Справа № 199/6447/22
(2/199/2616/22)
Іменем України
08.12.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 17.39.0318.ФО-К від 16.03.2018 року у розмірі 55969,40 гривень та судові витрати у розмірі 2481,00 гривень.
Позов обґрунтований такими обставинами.
16.03.2018 року між АТ «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 17.39.0318.ФО-К від 16.03.2018 року, відповідно до умов якого, відповідачу було надано кредит у сумі 29000,00 гривень. Відповідно до Графіку погашення кредит надавався строком з 16.03.2018 року по 15.03.2021 року. За цей період Позичальник, крім тіла кредиту 29000,00 гривень, мала ще також сплатити, проценти за користування кредитом у сумі 4,42 гривень та комісію за обслуговування кредиту у сумі 31215,60 гривень.
В порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого, станом на 31.03.2021 року має заборгованість у розмірі 55969,40 гривень, яка складається з: 22278,95 гривень заборгованість по тілу кредиту (прострочена згідно Графіку платежів); 4,27 гривень прострочені відсотки за кредитом; 24315,60 гривень прострочена комісія за обслуговування кредиту; 9370,58 гривень штрафи, пеня.
Судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 1 ст. 274 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на подачу письмового відзиву на позов не скористався.
Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить частково задовольнити з наступних підстав.
16.03.2018 року між АТ «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 17.39.0318.ФО-К від 16.03.2018 року, відповідно до умов якого, відповідачу було надано кредит у сумі 29000,00 гривень.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені цим Договором, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової домовленості Сторін або достроково, відповідно до умов Договору або чинного законодавства України. Кредит вважається повернутим в момент зарахування суми кредиту в повному обсязі на відповідні рахунки Банку з обліку заборгованості Позичальника за цим Договором.
Відповідно до п. 1.5. Договору за користування кредитом Позичальник сплачує:
1.5.1. проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 0,01% (нуль цілих і один сотих процента) річних:
1.5.2. комісію за надання кредиту - одноразово, не пізніше дня отримання надання кредиту, в розмірі 0,0 % (нуль процентів) від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. цього Договору;
1.5.3. комісію за обслуговування кредиту - щомісячно, в розмірі 2,99 % (Дві цілих і дев'яносто дев'ять сотих процента) від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 в Банку, код Банку 322539 за умови сплати Позичальником комісій (у разі наявності), встановлених п. 1.5.2 Договору.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що для погашення кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів здійснюється Позичальником щомісячно в період з 01 до 10 (включно) число кожного місяця протягом строку дії цього Договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього Договору, в сумі 1673 грн. 10 коп. Якщо 10-те число припадає на неробочий день, погашення платежу здійснюється Позичальником в останній робочий день перед таким неробочим днем. Погашення останнього платежу здійснюється не пізніше останнього дня строку кредиту, визначеного в п. 1.1 цього Договору.
Згідно п. 2.4 Договору, погашення заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування кредиту та процентами, а також інших платежів, передбачених умовами цього Договору, здійснюється за допомогою регулярного платежу, який був встановлений на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 Позичальника, шляхом безготівкового перерахування суми платежу, визначеного в п. 2.3 цього Договору, та суми інших платежів (при наявності) на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ЮНЕКС БАНК», код банку 322539 (надалі - Рахунок).
Пунктом 2.6 Договору визначено, що день виникнення простроченої заборгованості починається з наступного дня після закінчення періоду для оплати Платежу зазначеного в п. 2.3 цього Договору. Погашення простроченої заборгованості за цим Договором здійснюється Банком самостійно з Рахунку у відповідних частинах на відповідні рахунки з обліку заборгованості за кредитом, процентами та іншими платежами, передбаченими цим Договором у відповідності до черговості погашення заборгованості, що визначена цим Договором. При наявності на Рахунку будь-якої суми грошових коштів та/або якщо на рахунку немає достатньої суми грошових коштів для погашення простроченої заборгованості, Банк здійснює погашення заборгованості в порядку га в черговості передбаченої п. 2.8 цього Договору.
Відповідно до Графіку погашення кредит надавався строком з 16.03.2018 року по 15.03.2021 року. За цей період Позичальник, крім тіла кредиту 29000,00 гривень, мала ще також сплатити, проценти за користування кредитом у сумі 4,42 гривень та комісію за обслуговування кредиту у сумі 31215,60 гривень.
28.03.2021 року на електронному майданчику (електронна торгова система) ТОВ «Смарттендер» відбувся електронний аукціон з продажу лоту № 1 до складу якого входять: Права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб, організатором аукціону та власником активів якого було - Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК».
Переможцем електронного аукціону визначено - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕТА ФІНАНС», що підтверджується Протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021 -03-19-000106-1 від 28.03.2021 року.
31.03.2021 між Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 31/03-2021.
Відповідно до умов даного Договору ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками AT «ЮНЕКС БАНК» в тому числі і до ОСОБА_1 .
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31.03.2021 року становить загальну суму у розмірі 55969,40 гривень, яка складається з: 22278,95 гривень заборгованість по тілу кредиту (прострочена згідно Графіку платежів); 4,27 гривень прострочені відсотки за кредитом; 24315,60 гривень прострочена комісія за обслуговування кредиту; 9370,58 гривень штрафи, пеня.
На теперішній час відповідачем не вчинено жодних дій щодо погашення вказаної вище заборгованість за Кредитним договором № 17.39.0318.ФО-К від 16.03.2018 року.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов'язання та договір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2с.т. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістомст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ст. 1049 Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 22278,95 гривень заборгованості по тілу кредиту (прострочена згідно Графіку платежів); 4,27 гривень прострочених відсотків за кредитом та 9370,58 гривень штрафу, пені.
Щодо вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 комісії за користування кредитом в розмірі 24315,60 грн. суд виходить з наступного.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
Умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2019 року, справа № 186/1333/16-ц, провадження № 61-27618св18.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що у пункті 1.5.3 кредитного договору № 17.39.0318.ФО-К від 16.03.2018 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 , сторони обумовили, що за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує комісію щомісячно в розмірі 2,99 % від суми кредиту, яка включається до складу щомісячних ануїтентних платежів.
Однак, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії, що нараховується одночасно з відсотками, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, що є незаконним, та фактично нараховував комісію за ту саму послугу, за яку відповідач повинен сплатити згідно з договором відсотки.
Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2019 року, справа № 595/290/17, провадження № 61-29972св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року, справа № 311/682/16-ц, провадження № 61-24756св18; від 02 жовтня 2019 року, справа № 760/20414/14-ц, провадження № 61-31205св18.
Зазначена умова договору порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .
Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, тому вимоги банку в частині стягнення з відповідача комісії у розмірі 24315,60 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 гривень. Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1403,25 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
05 квітня 2022 року між позивачем та АО «Немесіда» було укладено договір про надання правової допомоги, розмір якої склав 6600,00 гривень. Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 3732,96 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 612, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 268, 280-285 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (вул. Саперне поле, 12, офіс 1007, Київ, код ЄДРПОУ 42436323) заборгованість за кредитним договором № 17.39.0318.ФО-К від 16.03.2018 року у розмірі 55969 гривень 40 копійок, яка складається з: 22278,95 грн. заборгованість по тілу кредиту (прострочена згідно Графіку платежів); 4,27 грн. прострочені відсотки за кредитом; 9370,58 грн. штрафи, пеня, а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору у розмірі 1403,25 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3732,96 грн., а всього 36790 (тридцять шість тисяч сімсот дев'яносто) гривень 01 копійку .
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня оголошення судового рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Руденко