12 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/5626/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Чепурнова Д.В.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року у справі №160/5626/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення з карткою відмови у прийнятті митної декларації, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП" задоволено.
Не погодившись рішенням суду Дніпровська митниця подала апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2022 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків скарги.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скаржником копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано 30.11.2022 року.
У встановлений судом строк, а також станом на день постановлення цієї ухвали, недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Тоді як, Дніпровською митницею подано до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому заявник просить відстрочити йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги. В обгрунтування поданого клопотання Митниця зазначає про те, що у зв'язку з запровадженням в Україні воєнного стану та відсутністю (зменшення) фінансування за КЕКВ 2800 оплата судового збору не можлива.
Вирішуючи подане скаржником клопотання суд виходить із наступного.
За змістом частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, як слідує з наведеної норми права відстрочення сплати судових витрат є правом, а не обов'язком суду.
Суд виходить з того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів
відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у нього коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Відповідач, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання суб'єктом владних повноважень покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.
Згідно з положеннями Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” органам митної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
При цьому, суд враховує те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, зокрема, з метою забезпечення сплати судового збору.
Скаржником не надано суду доказів щодо неможливості, з урахуванням введеного воєнного стану, здійснити перерозподіл коштів задля виконання вимог закону при зверненні з апеляційною скаргою.
З огляду на зазначене вище, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає.
Отже, на даний час вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником не виконано.
За приписами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки строк на усунення недоліків апеляційної скарги сплинув, а скаржником вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху не виконано та не усунуто недоліки апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу повернути скаржнику.
Керуючись ст.ст.169, 298 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання Дніпровської митниці про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року у справі №160/5626/22 - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з 12.12.2022 року відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Т.І. Ясенова
суддя Д.В. Чепурнов