08 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9245/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу 46 комендатури охорони та обслуговування на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 (суддя першої інстанції Горбалінський В.В.) в адміністративній справі №160/9245/22 за позовом ОСОБА_1 до 46 комендатури охорони та обслуговування, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до 46 комендатури охорони та обслуговування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
визнати протиправними дії 46 комендатури охорони та обслуговування щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.06.2016 року по 01.03.2018 рік, враховуючи базовий місяць, який використовувався у січні 2016 року;
зобов'язати 46 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.06.2016 року по 01.03.2018 рік, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року, з урахуванням вже виплаченої суми.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 04.06.2016 по 05.11.2021 року проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу планування оборонних ресурсів військової частини НОМЕР_1 , яка перебуває на грошовому забезпеченні у 46 комендатурі охорони та обслуговування. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2021 року №249, позивач посаду здав і був виключений зі списків особового складу. Позивач зазначає, що на день звільнення йому повинні були бути виплачені всі види забезпечення, однак повного розрахунку позивач не отримав. Надалі позивач звернувся до суду з позовною заявою щодо оскарження дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 04.06.2016 року по 01.03.2018 року. 29.06.2022 року відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 4429,82 грн. Позивач вважає, що при виплаті вказаної індексації йому враховано базовий місяць січень 2016 року, а не січень 2008 року. Позивач зауважує, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці, є базовим при проведенні індексації і зазначає, що базовим місяцем для нарахування і виплати індексації грошового забезпечення має бути січень 2008 року. Позивач не погодився з діями відповідача щодо не нарахування і не виплати йому індексації, вважає їх протиправними, у зв'язку з чим, звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати таке рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскільки позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 04.06.2016 року, для визначення базового календарного місяця для початку процедури індексації є календарний місяць прийняття найманого працівника на роботу. Також, у відзиві зазначено, що розрахунок при звільненні з військовослужбовцем проводиться до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, тому всі вимоги, що стосуються виплати повинні висуватися до видачі наказу про виключення зі списків особового складу військової частини та зняття з усіх видів забезпечення. Крім того, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, а керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.11.2021 року №249, підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділення планування оборонних ресурсів штабу звільненого наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.10.2021 №676 з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за підпунктом «б» (за станом здоров'я) з 05.11.2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
21.03.2022 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/26255/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до 46 комендатури охорони та обслуговування, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність 46 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.06.2016 року по 01.03.2018 року.
Зобов'язано 46 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.06.2016 по 01.03.2018.
29.06.2022 року 46 комендатура охорони та обслуговування виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.06.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць - 04.06.2016 року, у розмірі 4 429,83 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати в неналежному розмірі індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 цього Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 (в редакції Постанови КМ № 1013 від 09.12.2015) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ № 1013 від 09.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до приписів пунктів 2, 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови КМ № 1013 від 09.12.2015) для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Також, судом вірно зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З січня 2008 року по січень 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме - до 01 березня 2018 року.
Таким чином, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 04.06.2016 року по 01.03.2018 року.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у межах спірних правовідносин саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.
З приводу доводів апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.1 ст. 9 Закону № 2011-XII).
За приписами ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч.3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.
Колегія суддів зазначає, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція застосована у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі № 806/2883/17.
Формулювання позовних вимог інших чином, ніж “про стягнення заробітної плати”, не спростовує наведеного висновку, оскільки норми ст. 233 Кодексу законів про працю України, слід тлумачити в більш широкому розумінні, а саме в сенсі відсутності строкових обмежень для звернення до суду з позовом з приводу належної працівникові заробітної плати, якою в нашому випадку є грошове забезпечення.
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом в постанові від 13.03.2019 у справі № 807/363/18.
У зв'язку з чим, посилання відповідача на пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом є безпідставним, що зумовлює відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги в цій частині.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу 46 комендатури охорони та обслуговування залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 в адміністративній справі №160/9245/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2022 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва