Справа № 404/4254/22
Номер провадження 2/404/1052/22
12 грудня 2022 року Кіровський районний суд м іста Кіровограда
в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.
за участю секретаря Московенка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського Сергія Миколайовича, про визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем від 31.05.2021 року зареєстрованого в реєстрі за № 74160 таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач, ОСОБА_1 , у серпні 2022 року звернулась до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем від 31.05.2021 року зареєстрований в реєстрі за № 74160, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» кредитної заборгованості за кредитним договором № 200112309 від 10.05.2016 року за період з 10.05.2016 року по 28.05.2021 року в сумі 23834,11 грн. Позов мотивований тим, що з матеріалів виконавчого провадження № 69555819 позивачу стало відомо про вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису. Позивач вважає, що виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 74160 від 31.05.2021 року не підлягає виконанню так як матеріали виконавчого провадження не містять копій документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, розрахунків сум, які підлягають стягненню за виконавчим написом нотаріуса. Крім того оскаржуваний виконавчий напис вчинено без документів, які підтверджують безспірність заборгованості. Позивач сплатила кредит і не має заборгованості перед банком, виконавчий напис вчинено за межами трирічного терміну з дня виникнення права вимоги, тобто поза межами строку позовної давності, договір з банком нотаріально не посвідчувався, у позивача ніколи не було відносин з відповідачем, тому вимоги є безпідставними, а відтак позивач змушена звернутись до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою судді Кіровоського районного суду міста Кіровограда від 15 серпня 2022 року роз'єднано в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню. Виділено зі справи №404/4254/22 за позовом ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем від 31.05.2021 року зареєстрований в реєстрі за № 74160, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» кредитної заборгованості за період з 10.05.2016 року по 28.05.2021 року в сумі 23834,11 грн: позовні вимоги ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем від 01.06.2021 року зареєстрований в реєстрі за № 76864, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» кредитної заборгованості за період з 10.05.2016 року по 28.05.2021 року в сумі 49052,93 грн. (а.с.31).
Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровоградавід 19 серпня 2022 року відкрито провадження у справі про визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем від 31.05.2021 року зареєстрованого в реєстрі за № 74160 таким, що не підлягає виконанню, за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання. На підставі частини третьої статті 53 Цивільного процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського Сергія Миколайовича (а.с.32).
За заявою позивача, ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 19 серпня 2022 року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 74160 вчиненого 31.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем (виконавче провадження № 69555819), що оскаржується боржником у судовому порядку (а.с. 41).
Через канцелярію суду відповідачем подано клопотання (вх. № 35991 від 09.12.2022 року) про зменшення заявлених витрат на правову допомогу. В обгрунтування клопотання зазначено, що позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 20000,00 грн., при цьому в матеріалах позову відсутній попередній (орієнтований) розрахунок сум судових витрат на правову допомогу, позивач не направив на адресу відповідача попередній розрахунок сум судових витрат на правову допомогу, де чітко вказано, за які саме послуги адвоката була сплачена сума, що суперечить принципу змагальності цивільного судочинства. Крім того, позивачем не долучено до позову копію адвокатського ордеру, який підтверджує факт, що саме ця особа має право займатись адвокатською діяльністю, а також відсутній ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.49-51).
Позивач в судове засідання не з'явилась, представником позивача подано через канцелярію суду заяву (вх. № 36207 від 12.12.2022 року) про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, також підтримання позовних вимог (а.с.52).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.46), причини неявки суду не відомі, відзиву на позов не подавав.
Треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Бершадський Сергій Миколайович в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.47-48), причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань до суду не подавали.
Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.
Між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» 24 квітня 2014 року підписана заява (оферта) № 200112309, за умовами якої позивач отримує кредитний ліміт, з максимальною відсотковою ставкою 58,8 % річних, з реальною процентної ставкою по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку його дії) 84,57 %. Абсолютне подорожчання кредиту (в грошовому виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку його можливої дії) 23186,55 грн. (а.с.11).
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 31 травня 2021 року вчинений виконавчий напис зареєстрований в реєстрі № 74160 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 27/05/2020-4 від 27.05.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року, якому в свою чергу Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» на підставі Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 200112309 від 10.05.2016 року укладеному між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 за період з 10.05.2016 року по 28.05.2021 року в загальній сумі 23834,11 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 6000,20 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 16133,91 грн. та заборгованість за нарахованою пенею в сумі 850,00 грн., а також 850,00 грн. витрат за вчинення цього виконавчого напису. Загальна заборгованість яка підлягає стягненню становить 23834,11 грн. (а.с.7).
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Бершадським Сергієм Миколайовичем розпочато виконавче провадження № 69555819 (а.с.9).
Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 Цивільного процесуального кодексу України).
Частинами першою та третьою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частини перша та друга статті 12 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За приписами статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.
З тексту оспорюваного виконавчого напису № 74160 від 31.05.2021 року судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався статтею статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.
Відповідно пункту 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення пункту 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Ухвалою від 06.03.2017 у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.
Суд зазначав, що касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017 року. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 була відновлена.
Встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року № 92.
Пункт 1 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору № 200112309 від 10.05.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» у простій письмовій формі.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Наведені висновки щодо порядку вчинення виконавчого напису нотаріуса викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19).
За змістом пункту 2.3 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Доказів надсилання ОСОБА_1 повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень матеріали справи не містять. Оскільки повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення не містять.
Ненадання доказів щодо повідомлення боржника унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17, від 10 квітня 2019 року.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду кваліфікує обставини щодо неповідомлення боржника про усунення порушень у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, як порушення прав позичальника, що має наслідком задоволення таких позовів (постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18).
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони визначили також строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Згідно з частиною третьою статті 254 Цивільного кодексу України строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільний кодекс України).
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Оскільки умовами кредитного договору № 200112309 від 10.05.2016 року не визначено строку повного погашення кредитної заборгованості, до даного договору застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, тобто до 10.05.2019 року, а оскаржуваний виконавчий напис вчинено 31.05.2021 року, тобто з порушенням строків позовної давності, після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв'язку, установивши, що при зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», нотаріусом не здійснена перевірка наявності певних умов, за яких може бути вчинена зазначена нотаріальна дія, а також перевірка всіх пред'явлених для вчинення виконавчого напису документів, суд дійшов висновку про те, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису від 31 травня 2021 року указана відповідачем заборгованість не є безспірною, виконавчий напис вчинено з порушенням строків позовної давності, а відтак виконавчий напис зареєстрований в реєстрі № 74160 вчинений 31.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» кредитної заборгованості за кредитним договором № 200112309 від 10.05.2016 року за період з 10.05.2016 року по 28.05.2021 року в сумі 23834,11 грн, є таким що не підлягає виконанню.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь витрати на професійно правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. В матеріалах справи містяться витрати на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., однак, оскільки позови роз'єднані в даній справі сума заявлених витрат на професійну правничу допомогу складає 10000,00 грн.
Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторонни у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання професійної правничої допомоги від 11.08.2022 року (а.с.23), та квитанцію до касового прибуткового ордера № 128 від 11.08.2022 року (а.с.24), за якою позивач сплатила 20000,00 грн. витрат за отримання правової допомоги. Як зазначено вище в даній справі сума заявлених витрат на професійну правничу допомогу складає 10000,00 грн.
Однак виходячи з співмірності витрат, зважаючи на складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відсутність заперечень адвоката, суд вважає за можливе зменшити суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Осільки позивач при зверненні до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 992,40 грн. Крім того, у відповідності до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір в сумі 496,20 грн., сплачений позивачем за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись Законом України «Про нотаріат», статтями 15, 16, 18, 253, 254, 256, 257, 261, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 10-13, 57-60, 76, 81, 137, 141, 258, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського Сергія Миколайовича, про визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем від 31.05.2021 року зареєстрованого в реєстрі за № 74160 таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем від 31.05.2021 року зареєстрований в реєстрі за № 74160, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» кредитної заборгованості за кредитним договором № 200112309 від 10.05.2016 року за період з 10.05.2016 року по 28.05.2021 року в сумі 23834,11 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» ( код ЄДРПОУ 40199031; місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок № 5б, офіс № 501/1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер обілкової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійно правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. та судовий збір в сумі 496,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» ( код ЄДРПОУ 40199031; місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок № 5б, офіс № 501/1) в дохід держави судовий збір в сумі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 13.12.2022 року.
Суддя Кіровського районного
суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА
Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка
районного суду
м.Кіровограда