигляді не вжиття дій, передбачених Порядком №158, для занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України спірного об'єкта культурної спадщини місцевого значення, допущене відповідачем, є триваючим, пред'явлення заступником керівника Суворівської окружної прокуратури м.Одеси позову зобов'язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону.
Апелянт посилається на те, що абзацами 1, 2, 3 пункту 4 наказу Міністерства культури України від 27.06.2019р. №501 «Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини» органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій зобов'язано до 01 жовтня 2019 року подати Міністерству культури України:
- переліки об'єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України станом на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно з додатком до цього наказу;
- копії рішень про взяття на державний облік об'єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України станом на день прийняття цього наказу та облікову документацію (за наявності).
Управління зазначає, що на виконання вимог вказаного наказу Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської ОДА 28.12.2019р. надав до Міністерства культури України необхідний перелік, до якого включена «Будівля прозектури обласної клінічної лікарні». В підтвердження таких доводів апелянт надав листи Департаменту від 13.09.2022р. №1795/10/01-12/2-22/908 та від 30.09.2022р. №1908/10/01-12/2-22/1042.
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки наданими Управлінням матеріалами підтверджено надання 28.12.2019р. Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської ОДА до Міністерства культури України інформації про об'єкт культурної спадщини «Будівля прозектури обласної клінічної лікарні», розташований по вул. Академіка Воробйова (Польова), 5, в якості об'єкта, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Вчинення Департаментом дій на виконання вимог наказу Міністерства культури України від 27.06.2019р. №501 не є поданням пропозицій органу охорони культурної спадщини про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту культурної спадщини місцевого значення в розумінні вимог Закону №1805-ІІІ та Порядку №158, а також не звільняє Управління з питань об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради обов'язку виконання покладених на нього вказаними нормативними актами повноважень.
До того ж, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, спірний об'єкт культурної спадщини на час розгляду справи не внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. На сайті Міністерства культури та інформаційної політики України оприлюднено лише Державний реєстр нерухомих пам'яток України, що перешкоджає отриманню інформації про інші об'єкти, яким надано статус пам'яток культурної спадщини, та які в цьому Реєстрі відсутні.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції від 29.08.2022р. колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 13 грудня 2022 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова