12 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/22794/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2022 року у справі № 160/22794/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
встановив:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 р. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:
- надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 р.;
- надати докази сплати судового збору в сумі 2442,07 грн.
Копію ухвали суду від 19 жовтня 2022 року представник скаржника отримав 15 листопада 2022 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення в сумі 2442,07 грн.
Також, від скаржника надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що копію оскаржуваного рішення ним не було отримано у строки передбачені законодавством України, поштою також не було направлено рішення на його адресу, також зазначає, що про існування оскаржуваного рішення він дізнався 13 вересня 2022 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Розглянувши заяву про поновлення строку, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржене рішення прийнято в порядку спрощеного позовного провадження 18.03.2022 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням наведеного та враховуючи положення ст. 295 КАС України початком перебігу строку апеляційного оскарження є дата складення повного судового рішення - 18.03.2022 року, а тридцятим днем цього строку є 18.04.2022 року (з урахуванням положень ч. 6 ст. 120 КАС України).
Отже, встановлений ст. 295 КАС України строк апеляційного оскарження сплив 18 квітня 2022 року.
Апеляційну скаргу подано 16.09.2022 року, тобто після спливу строків, встановлених ст. 295 КАС України.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно матеріалів справи постійне місце проживання скаржника Держава Ізраїль, Дніпропетровським окружним адміністративного суду оскаржуване рішення направлено на поштову адресу представника позивача Маньковського К.Л. за адресою: АДРЕСА_1 , яке ним отримано 12 липня 2022 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, між тим, жодних поважних причин, що зробили неможливим звернення до суду з апеляційною скаргою з 12.07.2022 року до 16.09.2022 року ні скаржник ні його представник не зазначають.
Отже наведені скаржником доводи не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, встановленого ст. 295 КАС України.
Згідно ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Отже, поновлення скаржнику строку на апеляційне оскарження рішення суду без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право відповідача.
Таким чином, станом на час постановлення цієї ухвали строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, сплинув і апелянт не зазначив поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також не усунув інші недоліки апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приймаючи до уваги, що скаржник не навів поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 160/22794/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2022 року.
Керуючись статтею 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Визнати неповажними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги, наведені ОСОБА_1 в поданій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 160/22794/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2022 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко