08 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14874/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 ( суддя першої інстанції Дєєв М.В.) в адміністративній справі №160/14874/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,-
26.09.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 529к від 07.06.2022 в частині притягнення інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Криворізького районного управління старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 623 о/с від 13.06.2022 в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Криворізького районного управління старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
поновити старшого лейтенанта ОСОБА_1 з 13.06.2022 на посаді інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Криворізького районного управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровські області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2022 року по день ухвалення судовою рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 позовну заяву повернуто позивачеві.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу для продовження розгляду.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов залишено без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали від 27.09.2022 року позивач подала до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої вказано, що позивач не могла надати адвокату вчасно всі необхідні документи для підготовки позовної заяви, у зв'язку з наростаючою агресією військ РФ, тому позивач вимушена була евакуюватись в більш безпечне місце, до ОСОБА_2 повернулась 24.09.2022 року, тобто після повернення позивача та надання необхідних документів у найкоротші строки представником позивача було підготовлено позовну заяву.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду не надано жодного доказу, у зв'язку з чим клопотання позивача задоволенню не підлягає, отже позивач вимоги ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не виконала в повному обсязі та не усунула зазначені в ній недоліки, у встановлений судом строк.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Тобто, відповідно до приписів КАС України та КЗпП України для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Саме такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №815/4532/16 та від 24 листопада 2021 року у справі № 640/26235/19, який враховується судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 18.02.2022 у справі № 380/893/20, від 25.07.2022 у справі № 120/14148/21-а.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Судом встановлено, що наказом № 623 о/с від 13.06.2022 інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Криворізького районного управління старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Підставою зазначено наказ Головного управлінням національної поліції в Дніпропетровській області прийнято наказ від 07.06.2022 № 529 щодо притягнення інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Криворізького районного управління старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
В адміністративному позові зазначено, що витяг з наказу позивачкою отримано 26.08.2022.
Будь-яких належних доказів про отримання оскаржуваних наказів ОСОБА_1 в іншу дату, ніж зазначає позивач, матеріали справи не містять.
25.09.2022, через засоби поштового зв'язку, позивач звернулась до суду з позовом про оскарження вказаних наказів.
Отже, позивач, фактично ознайомилася з їх змістом 26.08.2022 після отримання відповідного витягу та у місячний термін звернулась до суду з відповідним позовом.
Тобто, позивачем при зверненні із адміністративним позовом надано відповідні докази та наведено об'єктивні підстави, які унеможливили її звернення до суду в межах встановленого частиною 5 ст. 122 КАС України строку з відповідним позовом про оскарження наказу про її звільнення.
Постановляючи ухвалу про повернення адміністративного позову, судом були враховані лише норми ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, доводи ж позивача були відхилені, хоча в дійсності судом не досліджувалось належним чином питання отримання позивачем наказів про її звільнення.
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому ухвала суду щодо повернення позову підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.6 КАС України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді.
Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки судом першої інстанції зазначені вище обставини під час постановлення ухвали залишені поза увагою та ним не надана належна правова оцінка, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 в адміністративній справі №160/14874/22 скасувати.
Адміністративну справу №160/14874/22 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2022 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва