Справа № 404/8928/21
Номер провадження 2/404/2411/21
08 грудня 2022 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Тригубенко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені В. Винниченка про визнання незаконним і скасування наказу,-
У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені В. Винниченка про визнання незаконним і скасування наказу.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
20 грудня 2021 року позивачем на виконання вимог ухвали судді від 29 листопада 2021 року про залишення позову без руху подано позовну заяву до Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені В. Винниченка про визнання незаконним і скасування наказу, у новій редакції, згідно якої позивач просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ ректора Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка №168/1-ун від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення працівників університету від роботи у зв'язку із введенням заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» щодо відсторонення ОСОБА_1 ;
- стягнути з Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату, яка була незаконно не нарахована та не виплачена за час з моменту незаконного відсторонення від роботи до дати ухвалення рішення у справі, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року;
- стягнути з Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані із сплатою судового збору в сумі 1816 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01 жовтня 2002 року він працює в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, який в подальшому було перейменовано в Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 02 вересня 2019 року його було переведено на посаду старшого викладача кафедри фізичного виховання і оздоровчої фізичної культури. У зв'язку з реорганізацією кафедри , змінено назву на кафедру фізичного виховання і рекреаційно-оздоровчої роботи.
В листопаді 2021 року відповідач грубо порушив його конституційне право на роботу, яке полягало в тому, що у нього на роботі постійно незаконно вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та обмежували права як працівника щодо повноцінної роботи.
В результаті чого 08 листопада 2021 року відповідачем було видано наказ, яким його було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року №2153 з посиланням на відсутність у нього щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Наказ не було вручено йому особисто, зі змістом наказу ознайомився самостійно 15 листопада 2021 року.
Вважає зазначений наказ незаконним та таким, що грубо порушує його трудові права в зв'язку з чим змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
19 січня 2022 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до вказаного відзиву зазначено, що відповідно до контракту із науково-педагогічним працівником Центральноукраїнського університету імені Володимира Винниченка укладеного 23 жовтня 2019 року позивач був прийнятий на посаду старшого викладача кафедри фізичного виховання і оздоровчої фізичної культури терміном на п'ять років. У зв'язку із реорганізацією кафедри її назву змінено на кафедру фізичного виховання і рекреаційно-оздоровчої роботи.
Згідно наказу від 08 листопада 2021 року №168/1-ун «Про відсторонення працівників університету від роботи у зв'язку із введенням заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення корона вірусної хвороби (COVID-19)», позивача відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року, на час відсутності щеплення від COVID-19.
Позивач, будучи працівником закладу освіти, підлягає обов'язковому щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Вважає необґрунтованою позицію позивача, керівництво університету діяло виключно в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог діючих, на момент винесення оспорюваного наказу, нормативно-правових актів.
Зазначено, що позивач відмовився виконувати вимоги законів України, законодавчих актів у частині запровадження обмежувальних проти епідеміологічних заходів із метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 та розпоряджень керівництва університету, повідомивши про це свого безпосереднього керівника ОСОБА_2 , завідувача кафедри. Відмова позивача від здійснення щеплення є підставою для відсторонення його від роботи відповідно до нормативно-правових актів.
24 січня 2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно якої вказано, що оскаржуваний наказ винесений з порушенням норм закону. Згода або відмова від проведення щеплення надається особою не своєму роботодавцю, а лікарю відповідної медичної установи. Відиова від проведення щеплення повинна бути лікарем задокументована. Відповідач видав вказаний наказ без документально підтвердженого висновку про відсутність у позивача медичних протипоказань щодо щеплення, а також за відсутності належним чином задокументованої лікарем відмови від проведення щеплення. Вважає, що законами України не передбачено правової можливості відсторонення працівників від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19.
26 січня 2022 року від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення, відповідно яких вказано, що вакцинування для працівників освіти є обов'язковим, не робити його можуть лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Позивач не надав університету доказів наявності у нього абсолютних протипоказань. Видання вказаного наказу жодним чином не порушує прав позивача, а є передбаченим чинним законодавством, наслідком свідомого рішення позивача та його дій у вигляді ненадання роботодавцю документу про вакцинацію або про наявність абсолютних протипоказань до такої вакцинації.
В судове засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 жовтня 2022 року, згідно запису у трудовій книжці, позивач ОСОБА_1 прийнятий на роботу в Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, який в подальшому було перейменовано в Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка.
02 вересня 2019 року позивача було переведено на посаду старшого викладача кафедри фізичного виховання і оздоровчої фізичної культури. У зв'язку з реорганізацією кафедри, змінено назву на кафедру фізичного виховання і рекреаційно-оздоровчої роботи.
Наказом від 08 листопада 2021 року №168/1-ун «Про відсторонення працівників університету від роботи у зв'язку із введенням заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)» ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року.
Відповідно до вказаного наказу, на виконання Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 № 1645-ІП, статті 46 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами і доповненнями станом на 03 листопада 2021р.), наказу Міністерства охорони здоров'я від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», підпункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236, ректором університету наказано, медичній службі (згідно поданих сертифікатів та довідок) визначити перелік працівників, які підлягають відстороненню від роботи через відмову або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність встановлених протипоказань, виданий закладом охорони здоров'я (додаток № 1). При формуванні переліку працівників враховувати наявність у працівників документа» (міжнародного або внутрішнього сертифіката отриманого у сімейного лікаря або сгенерованого на порталі «Дія»), що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або одужання від зазначеної хвороби, або протипоказань до вакцинації, передбачених нормативними актами. Керівникам структурних підрозділів довести зміст даного наказу до працівників підрозділів, які підлягають відстороненню. Строк відсторонення встановлюється з 08 листопада 2021р. до отримання першої дози вакцини або подання медичного висновку про наявність встановлених протипоказань, виданого закладом охорони здоров'я. Проректору з науково-педагогічної роботи ОСОБА_3 , забезпечити виконання начальних планів шляхом заміни відсторонених науково-педагогічних працівників іншими викладачами відповідних/суміжних кафедр.
Підставою винесення вказаного наказу зазначена, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями станом на 03 листопада 2021р.), наказ Міністерства охорони здоров'я від 04 жовтня 2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов'язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов'язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об'єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п'ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).
Підставою для відсторонення від виконання своїх посадових обов'язків позивача у наказі стало посилання на те, що медичній службі (згідно поданих сертифікатів та довідок) необхідно було визначити перелік працівників, які підлягають відстороненню від роботи через відмову або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність встановлених протипоказань, виданий закладом охорони здоров'я (додаток № 1). При формуванні переліку працівників враховувати наявність у працівників документа» (міжнародного або внутрішнього сертифіката отриманого у сімейного лікаря або сгенерованого на порталі «Дія»), що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або одужання від зазначеної хвороби, або протипоказань до вакцинації, передбачених нормативними актами.
При цьому, у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року N 1645-III чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов'язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.
Отже, із змісту ст. 12 цього Закону вбачається, що відсторонюються від виконання робіт працівники у разі, коли вони від обов'язкових профілактичних щеплень відмовилися або ухилилися саме у порядку, встановленому законом.
Згідно із частинами 1-3 ст. 12, частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим.
Суд звертає увагу на те, що ректором при виданні оскаржуваного наказу не було дотримано процедури відсторонення позивача від роботи. Відповідачем не надано жодних доказів, що позивача було повідомлено про необхідність надання документу, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о), виданого закладом охорони здоров'я, як і не надано доказів, що він у встановленому законом порядку відмовився від цього обов'язкового профілактичного щеплення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу не пропонувалось надати своїх пояснень з приводу не проходження вакцинації.
Також, в оскаржуваному наказі не вказано причину відсторонення позивача від роботи.
Відповідно до зазначених вище правових норм, вказана обставина не може бути законною підставою для відсторонення працівника від роботи.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про визнання незаконним наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Суд відзначає, що Наказом Міністерства охорони здоров'я від 25 лютого 2022 року № 380 зупинено дію Наказу Міністерства охорони здоров'я від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», до завершення воєнного стану в Україні.
Наказом від 10 березня 2022 року № 42-ун допущено позивача до виконання посадових обов'язків.
Згідно статті 27 Закону України «Про оплату праці» та абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Обчислення середньої заробітної плати проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.95 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Зокрема, відповідно до п.2 Постанови ККМУ №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середній заробіток та загальна сума заборгованості відповідача відповідно становить:
Розрахунок середньоденного заробітку (згідно постанови КМУ №100): розмір заробітної плати за вересень 2021 року - 9024,37 грн., за жовтень 2021 року - 9024,37грн., кількість робочих днів за вересень 2021 року - 20 робочих днів, за жовтень 2021 року - 22 робочі дні.
Таким чином, розмір середньоденного заробітку із розрахунку розміру заробітної плати за два повних попередніх місяці становить: (9024,37 + 9024,37) : (20 роб. днів + 22 роб. дні) = 18048,74 грн. : 42 роб. дні = 429,73 грн.
Кількість робочих днів з 08 листопада 2021 року -17 роб. д., грудень 2021 року - 22 робочі дні;
січень 2022 року - 19 роб.дні; лютий 2022 року - 20 роб.днів.
Всього за період з 08 листопада 2021 року по 01 березня 2022 року - 78 роб.дні.
Таким чином, загальна сума середнього заробітку за період з 08 листопада 2021 року по 01 березня 2022 року становить: 429,73 грн. х 78 робочі дні = 33 518,94 грн.
Згідно з ч. 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, 77-80, 81, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
X
з іса
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ ректора Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка №168/1-ун від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення працівників університету від роботи у зв'язку із введенням заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)» щодо відсторонення ОСОБА_1 .
Стягнути з Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 33 518,94 грн.
Стягнути з Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1816 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН- НОМЕР_1 .
Відповідач: Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені В. Винниченка, місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ - 02125415.
Повний текст судового рішення складено 13.12.2022 року.
Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова
районного суду
м.Кіровограда