13 грудня 2022 року
Справа № 932/7349/22
Провадження №1-кс/932/3597/22
12 грудня 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання старшого слідчого слідчого відділу ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично мешкає АДРЕСА_1 , раніше судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернулась сторона обвинувачення із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України.
В провадженні СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12022041640001009 від 05.12.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.12.2022 року, близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні ресторану «KFC», який знаходиться в торговому центрі «ТЕРА», що розташований адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 118Д та достовірно знаючи, що на всій території з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому продовжувався і діє до теперішнього часу, де побачив, що на сидінні (пуфі) біла столика лежить жіноча сумка чорного кольору, яка йому не належить та в цей час у ОСОБА_6 виник прямий умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій прямий умисел ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що вищевказана жіноча сумка належить іншій особі, яка може бути неподалік, не вжив жодних заходів до пошуку її власника, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, будучі впевненим що його дії є непомітними для інших осіб, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_11 , сховавши під куртку одягнуту на ньому, а саме:
- жіночу сумку чорного кольору з короткими ручками, вартістю 250 гривень;
- гаманець темно синього кольору з надписом «марвел» вартістю 250 гривень;
- навушники Xiaomi redmi airdots-2 чорного кольору вартістю 250 гривень;
- грошові кошти в розмірі 500 гривень;
- 100 злотих однією купюрою, що відповідно до офіційного курсу валют НБУ станом на 09.12.2022 становить 821 грн. 19 коп.;
- 10 євро однією купюрою, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 09.12.2022 становить 384 грн. 63 коп.;
- 5 євро однією купюрою, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 09.12.2022 становить 192 грн. 31 коп.;
- картка моно-банку з номером НОМЕР_1 ;
- жіноча шапка білого кольору, яка матеріальної цінності не представляє;
- ключі в кількості 3 штуки, які матеріальної цінності не представляють, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 2648 гривень 13 копійок.
Після чого ОСОБА_6 , покинув приміщення ресторану «KFC» отримавши реальну можливість розпорядитися викраденим майном. Через деякий час, ОСОБА_6 повернувся до приміщення ресторану «KFC» у своїх справах, де таємні, умисні дії, вчинені з корисливим мотивом направлені на заволодіння чужим майном були викриті свідком ОСОБА_12 . На прохання повернути викрадене майно потерпілій ОСОБА_11 , ОСОБА_6 не відреагував та покинув приміщення ресторану «KFC», чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 2648 гривень 13 копійок.
09.12.2022 о 20 годині 45 хвилин, в порядку ст. 208 КПК України, було затримано ОСОБА_6 .
10.12.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, тобто виправдовує необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
В зв?язку з чим, просять слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримали та наполягали на його задоволенні.
У судовому засіданні підозрюваний просив застосувати більш м?який запобіжний захід аніж тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання. Свої заперечення обґрунтовував відсутністю будь яких ризиків передбачених ст.. 177 КПК України, при цьому не оспорюючи наявність обґрунтованої підозри. Просили врахувати, той факт, що ОСОБА_6 працює але не офіційно, крім того він має на утриманні неповнолітню дитину, Повністю визнає свою провину, повернув все викрадене майно в добровільному порядку. Просить суд застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
У провадженні СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041640001009 від 05.12.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В рамках даного кримінального провадження 09.12.2022 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
10.12.2022 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставами для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції законними є арешт або затримання, здійснені з метою до провадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у слідчого судді реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Обґрунтованість підозри, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11 від 10.12.2022 року;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_11 від 10.12.2022 року, відповідно до якого вона впізнала чоловіка під номером 2, яким є ОСОБА_6 ;
- протоколом огляду місця події від 09.12.2022 року;
- протоколом затримання в порядку ст.208 КПК України від 10.12.2022 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 10.12.2022 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 10.12.2022 року;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_14 від 10.12.2022 року, відповідно до якого він впізнав чоловіка під номером 1, яким є ОСОБА_6 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 10.12.2022 року;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 від 10.12.2022 року, відповідно до якого вона впізнала чоловіка під номером 2, яким є ОСОБА_6 ..
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.
Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та затримання особи є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
В обґрунтування необхідності обрання запобіжного заходу, саме тримання під вартою, сторона обвинувачення зазначила, що є достатньо підстав вважати, що існують ризики, вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Прокурором зазначено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме , що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Наявність даного ризику обґрунтовує ти, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено виключно покарання у виді позбавлення волі, то підозрюваний може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності.
При цьому, жодних фактичних доказів на підтвердження своїх доводів суду не надав, так судом встановлено, що ОСОБА_6 має сім?ю, неповнолітню дитину, має постійне місце мешкання, на території України діє заборона виїзду чоловіків за межі України, тому слідчий суддя вважає недоведеним наявність даного ризику.
Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторам.
Щодо ризику, незаконно впливати на свідків чи потерпілого, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне, свідки в даному кримінальному проваджені допитані, потерпіла також допитана, крім того обмежити спілкування з свідками та потерпілою можливо і при застосуванні більш м?якого запобіжного заходу. Жодних заяв від свідків та потерпілої, щодо намагання зі сторони підозрюваного вплинути на їх покази слідчому судді не надано.
Щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, то сторона обвинувачення його підтверджує відсутністю у ОСОБА_6 офіційного прибутку, однак слід зауважити, що останній зазначає, що має неофіційну роботу, а відсутність саме офіційного прибутку не може свідчить підтвердженням можливого подальшого скоєння кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Виходячи з п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Між тим клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру переховуватись та перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Доводи, які зазначені в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя набуває висновку про те, що клопотання не підлягає задоволенню.
А з урахуванням обставин справи, особистості підозрюваного до нього слід застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри та може забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 181, 183, 193, 194, 197, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Обрати підозрюваному ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло, окрім випадків необхідної евакуації або з метою запобігти загрозі життю чи здоров'ю, з 18 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 (два) місяці, в межах строку досудового розслідування, тобто з 12 грудня 2022 року по 05 лютого 2023 року, включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатись із м. Дніпра, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Контроль за виконанням ухвали покласти на ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, старшого слідчого слідчої групи у даному кримінальному провадженні та старшого групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному та прокурору негайно після її оголошення.
Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених, згідно ухвали слідчого судді, обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, зокрема, тримання під вартою.
Роз'яснити підозрюваному, що працівники Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в її житло в будь-який час, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань виконання покладених на неї обов'язків.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1