Справа № 354/678/15-ц
Провадження № 2/354/45/22
06 грудня 2022 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі
головуючої судді Ваврійчук Т.Л.
за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.
прокурора Верешко М.І.
представників відповідачів ОСОБА_1 , адвокатів Шургот О.В.,
Самсоновича О.А.,
представника третьої особи Каратун Т.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-Національний Банк України про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2110 га в с. Поляниця та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України,-
Перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» у вересні 2015 року звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №028020 від 22 вересня 2002 року площею 0,2110 га та зобов'язання ОСОБА_2 повернути вказану земельну ділянку, яка розташована на ділянці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2015 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 04 лютого 2016 року залучено до участі у вказаній справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю», як чинного власника спірної земельної ділянки.
Ухвалою суду від 26 квітня 2016 року до участі у даній справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самосітйних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Національний Банк України як іпотекодержателя спірної земельної ділянки.
Ухвалою суду від 15 червня 2016 року до участі у даній справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самосітйних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», як іпотекодержателя спірної земельної ділянки.
У відповідності до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №76 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 31 липня 2020 року у зв'язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Польської М.В.) вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.
19 січня 2021 року заступником керівника Івано-Франківською обласної прокуратури у даній справі подано заяву в порядку ст.49 ЦПК України про зміну предмету позову відповідно до якої прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ №028020 від 22 вересня 2002 року площею 0,2110 га та витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» земельну ділянку, площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, яка розташована на ділянці «Вишня» в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Ухвалою суду від 24 травня 2022 року замінено первісного відповідача ТзОВ «Зірка Буковелю» на належного відповідача АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою суду від 24 травня 2022 року позов прокурора в частині позовних вимог в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство»залишено без розгляду.
29 липня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подано клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що на момент звернення прокурора до суду із вказаним позовом власником спірної земельної ділянки було ТзОВ «Зірка Буковелю», яке набуло право власності на підставі договору купівлі-продажу укладеного із ОСОБА_2 23.02.2007 року №205-Д. Таким чином у даному випадку існує спір про право власності на земельну ділянку між юридичною особою та державою, який із урахуванням суб'єктного складу відповідно до вимог ст.20 ГПК підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що підтверджується постановами Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №911/414/18, від 12 червня 2019 року у справі №911/848/18.
У письмових поясненнях до клопотання про закриття провадження, які надійшли до суду 29 червня 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» зазначено, що первісними позовними вимогами прокурора були вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та зобов'язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство». Вказана вимога є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та полягала у застосуванні реституції. Водночас, як вбачається зі змісту прийнятої судом до розгляду заяви прокурора про зміну предмету позову, прокуратурою вчинено дії направлені на заміну первісної вимоги заявленої до ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки на нову вимогу про витребування земельної ділянки, яка пред'явлена до юридичної особи. На відміну від реституції, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин. Позов про витребування майна із чужого незаконного володіння(віндикація) та позов про повернення майна(реституція) є відмінними як підставами, так і предметом. Вказані позови мають різний суб'єктний склад та предмет доказування-обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, які підлягають доведенню та встановленню судом. Таким чином, приймаючи до уваги відмінність правових механізмів реституції та віндикації, вимога про витребування земельної ділянки не є похідною від вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, оскільки не пов'язана з нею ні підставами виникнення, ні поданими доказами, ні суб'єктним складом, а її вирішення не залежить від питання дійсності спірного державного акту. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі №91/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 визнання недійсним державного акту не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та її витребування. В даному випадку, прокурором подано по суті новий самостійний позов до АТ КБ «ПриватБанк», який з огляду на суб'єктний склад підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та не може бути об'єднаний в одне провадження зі спором про визнання недійсним та скасування державного акту, який підвідомчий судам загальної юрисдикції.
18 жовтня 2022 року заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у даній справі подано заяву в порядку ст.49 ЦПК України про зміну предмету позову відповідно до якої прокурор просить поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ №028020 від 22 вересня 2002 року площею 0,2110 га та витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» земельну ділянку, площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, яка розташована на ділянці «Вишня» в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.
Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про роз'єднання позовних вимог.
У підготовчому судовому засіданні представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» подане клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до АТ КБ «ПриватБанк» підтримав та просив його задовольнити, з мотивів наведених у поданому клопотанні та додаткових поясненнях.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив у задоволенні вказаного клопотання відмовити посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння ДП «Ворохтянське лісове господарство» поза волею останнього вона відповідно до вимог ст. 388 ЦК України підлягає поверненню в порядку віндикації державі в особі Державного агентства лісових ресурсів України. Предметом позову у даній справі є дві вимоги- визнання недійсним державного акту, виданого фізичній особі та витребування земельної ділянки, вказані вимоги є взаємопов'язаними та нерозривними між собою, що виключає їх окремий розгляд із урахуванням положень ст.2 ЦПК України. Вимога до АТ КБ «ПриватБанк» про витребування земельної ділянки є похідною вимогою, задоволення якої залежить від вирішення іншої вимоги-про визнання недійсним первісного державного акту. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 29 червня 2022 року у справі №466/3737/18 повернення земельної ділянки не є можливим без визнання незаконним рішення державного акту про право власності, який став підставою вибуття спірної земельної ділянки із володіння позивача.
Представник Державного агентства лісових ресурсів України у підготовче судове засідання не з'явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у підготовчому судовому засіданні з приводу заявленого клопотання про закриття провадження у справі покладається на розсуд суду.
Представник відповідача Гаврон О.Я. у судовому засіданні вказала, що підтримує заявлене АТ КБ «ПриватБанк» клопотання із урахуванням того, що прокурором заявлено дві позовні вимоги, в тому числі про витребування земельної ділянки, яка заявлена до юридичної особи та не може розглядатись за правилами цивільного судочинства, оскільки відповідно до існуючої практики заявлена вимога про визнання недійсним державного акту не відповідає належному способу захисту у такій категорії справ та не підлягає до задоволення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Національного Банку України у судовому засіданні підтримала заявлене АТ КБ «ПриватБанк» клопотання про закриття провадження у даній справі та просила його задовольнити.
Проаналізувавши заявлене клопотання та його мотиви, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить на наступного висновку.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Одночасно з цим, згідно статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Так, за п.6. ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18 визначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У вказаній постанові Велика Палата зазначила, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3жовтня 2017року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі, суб'єктного складу правовідносин.
Судом встановлено, що предметом цього спору є визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння в порядку ст.388 ЦК України.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.
Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до юридичної особи, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до фізичних осіб порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.
За таких обставин, враховуючи предмет та підстави заявлених позовних вимог, зміст та характер спірних правовідносин, обставини справи та суб'єктний склад її учасників, суд приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк», оскільки даний спір із урахуванням вимог ст.19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, заявлені позовні вимоги є однорідними, пов'язаними між собою, а їх вирішення є взаємопов'язаним. Закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння призведе до неможливості захисту та поновлення позивачем свого порушеного права в межах даного судового провадження, необхідності повторного звернення до суду із новими позовами, в той час як даний позов перебуває на розгляді у суді з 2015 року.
При цьому суд враховує те, що питання відповідності обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині заявлених вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на землю критерію ефективності, наявності чи відсутності підстав для задоволення вказаних вимог не підлягає вирішенню на стадії підготовчого провадження у справі, а наведена відповідачем у клопотанні про закриття провадження у справі судова практика не є релевантною.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.255, 256, 258-260, п.15 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про закриття провадження у цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-Національний Банк України про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2110 га в с. Поляниця та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України у частині заявлених позовних вимог про витребування у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» земельної ділянки площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, що розташована в урочищі «Вишня» в с.Поляниця з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України-відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повна ухвала суду складена 12 грудня 2022 року.
Головуючий суддя: Т. Л. Ваврійчук